Винний туризм в Україні користується дедалі більшою популярністю. Це хороша тенденція, ми – за підтримку вітчизняних виробників та започаткування благородних гастрономічних традицій! А ще виноробні – це цікаві туристичні об’єкти, на яких до того ж смачно і красиво.

Ми уже створили великий винний гід із інформацією про більшість українських виробників вина. А зараз розповімо про мабуть, найцікавіший і найкреативніший винзавод України – це “Артвайнері” в місті Бахмут, Донецької області. Він також найбільший у Східній Європі, де ігристі вина створюють за класичною технологією. Тобто з тривалою витримкою в пляшках та з використанням ручної праці.

А цікаво на “Артвайнері” може бути не лише поціновувачам вина, а й любителям незвичних місць. Тому що виробництво знаходиться в товщі гіпсу на глибині більше 70 м під землею і нагадує метро в Стокгольмі. Керівництво області вважає завод шампанських вин одним із 5 туристичних магнітів Донеччини. Також “Артвайнері” – учасник нового туристичного маршруту “Шлях, позначений сіллю”, який створили за підтримки міжнародної організації ПРООН в Україні. Про цей маршрут ми детально писали тут.

This slideshow requires JavaScript.

Довідка Lowcost.ua
Багатство Донецької області – в надрах. І це не тільки вугілля, про яке ми добре знаємо. Там знаходяться родовища кам’яної солі, вогнетривких глин, лужних каолінів, цементної сировини, ртуті і прояви рідкісних металів. У 19 ст. на Донбасі почали активно копати. Поклади вугілля, між іншим, розробляли одними з останніх. Бізнес вели здебільшого іноземці – бельгійці, німці, британці. Їхні колишні квартали з характерною європейською архітектурою (і, на жаль, в поганому стані) зараз все ще можуть зацікавити туристів.

У 19 ст. у невеликому місті Бахмут німецький інженер Едмунд Фарке уклав контракт на будівництво алебастрових заводів. Гіпс видобували активно і згодом крім наземного Бахмута утворилося ще одне багатокілометрове місто – підземне. Його площа – 25 га, найглибша точка – 86 м.

This slideshow requires JavaScript.

Після бурхливої першої половини 20 ст. радянським людям був потрібен напій для святкування спокійного життя і зустрічі світлого майбутнього. Та великий завод, де б його виробляли в промислових масштабах – щоб всьому Союзу вистачило. Гіганські гіпсові штольні з постійною температурою повітря, вологістю 90% і сприятливим мікрокліматом для цього ідеально пасували. Тут з’явилося те саме «Советское шампанское»: перша партія – 500 тис. пляшок у 1954 році. Всім, звісно, не вистачило – ні в цей рік, ні в наступні. А тепер навпаки: потужності заводу – аж 30 млн. пляшок щороку, але виготовляють вдвічі менше.

Виробництво назвали Артемівський завод ігристих вин. Коли Артемівську повернули колишню назву Бахмут, завод гарно обіграв зміну і тепер він – “Артвайнері” (“Арт” – скорочення від Артемівськ, але ще можна прочитати art+winery – художня, творча виноробня). Бо підземелля винзаводу – це справжні мистецькі об‘єкти, які нагадують метро в Стокгольмі. Кажуть, зробили їх веселішими, щоб створити хороший настрій для своїх працівників. Вони багато часу проводять під землею і виконують непросту роботу. До речі, 70% робітників – жінки, “тому що вони легше переносять монотонні заняття”.

Цікавий факт

Не зважаючи на закон про декомунізацію, одна з лінійок ігристих вин “Артвайнері” продовжує називатися “Артемівське”. На підприємстві це мотивують зареєстрованими свідоцтвами на знаки для товарів і послуг “Артемівське”, які отримали ще до набуття чинності цим законом з 2004 року.

This slideshow requires JavaScript.

