(фото - Ігор Захаренко)
В наш час недоторканих масовим туризмом місць на планеті залишилося зовсім небагато і одне з таких – архіпелаг Кабо-Верде. Він знаходиться in the middle of nowhere, посеред Атлантики, нижче за Мадейру, нижче за Канари, навпроти Сенегалу і Мавританії в Західній Африці. До Бразилії – стільки ж, як до Португалії. А міряють відстань до них, бо Кабо-Верде – колишня португальська колонія аж до 1975 року. Назва теж португальська – Острови Зеленого Мису. Про зелень версії різняться: чи то була, а тоді вирубали, чи то море біля берегів – бірюзово-смарагдове.
Крім дерев і зелені, на Кабо-Верде багато-чого немає. Немає змій, скорпіонів і багатьох диких тварин (живуть тільки невеликі мавпочки). Майже немає дощів, майже не ростуть овочі і фрукти. Звісно, ніякої промисловості. Все, що продукують – це усмішки і релакс. Слоган країни – “No stress”. Тобто стресу теж немає – його заборонили на державному рівні. Є багато риби, сонця, вітру, бірюзи і дрібного, ніжного піску.
Сюди добре приїхати для тижневого релаксу. Хороший баланс між пляжним відпочинком, активностями та цікавостями. Також Кабо-Верде – чудовий варіант для зимівлі в теплі. Тут можна знайти в оренду хороші апартаменти за адекватними цінами.
З перельотами раніше було непросто: летіти майже до екватора, пересадки – гарантовано. Але туристична компанія “Феєрія”, яка любить досліджувати нові напрямки, у співпраці з МАУ наприкінці листопада запустили кілька прямих чартерів на Кабо-Верде. Я полетіла першим же рейсом і його поява на острові Сал стала великою подією. По-перше, всі місцеві одразу дізналися і нас усюди питали, чи ми, бува, не з України. По-друге, острівне телебачення зняло цілий сюжет. У місцевого партнера “Феєрії мандрів” брали інтерв‘ю. Він розповідав, що українці відрізняються від багатьох інших туристів, які засіли в олінклюзів. Українці – активні, їздять островом, гуляють містом, досліджують різні пляжі, ходять на ринок купувати рибу.
Архіпелаг знаходиться на перетині торгових шляхів між Європою, Новим Світом та Африкою. Після відкриття у 16 ст., він швидко перетворився на один із центрів торгівлі рабами. Європейці здійснювали експедиції за «живим товаром» в Африку. Острови Зеленого Мису були перевалочним пунктом – звідти рабів перевозили на плантації тютюну та цукрової тростини в Бразилії. Коли рабство заборонили, архіпелаг “перекваліфікувався” і став ідеальним місцем для дозаправки трансатлантичних пароплавів та лайнерів. На островах поповнювали запаси вугілля, питної води, провізії та худоби.
Спілкування з місцевими – важливий пункт програми, який обов’язково вплине на загальне враження. Люди на Кабо Верде – вогонь! Безликі, місячні пейзажі повністю компенсують яскраві та доброзичливі місцеві.
Вони – креоли. Нащадки змішаних шлюбів колонізаторів-португальців із африканцями. Місцеві креоли дивовижним чином поєднують дві культури. 90% населення – католики. Розмовляють креольською мовою, видозміненим варіантом португальської. Співають морну, яка дуже нагадує португальські фаду – елегічні, емоційні, душевні наспіви про море, кохання, розлуку та повернення. Послухати морну – те, що обов‘язково треба зробити на Кабо Верде. Це зробити просто – співають всюди і, звісно, готуйтеся до мурашок на шкірі.
Найвідомішою виконавицею в жанрі морна була ➡ Сезарія Евора. Проста кабовердійка співала босоніж на тисячах сцен світу, а більшість своїх гонорарів віддавала на потреби місцевих шкіл та лікарень. Здебільшого завдяки їй музичний стиль Островів Зеленого Мису занесли до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Кабовердійці – надзвичайно красиві, пластичні і граційні, з тисячами тугих косичок чи дредами. Їхні танці теж гарантовано треба бачити! – надзвичайно справжня, жива енергія, відчуття ритму і радість буття. Подивитися можна в багаточисельних барах чи на спеціальних шоу для туристів (в середньому ціна за ситну вечерю з алкоголем та розважальне шоу – €30).
