– Паспорт! Паспорт поверни!
Я кричу щосили і бачу, як чоловік миттєво зникає за кутом. В нього моя сумка, а в ній документи, гроші і телефон. Грошей небагато, але ж паспорт! За ним за ріг погнала і Беті, з нею я знайома заледве годину. Хоч і мала зростом і крупненька, жене вона щосили.
– Зупинись, дурень, в тебе будуть великі проблеми, – і далі відмінний набір матюків…, – кричить на всю околицю Беті, так що всі навколо вже в курсі, що трапилось. – Вона ж інозееемка!!! – І знову матюки.
За хвилину за ріг звертаємо і ми. На мене вже всі тикають пальцем і вказують дорогу, куди зникла ця парочка. Нервую і сама матюкаюся усіма мовами, які знаю. Намагаюсь згадати, чи є на Кубі українське посольство. Навколо збирається натовп.
– Заспокойся, – кажуть знайомі дівчата. Беті його знає. Зараз вони розберуться.
Ця історія трапилася на околиці містечка Сантьяго-де-Куба, за 800 км від столиці на третій день моєї подорожі на Острів свободи. Вирушила туди з групою знайомих аргентинок і у нас ще були попереду три тижні мандрів. Розв’язка настала дуже швидко. Хлопець, який мене пограбував, нічого розумнішого, ніж сховатися у своїй квартирі, не придумав. Люди намагалися вмовити його матір вплинути якось, та марно. Через кілька хвилин у дворі з’явилася поліція, ще через кілька хвилин мені повернули сумку і попросили перевірити, чи все на місці. Хеппі енд для мене і вісім років узв’язнення для мого кривдника.
Напевно, після таких історій мало-хто назве країну, де це сталося, улюбленою. Та пережитий стрес я сприйняла як своєрідне випробування і таки вирішила продовжити подорож Кубою. Ця історія навчила мене двох речей: на Кубі справді безпечно і на Кубі – неймовірні люди. Мені достатньо було голосно крикнути про допомогу, і за грабіжником побігли з десяток людей. І як виявилося пізніше, моя історія не була унікальною, схожі ситуації траплялися з іншими мандрівниками і в більшості випадків зі щасливим кінцем.
З того часу на Кубі я бувала не раз, продовжую вивчати острів і своїми історіями намагаюсь надихати людей таки раз в житті запланувати подорож на Кубу. Тому й починаю у співпраці з LowcostUa публікувати серію матеріалів про цей дивовижний карибський острів-країну, а також запрошую на мої авторські тури справжнью Кубою – таке в стандартному турпакеті не побачити.
Одразу скажу – я не хочу вдаватися в політичні та історичні подробиці, а також давати оцінки революції Фіделя та кубинському соціалізму. Єдине: всі ми маємо розуміти, саме завдяки цим подіям Куба залишається настільки унікальною та цікавою для туристів. Більшість українців, які вирушають на Кубу, купують стандартний пакетний тур переліт-трансфер-готель. Це дешевше, ніж самостійна подорож, але особисто я не бачу сенсу так далеко летіти тільки заради пляжу і готелю. Без можливості побачити країну. Максимум рекомендую зупинятися в таких готелях на ніч-дві одразу по прильоту на острів чи вже після активних мандрів Кубою. Бо пляжі карибського моря таки прекрасні.
Щоб скласти більш-менш непогане уявлення про Кубу рекомендую відвідати:
Гавана, Гавана і ще раз Гавана.
Місто-історія, місто-вечірка, місто-кубинський реалізм. До речі, Гавана – цьогорічна ювілярка. У листопаді місто відзначає 500 років з дня заснування. Тому поспішайте, на святкування ще можна встигнути. У Гавані я люблю все – від багатокілометрового Малекону (набережної) до тепер пошарпаних, а колись помпезних будинків. Люблю заглядати у старі готелі – вони бережуть стільки історії! Десь довгий час жив Хемінгуей, десь облаштувалась американська мафія, а в більшості і дотепер на терасах із чудовим видом на місто можна ліниво попивати мохіто чи дайкірі та насолоджуватись краєвидами під супровід запальної кубинської музики.
Віньялес
Любите природу – вам сюди. Однойменна долина Віньялєс входить у список світової спадщини ЮНЕСКО. Саме і цьому регіоні вирощують знаменитий на весь світ кубинський тютюн, є десятки фабрик, де вас навчать скручувати відомі сигари та покажуть, як правильно їх курити. До речі, знали, що кубинці люблять курити сигари з медом?