Ігристі вина виготовляють двома способами: класичним та за методом Шарма (просеко, асті, німецький сект). Класичним способом створюють шампанське. Але це географічно захищена назва (шампанське можуть виробляти лише у французькій провінції Шампань). Тому інші виробники, які використовують цей спосіб, говорять: “створене за класичною технологією”. Вона складніша, в часі триваліша, ресурсозатратна і навіть небезпечна для життя працівників. Так от це дивує, але радянський завод виготовляв ігристі за цією складнішою класичною технологією. Її суть пояснюють і показують на екскурсії. Ще кілька українських виробників ігристого також використовують класичну технологію, але детально дослідити її можна на “Артвайнері”.

Купаж

Виноград білих (Аліготе, Шардоне, Рислінг) та червоних сортів (Сапераві, Каберне, Мерло) привозять із Херсонської, Миколаївської і Одеської областей. Кількарічне виробництво ігристого починається у винцеху. Виноградний сік поєднують у великих, сучасних ємностях на 6 тис. декалітрів. Там він змішується, або, як кажуть винороби, купажується 10-15 днів. Старі, ще радянські ємності теж використовують. Цікаво, що їх чистять содовим розчином вручну жінки делікатних комплекцій – щоб пролізти через невеликий люк всередину. Це одна з небагатьох професій на підприємстві, носії якої можуть мати невеликий вміст алкоголю в крові. Навіть не зважаючи, що працівниці миють ємності в респіраторах і спецодязі, якась частина спирту через шкіру таки попадає в кров.

This slideshow requires JavaScript.

Тиражування

Після першого етапу настає час тиражування. Зброджений виноградний сік розливають у пляшки та додають винні дріжджі. Тиражний цех “Артвайнері” – один із найпотужніших в Україні. Автоматизовані лінії розливу наповнюють 12 000 пляшок за годину. Їх закупорюють тимчасовою крончатою кришкою (інша назва – кронен-пробка, також використовують для пляшок із пивом і лимонадом) і відправляють на витримку. Відтепер протягом багатьох місяців пляшки зберігатимуться в спеціальних контейнерах. І всередині кожної триватиме процес шампанізації.

Читайте також  Новий маршрут в Україні - «Шлях, позначений сіллю»

This slideshow requires JavaScript.

Процес шампанізації

Дріжджі поїдають цукор, який є у виноградному соку. Внаслідок цього утворюється вуглекислий газ – у пляшці починають зароджуватися бульбашки. Протягом усього процесу дозрівання ігристого кожна пляшка неодноразово перекладається і взбовтується вручну. Це роблять для того, щоб потривожити осад, який у природній спосіб утворюється у вині під час дозрівання. При цьому пляшки з ігристим (ТІЛЬКИ!) на цих етапах надзвичайно небезпечні – всередині 6 атмосфер тиску. Якщо утворився маленький скол чи мікротріщина, яку спочатку не видно, під час транспортування чи перекладки пляшка може вибухнути. І це як розрив гранати – невідомо, куди полетять уламки. Працівниці працюють у спецодязі, з захисними забралами та захистом на ногах. За одну зміну одні руки перекладають 4700 пляшок, вага однієї пляшки 1700 грамів.

This slideshow requires JavaScript.

Ремюаж

Наступний етап – ремюаж. Пляшки фіксують на пюпітрах під кутом 45 градусів денцем догори – щоб зібрати осад на тимчасовій пробці. Працівники-ремюори протягом декількох місяців щодня обертають та простукують пляшки – осад не повинен залишитися на стінках.

‚Треба з любов’ю, в жодному випадку не можна сваритися. Якщо біля пляшки вживати багато нецензурних слів, а потім її підсвітити, осад буде не спокійний, як завжди, а тонкою ниткою підніматиметься догори. Вино все відчуває, все розуміє‘, – говорить наша гід Лариса. А після цих слів і підсвічування осаду ліхтариком, гладить пляшку і каже пошепки: ‚Вибач будь ласка, що я тебе потривожила‘. Про настільки трепетне ставлення до вина я багато чула від виноробів – але завжди шокує!

This slideshow requires JavaScript.