Разом із тим, місцеві не нависають, не наполягають, не напрягають, нє-то-нє, усміхнулися, пішли далі. Сувеніри не втюхують, на вулицях не пристають. Навпаки – ведуть small talks, усміхаються, із задоволенням фотографуються.
Кабо-Верде складається з 10 великих і 8 малих островів. Найпопулярніший для відпочинку – Сал: туди літають чартери з Європи, там є інфраструктура, і ми от теж туди прилетіли. Острів розташований на східній околиці архіпелагу в Атлантичному океані, майже навпроти Дакара – столиці Сенегалу. В середньому 11 місяців на рік на Салі світить сонце. А також часто дме легкий, приємний і дуже необхідний у теплих країнах бриз (втім деколи він нагадує аж ніяк не легкий і неприємний шторм).
Столиця острова – Еспаргуш (в перекладі – “аспарагус”). Але туристи зупиняються в Санта Марії, там знаходиться вся інфраструктура і красиві пляжі. Дорога з аеропорту займає 15-20 хв. Таксі – €15.
З ілюмінатора острів розчаровує – він голий і лисий. Але на місці все виглядає значно цікавіше. Португальською назва означає «сіль». Як і багато-де у світі, це завдяки солі на Салі оселилися люди. Соляні поклади трапляються повсюди, але найбільше їх – в кальдері вулкану, який 50 млн років тому і створив острів. У 19 ст. це родовище почали розробляти. Поруч заснували перше на острові поселення – Педра-де-Люме. Там і досі знаходиться найстаріший на Салі будинок. Сіль експортували в Бразилію та країни Африки. Зараз видобуток уже не грає великої ролі, а от туристів у кальдеру возять. Купаються там у соляних озерах, вода в яких у 26 разів солоніша за морську, плюс купа інших мінералів. Все точно, як у Мертвому морі: ідеш по воді, читаєш газету для фото, комарині укуси печуть, опісля почуваєш себе солоним огірком, а шкіра стає оксамитовою, як у немовляти. Вхід в купальні в копальнях – €5. Душ опісля – €1 за 30 сек.
Невелике рибацьке селище та головний порт острова. Одноповерхові будинки з яскравими графіті та багато колоритних місцевих, які продають сувеніри та живуть своїм повсякденним життям. З Палмейри вирушають на морські прогулянки. Там можна купити рибу, а також подивитися на пам’ятник рибалці Тіклау. Йому першому вдалося спіймати з берега великого тунця (раніше вважалося, що це можна зробити лише з човна).
Ще одна популярна пам’ятка – природні лавові басейни Буракони і Блакитне око. Знаходяться поблизу рибацького селища Палмейра. Залежно від освітлення колір води перетворюється з насичено синього на лазуровий. Щоправда побачити цей ефект досить непросто. Якщо колір прапора на флагштоку дозволяє, можна поплавати в басейні поруч із Блакитним оком. Але у вітряні дні це малоймовірно. Досвідчені дайвери мають нагоду досліджувати приховані печери та гроти поруч.
Екологічний збір – €3.
Також зверніть увагу, що від Пальмейри до Буракони – красива берегова лінія. І якщо ви їхатимете сюди своїм ходом, матимете більше часу дослідити уривчасті скелі. Разом із тим, можна попросити гіда зробити зупинку дорогою.
Дорогою також дивляться міражі в пустелі. Це справді цікаве видовище, коли нарешті доречно сказати “очам не вірю!”. Попереду – точно вода, хоча її на Салі взагалі ніде немає. Відразу згадуєш пригоди книжкових героїв, які бігли до оазисів, але так їх і не знаходили. От, виявляється, як це виглядало!