Трінідад
Якщо в кубинському реалізмі вам захотілося трохи причесаної та красивої Європи – сміливо вирушайте в місто Трінідад. Вимощені бруківкою вулиці, просторі колоніальні будинки з височезними стелями, дерев’яні різнокольорові віконниці – засноване іспанськими колонізаторами місто живописне та чарівне. Тут безліч хороших ресторанів та кав’ярень, багато музики та галерей. Місто маленьке, розмістилось, мов на долоні, поміж невисоких гір і надзвичайно затишне.
Традиційно туристи приїжджають на Кубу за сонцем, пляжами, сигарами та красивими фото з ретро-автомобілями. Так, все це дійсно цікаво і варто спробувати. Та щоб побачити й нетуристичну, зате живу і справжню Кубу рекомендую ось що:
Поживіть у приватному будинку у Гавана Сентро
Зараз це один з найбідніших, але найколоритніших районів міста. Щоранку ви будете бачити як школярі у краватках бігають до школи, як сусіди вмощуються на порогах своїх будинків, щоб просто поспілкуватись, як дрібні торговці тягнуть свій нехитрий крам на продаж, при цьому гучно вигукуючи, що в них є. Як чоловіки великими групами у затінку будинків емоційно грають в доміно, а молодь на тротуарах відпрацьовує нові па модних танців. Центральна Гавана вам покаже справжнє кубинське життя.
Спробуйте приготувати вечерю
“Що? Так банально?!”, – скажете ви. І я вам ствердно похитаю головою. Насправді приготування їжі на Кубі – це квест для найстійкіших мандрівників. Якщо ви думаєте, що там само легко, як і в Україні, можна купити продукти, які вам хочеться і швидко з цього приготувати щось смачненьке – не будьте наївними. Куба живе в умовах тотального дефіциту і часто в магазинах, окрім рому та кількох одиниць продуктів, немає нічого. Де і як все шукати – знають спритні кубинці. Тому краще заплатіть господині дому за вечерю і вона все швиденько за вас зробить.
Купіть пляшку рому, кілька банок місцевої коли та йдіть на набережну.
Навіть якщо ви подорожуєте соло, на Кубі вам ніколи сумно не буде. Кубинці дуже відриті, їм цікаво спілкуватись з іноземцями, а коктейль куба лібре лише допоможе вам швидше і краще зрозуміти місцевих. Навіть якщо ви не спілкуєтесь іспанською.
Хочете ще кубинського реалізму?
Тоді спробуйте вистояти чергу за інтернет-картками у центрі Гавани.
Налаштовуйтеся, що буде довго і нудно. Постійні черги на Кубі – це норма. Саме тому більшість туристів купують картки з рук за подвійну і потрійну оплату, лиш би не втрачати час.
Ну і для найбільш витривалих мандрівників-експериментаторів.
Спробуйте прожити 3-5 днів на Кубі за 50 доларів.
Це, до речі, середня місячна зарплата кубинця. Існує стереотип, що бідні країни завжди дешеві для туристів. Це, друзі, не про Кубу. Тут мінімальна вартість проїзду в таксі – 10 доларів, година інтернету – один долар, вечеря 12-15 доларів у недорогому ресторанчику.
Карибське море і білосніжні пляжі, запальна музика і танці, бідність, дефіцит, але при цьому багато щастя. Куба з задрістю дивиться, як розвивається зовнішній світ, а іноземці, які прилітають на острів, щиро дивуються, як можна бути настільки відкритими, простими і життєрадісними в умовах жорсткого соціалізму. Жити на Кубі нелегко, як кубинцю, так і іноземцію. Але це не відлякує ні одних, ні інших. Ну як? Ще мрієте про Кубу? Тоді чекайте на нові дописи!
Хочете на Кубу?! Просто!
Туристична агенція онлайн Misto.travel спільно з туроператором Anex Tour та чартерним перевізником Azur Air Ukraine пропонує пакетні тури на кубинський курорт Варадеро із Києва у період з січня по травень 2020 року:
- 7 січня на 11 ночей від $1004 з особи
- 28 січня на 11 ночей від $1051 з особи
- 18 лютого на 11 ночей від $1088 з особи
- 10 березня на 11 ночей від $1070 з особи
- 10 квітня на 11 ночей від $1135 з особи
- 8 травня на 11 ночей від $1097 з особи
Авіаквитки на Кубу:
Київ – Гавана – Київ:
- 4 – 16 грудня від €622
- 29 січня – 11 лютого від €686
- 15 – 26 квітня від €654
- 6 – 16 травня від €650
- 1 – 10 червня від €615
Київ – Варадеро – Київ:
Софія Вовк, організатор авторських турів по Центральній Америці, турлідер в My name is travel