Дегоржаж

Закумульований у шийці осад видаляють у цеху дегоржажа. Для цього верх пляшки заморожують у спеціальному розчині при температурі -18 градусів. Далі пляшку відкривають і під напором крижана пробка, яка містить осад, вилітає. При цьому частина шампанського втрачається. Для компенсації втрат у пляшку заливають суміш з вина і цукрового сиропу. Від його кількості залежить тип ігристого: екстрабрют, брют, сухе, напівсухе або напівсолодке. Потім пляшки закупорюють корковою пробкою, фіксують її металевою вуздечкою (мюзле) і відправляють на контрольну витримку. Вина витримуються в гіпсових камерах із постійною температурою +12-13 градусів щонайменше 9 місяців, а часом – 3-6 років.

‚Я для чого так детально розповідаю? – питає натхненна Лариса. – От ви будете стояти біля винного відділу в супермаркеті, згадайте, як багато зусиль люди доклали, щоб ці пляшки туди потрапили‘.

This slideshow requires JavaScript.

Вшанування пам’яті

На екскурсії також можна побачити бахмутську “Стіну плачу”. За нею знаходиться камера № 46, де під час ІІ світової війни заживо замуровали декілька тисяч цивільних, здебільшого євреїв за походженням. На місці трагедії встановили меморіал, стіни якого виділяють вологу – звідси назва. В цьому місці ніколи не виготовляли вино. Щороку там влаштовують акції вшанування пам’яті загиблих, завод на цей час припиняє роботу.

This slideshow requires JavaScript.

Практична інформація

На екскурсію обов’язково зареєструйтеся заздалегідь за номером телефону: +380 (800) 40 19 50
Вартість туру – 200 грн. Дегустація оплачується окремо (залежно від кількості зразків). Екскурсія виробництвом триває 2,5 год.
Зверніть увагу: у неділю екскурсії не проводяться. Участь у турі можуть взяти лише повнолітні. В будь-яку пору року температура на виробництві +12°С.

❗ Також Бахмут знаходиться неподалік розмежувальної лінії, на під’їзді до міста розташовані блокпости – не забудьте документ, посвідчуючий особу. 

Адреса: м. Бахмут, вул. Патриса Лумумби, 87.

Як доїхати: з сусідніх областей – машиною або автобусом. З центральних та західних – найзручніше поїздом. Зі Львова в Бахмут слідує поїзд №141. З Києва в сусідню з Бахмутом Костянтинівку прямує Інтерсіті №712, а також нічний поїзд №126. Також до Костянтинівки є прямі поїзди з Одеси та Івано-Франківська. Навпроти залізничного вокзалу в Костянтинівці знаходиться автобусний. Автобуси до Бахмута їздять часто, квиток коштує орієнтовно 50 грн. До приїзду київського Інтерсіті на залізничний вокзал у Костянтинівці приходять таксисти, які за 100 грн пропонують довезти до Бахмута. Цей варіант комфортніший, тому що машиною можна приїхати швидше та за потрібною адресою.

Офіційний сайт.

Дарка Горова

 

Підтримати проект

Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:

Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!

Завантажити більше пов'язаних статтей

Один коментар

  1. Valerii

    25 Червня, 2021 в 1:19 pm

    Красно Дякую за вашу чудову презентацію.
    Впевнений, що наша Україна вже давно і невпинно прямує до европи.
    Такі підприємства – тому свідченням!
    На АртВайнері бував неодноразово. Привожу сюди друзів із багатьох куточків України, і не тільки.
    Хочу зауважити, що старовинний, “купецький” Бахмут – вельми цікаве і автентичне містечко на сході України. В 2021 році буде святкувати ювілей офіційного заснування – 450 років !!!
    Неподалік Бахмута, в м. Соледар, розташовані неймовірно цікаві соляні копальні. Це місце також must see))) Туди також можна потрапити на екскурсію.
    Ще раз дякую)))

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зверніть увагу

Путівник по Казахстану (Південно-Східний регіон)

Країна Великого Шовкового Шляху, неосяжних масштабів, місяцеликих, добродушних людей, спіл…