Сірі лимонні акули виростають до 3,5 м завдовжки і 180 кг завбільшки. А от роблять вони це, зокрема, в невеликій, мілкій бухті біля берегів Салу. Це справжній акулячий дитячий садок. Лимонні акули – хижаки, але малими для людей безпечні. Їх приманюють до груп туристів їжею. Риб справді багато, ви точно побачите кілька з них одразу біля своїх гомілок. Гарні фото виходять, якщо знімати під водою. Для заходу у бухту потрібне спеціальне взуття типу коралових тапочок, підійдуть також крокси-сабо. Якщо немає своїх, можна орендувати на березі за €2.
І нарешті місце, яке мене приємно вразило – ботсад Pachamama Eco Park-Viveiro Botanical Garden. Непросту мету – виростити квітучий оазис у пустелі – поставила собі італійка Паола Маріані. Працює над нею уже 15-ий рік і справді вдало. 90% тамтешніх рослин вирощені на піску з насіння! Для поливу повторно використовують воду з готелів та приватних господарств, а для побутових потреб – сонячну енергію! На добрива йде кінський гній: на території екопарку інші експати з Італії облаштували конюшню. Крім того, в ботсаду живуть віслюки, ара, павичі, морські свинки та інші звірі – від них усіх відмовилися колишні господарі.
Туристів із зеленої України ботсад, може, і не вразить. Але якщо ви познайомитеся з Паолою, послухаєте її захоплюючі розповіді чи залишитеся на пустельному Салі на довше, от тоді оціните, наскільки дивовижне це місце. В екопарк треба їхати за спокоєм, приємною прохолодою, співом птахів та щоб спробувати у кафе напій із баобаба. Виявляється, у 2021 р. в ботсаду вперше дали плоди баобаби. Паола надзвичайно радіє, бо має пройти більше 200 років, перш ніж дерево почне плодоносити. А дерева, які вона виростила з кісточки, розродилися уже зараз. Вхід в екопарк – €5.
Подивитися ці місця можна самостійно (оренда невеликої машини – від €40-60 за добу, квадроцикл – €80), або під час організованої екскурсії за €60 з обідом, вхідні квитки входять у вартість.
Як і інші острови Атлантики, Кабо-Верде має чимало можливостей для активного відпочинку. Острови Зеленого мису – відомий світовий центр вінд- та кайтсерфінгу. Там народився чемпіон світу з віндсерфінгу Джош Агуло, чемпіон світу з кайтсерфінгу Міту Монтейро та кілька разів проходили змагання на світову першість. А чемпіони, до речі, відкрили на Салі свої школи.
Найкрутішим пляжем для всіх видів серфінгу вважається Понта Прета. Коли дме західний вітер тут піднімаються дуже високі хвилі. Але узбережжя там скелясте, тому катають лише досвідчені спортсмени. Якщо ви хотіли би помилуватися видовищними перегонами з вітром або шукаєте інструкторів – вам на пляж Кайт біч біля Санта-Марія. Там дме завжди і завжди багато людей.
На Кайт біч можна дійти пішки (2 км) або доїхати на таксі, чи в рамках організованої прогулянки на сегвеї, фетбайку (велосипеді з товстими колесами) та на конях. На останній пункт зверніть особливу увагу, тому що прогулюватися верхи (мчати галопом) на білому коні, на заході сонця, в шифоновій сукні, пляжем – це, звісно, безмежно романтично. Та засновники конюшні Santa Marilha Horse Excursions (італійці, які уже багато років живуть на Салі) ще й мають цікаву історію.
Виявляється, тримати коней для кабовердійців – десь так само престижно, як для європейців – Феррарі (з конем на логотипі). Але коні – дороге задоволення, і коли місцеві не можуть їх утримувати, намагаються позбутися. Так італійці спочатку викупили одного коня для себе. А коли готелі та турфірми почали питати про екскурсії верхи, вирішили зайнятися бізнесом. Зараз в конюшні 11 красивих коней. Утримувати їх – титанічна праця! Імпортують абсолютно все, навіть сіно! – на Кабо Верде не росте трава.
Півторагодинна прогулянка коштує €60, 2 год – €70. Бронювати треба заздалегідь. Люди з невеликим досвідом верхової їзди також можуть зголошуватися. За кожними двома вершниками закріплений інструктор.
➡ Сайт.
➡ Сторінка на ФБ.
Дайвінг
Підводний світ Кабо-Верде не настільки різноманітний та буйно-кольоровий, як в тропічних морях. Але там можна зустріти велику живність. По-перше, мова про китів і дельфінів – повз архіпелаг пролягають їхні міграційні маршрути. Часто трапляються черепахи. Також тунці, мурени, барракуди, манти, вугри, омари, морські окуні, зграї королівської макрелі, боніто та груперів. Внаслідок погодних умов часом видимість під водою погіршується та доводиться докладати зусиль, щоб подолати сильні океанічні течії. ➡ Відео
На острові Сал існує кілька дайверських центрів, у яких навчають новачків, організують підводні сафарі та нічні занурення для досвідчених дайверів. Біля острова на доступній глибині 12-28 м знаходяться два затонулі судна. Ціни кількох центрів дайвінгу – на фото.
На Кабо-Верде є рідкісна нагода спостерігати за народженням черепашок в природному середовищі. Ми саме купалися на центральному пляжі Санта Марії, коли на березі зібрався натовп туристів. Був полудень. Троє мімімішних черепашок вилізли з піску і з усіх сил поспішали в океан.
Зазвичай, в одній кладці 80-100 яєць (виживе лише 1%!!!!!), а черепашата народжуються всі одразу і в темну пору доби. Цього ж разу, видно, щось пішло не так. Насправді у черепах всього світу уже давно все йде не так. Це одна з найбільш вразливих груп, яка зараз страждає від дуже багатьох факторів.
На Кабо-Верде зустрічаються п’ять видів черепах, однак гніздиться лише один – Довгоголових. Це третє найбільше місце їхнього гніздування на планеті. Але весь вид сьогодні перебуває під загрозою зникнення:
Міжнародні ініціативи та волонтерські, неприбуткові організації рятують черепах на більшості островів архіпелагу. На Салі – це Project Biodiversity. Туди можна приїхати на безкоштовну екскурсію і побачити, як народжуються малі. Крім того, пропонується за символічну суму всиновити (а в більшості випадків – вдочерити) черепашку чи навіть ціле “гніздо”. Чудова ідея для подарунка (особливо дитині)! Опісля опікуну видають офіційний сертифікат, а черепашку називають, як він попросить. Компанія “Феєрія” теж долучилася до ініціативи і тепер в океані плавають багато маленьких Феєрій.
➡ Сторінка на ФБ.
➡ Сайт.
Також є нагода спостерігати за дорослими черепахами, які припливають на Сал, щоб відкласти яйця. Мине аж 25 років, перш ніж якась із них повернеться той же берег, де народилася, для продовження роду. На спеціальні нічні еко-тури запрошують, наприклад, Turtle Watching – SeaLife Experience Lda. Ціна €35, група – 12 чоловік. Зверніть увагу, що такі тури сезонні.
➡ Сторінка на ФБ.
➡ Сайт.
➡ Відео
Катамаран Sodade розрахований на 90 осіб, але для більшого комфорту туди запрошують не більше 60. Для гостей – безлімітне просекко, пиво, коктейлі. Поки туристи в красивому місці пірнають з масками-трубками чи плавають в надувному басейні, команда готує закуски. А опісля розважає емоційними танцями та грою на африканських барабанах. Ціна за півдня – €60.
Її висота – 103 м, а довжина спуску – більше 1000 метрів! Максимальна швидкість – 110-120 км/год (залежно від вітру та ваги людини). Чудові краєвиди острова та океану! Ціна – €45.
➡ Відео
Кабо-Верде популярний центр трофейної риболовлі. З нами якраз летіла велика група рибалок, які полюють на затримці дихання. Також рибу ловлять із човнів, а опісля можуть випускати на волю або забирати на обід. Острів Сал саме добре пасує для початківців – для риболовлі з невеликих човнів.
А на острів Сан-Вісенте приїздять профі. Там полюють на великих океанічних тунців та гігантських синіх марлінів. Одного разу біля Сао-Вісенте спіймали рекордного для Кабо-Верде синього марліна – завдовжки 448 см та вагою 493 кг! Бій рибалок з твариною тривав дві години. А рекордний улов марлінів на одній з американських яхт був у 1997 р. За 19 днів спіймали 146 рибин, одно дня – аж 20 гігантів. В наш час, після десятиліть комерційних виловів, настільки масштабні трофеї уже не можливо отримати ніде у світі.
Популярний атракціон у пустельних місцевостях – перегони бездоріжжям на двомісних, відкритих машинках баггі – на Кабо-Верде теж є. На Салі їздять безлюддям – там можна поганяти, не зашкодивши флорі та фауні. Популярний маршрут триває дві години і пролягає не лише рівниною: солончаки, дюни, горби і гірки, а також повз найкрасивіший пляж острова Понта Прета.
Ціна: орієнтовно €90-100 за двомісну машинку. Треба мати при собі водійські права. Можна показувати в “Дії”, але тоді також потрібнен паспорт. Весь маршрут ділиться на дві частини: в оазисі водії можуть мінятися.
Зверніть увагу: ціни можуть змінюватися, залежно від того, чи потрібен трансфер, російськомовний супровід та в якому агентстві ви бронюєте екскурсії чи активності. Місцева компанія Barracuda tours працює з туристами з України та пропонує активності за офіційними цінами організаторів. Сайт.
Переліт з Києва займає майже 10 годин. В листопаді-грудні 2021 р. МАУ виконала лише 3 чартерні рейси на Кабо-Верде з годинною дозаправкою (одного разу в Малазі (Іспанія) та двічі в Фуншалі (Мадейра)). Є ймовірність, що рейси поновлять з березня 2022 року.
Також можна летіти з пересадкою через європейські країни. Найзручніше через Лісабон. Прямі рейси є з Брюсселя, Амстердама, Варшави та багатьох європейських столиць.
Українцям на Кабо-Верде потрібна віза (€59) – оплачується в аеропорту або завчасно. Якщо віза оформлена завчасно, не доведеться стояти в черзі – паспортний контроль відбувається через турнікети. Втім на англомовних туристичних форумах пишуть, що краще не ризикувати і оплатити на місці – платежі проходять не завжди коректно. Картою платити вигідніше, ніж готівкою.
Також подорожуючі до Кабо-Верде повинні завчасно заповнити онлайн-анкету на сайті департаменту санітарного контролю. Крім цього, в аеропорту усіх просять показати негативний ПЦР-тест.
Місцева валюта – ескудо. Для обміну краще взяти євро. Курс: €1 – 110 ескудо. Невелику суму можна обміняти в аеропорту, втім у тамтешніх обмінниках є комісія. Також можна розраховуватися у євро, але тоді курс 1:100. У Санта Марія багато обмінників і вони не беруть комісію. У готелях та деяких магазинах приймають картки, банкомати теж є. Зверніть увагу, що назад гроші міняють не всюди. Уточніть це питання, перш ніж вирішити, яку суму міняти.
Вайфай є в усіх готелях, але не завжди в номерах. Часом за доступ до інтернету в номері просять доплатити. Роумінг на Кабо-Верде для українців фантастично дорогий – 420 тис грн за 1 гб! Звісно, є сенс купити місцеву SIM. Ціни у операторів відрізняються, для орієнтації: 10 гб – €12, 7 гб – €10.
Дуже важливо! Місцева особливість – немає можливості перевести телефон у режим модема і приєднати до мобільного інтернету комп’ютер та інші пристрої. Це окрема опція, про яку треба домовлятися під час покупки SIM. Загалом процес купівлі картки триває від 30 хв до 1 год.
На островах часто дмуть вітри. Завдяки їм спека переноситься набагато легше. З середини осені до початку літа переважає східний пасат з Сахари – його називають «харматан». Це дуже сухий вітер, він приносить на острови дрібний пил, який навіть видно в повітрі. Також якщо на одному пляжі з’являться великі хвилі, на іншому може бути повний штиль.
Зважаючи, що майже всі продукти імпортовані, ціни не надто низькі як для бідної країни. За трапезу з трьох страв із дешевим вином готуйтеся заплатити від €30. Одна страва в середньому – €10-12. В кафе і ресторанах готують смачно.
Найвідоміша місцева страва – качупа. Вона має португальське походження і є різновидом фейжоада. Качупу готують зі свинини (або іншого м’яса), квасолі, цибулі, часнику, батату, кукурудзи та гарбуза. Рецепти приготування качупи відрізняються від острова до острова. Вона може бути як густий суп, рагу та навіть нагадувати кашу. Якщо використали кілька видів м’яса, качупу називають багатою.
Також можна спробувати джагасіду – страву з тушкованої свинини та квасолі із заправкою з кукурудзяного борошна.
Ну і звісно, великий вибір риби та морепродуктів. Свіжу рибу продають на причалі в Санта Марія та в містечку Палмейра. Ціна за 1 кг тунця, баракуди, золотистого дорадо (магі-магі) – €5. Рибини настільки великі, що для транспортування використовують тачки. Уточнюйте, чи патрання входить у вартість (не завжди).
На Кабо-Верде можна спробувати два цікаві морепродукти:
“Морські качечки”, “кігті динозавра”, “кігті диявола”, “король морепродуктів” – це все одна, досить гидотна на вигляд істота. Схоже на лапи ящірок із ратицями замість кігтів. На смак ні на що не схоже.
Цих вусоногих ракоподібних їдять у Португалії, деяких регіонах Іспанії і от – на Кабо-Верде. Це також один із найдорожчих морепродуктів на світі. Рачки закріплюються на приморській частині гострих скель, де особливо сильний морський прибій. Є навіть окрема професія – «персебейруш» – збирачі персебеш – надзвичайно складне і смертельно небезпечне заняття. В Португалії їх називають “воїни моря”. За статистикою, в Галісії щороку розбиваються об скелі 5 добувачів морських качечок.
Персебеш варять у морській воді з додаванням спецій. Причому важливо їх не переварити – лише кілька хвилин. У деяких закладах їх подають гарячими, але найчастіше холодними – як закуску до пива або зеленого вина (vinho verde). Їсти їх досить просто. Потрібно оголити лускате стебло. Для цього доведеться буквально відкрутити від нього тверду “голівку”, до якої кріпиться м’ясо. Ціна за порцію невеликих персебеш на Кабо-Верде – від €15.
‚Морський жолудь‘, португальська назва – кракаш. Як і персебеш, належить до вусоногих ракоподібних, які кріпляться до твердої поверхні і вусиками ловлять у воді поживні речовини. Тіло цих рачків захищене вапняковим будиночком, схожим зовні на жолудь або на закритий бутон тюльпана. Балянуси утворюють численні колонії і навіть зараз становлять чималу небезпеку для кораблів. Днище корабля обростає суцільним шаром черепашок надзвичайно швидко. Його вага збільшується, а швидкість зменшується. Підраховали, що через обростання судів і необхідність їх періодично ставити в док на чистку, флоти багатьох країн щорічно зазнають мільйонних збитків. В середньому протягом року плавання навіть у північних морях наростає 10-12 кг морських жолудів на 1 м2 поверхні днища.
Скелі на берегах всіяні балянусами. Вони прикріплюються до раковин молюсків, панцирів ракоподібних, іноді до риб, навіть до китів та акул! М’ясо морських жолудів смачне, трохи нагадує крабове чи ракове. Його треба виколупувати з мушель спеціальним пристроєм, але цьому легко навчитися.
Своя вода є тільки на одному острові – Сан-Ніколау. Здебільшого воду на Кабо-Верде опріснюють. З-під крана пити не бажано, навіть термічно оброблену. Краще купувати у флягах.
У 19 ст французький граф привіз на зелений острів Фогу виноградні лози і зараз це єдине місце на Кабо-Верде, де виготовляють вино. Воно називається “Кальдерас”. Місцеві виноградники невеликі і їх поливають вручну. Через нерясний полив, багатий на мінерали вулканічний ґрунт і теплий тропічний клімат вино виходить солодше і на 2 градуси міцніше за класичне. Також його нечасто можна знайти в магазинах – питайте у місцевих та на ринках.
В супермаркетах продається єдине місцеве вино (біле, червоне і рожеве) – Cha. Ціна €10 за пляшку.
Єдине пиво, яке виготовляють на Кабо-Верде називається Strela і коштує від €1 за 250 мл. Весь інший алкоголь суттєво дорожчий, ніж в Європі, бо оподатковується.
Зверніть увагу: ціни в супермаркетах пишуть в ескудо, але поруч ставлять знак долара – трохи шокує спочатку :))
Також можна спробувати місцевий очеретяний грог, який острів’яни відтіняють різними смаками фруктів. Напій деколи п’ють гарячим, його також можна використовувати для приготування коктейлів.
Так, варто. Але це досить непросто по логістиці і небюджетно. Треба виділити щонайменше 3-4 дні та €450-500 на відвідування одного чи щонайбільше двох сусідніх островів. Майже на кожному острові є аеропорт, натомість поромне сполучення вкрай нестабільне та нерегулярне (у Атлантичного океану свій настрій). Тому місцеві в один голос рекомендують на інші острови саме літати.
Авіакомпанія називається Binter Cabo Verde, вона належить до того ж холдингу, що й Binter Canaries. Це монополіст, який виставляє неадекватні ціни. Кабовердійці сподіваються на підписання угод та прихід європейських лоукостів, втім це перспектива не близького майбутнього. До речі, рейс між островами Сантьяго і Майо – один із найкоротших у світі. Він триває лише 15 хвилин!
Популярний маршрут – переліт з о. Сал на о. Сан-Вісенте. Звідти можна поромом переправитися на сусідній острів Сан-Антуан (45 хв., €20 в два боки, сполучення регулярне). Санту-Антан і Брава – два острови, на яких немає аеропорту.
Всі острови архіпелагу цікаві та суттєво відрізняються. Навіть є такий слоган: “Одна країна – 10 напрямків”. Острови умовно ділять на «підвітряну» та «навітряну» групи. У «навітряну» групу входять Санту-Антан (Santo Antao), Сан-Вісенте (Saо Vicente), Сан-Ніколау (Saо Nicolau), безлюдний острів Санта-Лусія (Santa Luzia), Сал (Sal) та Боавішта (Boa Vista). «Підвітряна» група – Сантьяго (Santiago), Брава (Brava), Фогу (Fogo) та Майу (Maio).
Найближчий до о. Сал – о. Боавішта (15 хв. літаком, але прямих рейсів немає, лише через столицю. Поромного сполучення теж немає). У перекладі з португальської назва означає “прекрасний вигляд”. Острів Боавішта славиться чудовими пляжами та мальовничими дюнами. Його ще часто називають Островом Дюн. Розмір величезного пляжу Санта-Моніка, вкритому дрібним білим піском, вражає – він простягається на 40 км.
Найбільший острів архіпелагу. На ньому проживають більшість кабовердійців – понад 284 тис. осіб. Там знаходиться столиця Прая, офіційні установи, уряд, іноземні посольства та міжнародні організації. Мандрівники приїжджають на Сантьяго заради природного парку, в якому ростуть баобаби та драконові дерева віком понад 400 років. Він розташований неподалік міста Ассамада.
Поблизу Праї знаходиться історична пам’ятка зі списку ЮНЕСКО. Це фортеця Сан-Феліпе, яку звели наприкінці 16 ст., щоб захистити узбережжя від піратів.
Мальовничий острів з другим за величиною містом – Мінделу. Воно розташоване на березі природної гавані, утвореної в кратері затопленого вулкана. У Мінделу, в сім”ї музиканта та кухарки, народилася всесвітньо-відома співачка Сезарія Евора. Зараз в місті відкрили присвячений їй музей. Також Мінделу називають музичною столицею Кабо-Верде. Там найбільше нічних клубів, проводять яскраві карнавали та театральні свята.
Другий за площею острів Кабо-Верде. У столиці Рібейра-Гранде – чимало споруд колоніального періоду. Там же знаходиться найстаріший на архіпелазі маяк (1886 р). Мандрівники приїжджають на Санту-Антан заради красивих пішохідних маршрутів гірськими кряжами і польотів на дельтапланах. А порослі тропічною рослинністю долини популярні у любителів велосипедних подорожей.
Єдиний острів із достатньою кількість прісної води. Тому тут розвинулося землеробство та розводять худобу. Місцевою пам’яткою є скеля Ротча Срібідада, де збереглися древні, поки що нерозшифровані письмена. Вважається, петрогліфи на скелі залишили люди, які відвідали острів ще до того, як його колонізували португальці. На Сан-Ніколау збереглися чимало будівель та церков 18-19 ст.
Острів-вулкан Фогу – найвище та одне з найколоритніших місць Кабо-Верде. Зелені виноградники, плантації кави, поля чорної лави, темний вулканічний пісок на пляжах. Територія навколо вулкана Фогу оголошена заповідником. У вулканічній кальдері знаходиться невелике селище Шан даш Калдейраш з церквою 19 ст. та невеликим музеєм під назвою «Будинок Пам’яті». У Сан-Філіпі, третьому за величиною місті Кабо-Верде, багато різнокольорових будинків, які контрастують з чорним кольором довкола. Майже всі вони збудовані з вулканічного туфу.
Брава – найменший із заселених островів Кабо-Верде. Через досить буйну флору його ще називають «островом квітів». Він знаходиться за 20 км від Фогу. Навіть геологічно острів Брава – продовження Фогу. Глибина моря в каналі, який відокремлює ці два острови, лише кілька сотень метрів. На північ від Брава лежать два невеликі пустельні острови. Туризм на острові не надто розвинений внаслідок крутої берегової лінії, яка унеможливлює пляжний відпочинок.
Тихий відокремлений острів. Крім того, це сплячий вулкан, який не прокидається вже протягом кількох тисяч років. Острів славиться білими піщаними берегами та блакитним синім морем, проте більшість пляжів знаходиться далеко від головних доріг та дістатися туди можна лише на позашляховиках чи пішки.
Безлюдний острів. Рослинності там мало, але туристи приїжджають заради чистих пляжів та дюн. Відсутність води унеможливлює спроби заселити острів. Там довший час жили рибалки та пастухи – всього десь 20 людей. Однак у 1990 р. держава оголосила острів абсолютно безлюдним і надала йому статус заповідника.
Дарка Горова (фото авторки)
Авторка дякує за організацію поїздки компанії “Феєрія мандрів” та особисто її керівнику Ігорю Захаренку
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram, або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер, Viber або читайте наш канал у Telegram!
Україна та Словаччина погодили запуск нового залізничного сполучення між Києвом та Братиславою. Про це повідомляє…
Український перевізник Autolux анонсував розпродаж квитків до Польщу зі знижкою до 50%! Вартість квитків стартує…
Польський залізничний перевізник SKPL Cargo подав заявку до управління залізничного транспорту Польщі на запуск міжнародного…
FlixBus оголосив про запуск нового маршруту з Києва до Мюнхена. Також компанія повідомила про нове…
Геловін (Halloween) – це пора таємничості, карнавальних костюмів і атмосферних подій для всієї родини. Проте…
Wizz Air відкриває базу та розмістить один літак Airbus A320 в аеропорту столиці Молдови -…
