Ми з дружиною Олею уже були в Антарктиді у 2014 і 2017 рр. Але цього разу наша мандрівка туди була справді особливою, тому що наприкінці січня 2020 р. світ відзначав двохсотріччя з дня відкриття Антарктиди. А ще ми повернулися уже на власних яхтах – Mon Coeur (“Моє серце”) і Wind Dancer (“Танцююча з вітром”).

21 день без зв’язку. 21 день щастя і умиротворення. Я переконаний, що Антарктида – це найдивовижніше місце нашої планети. Воно таке одне, нічого подібного в світі немає і вже, напевно, не буде. В думках я знову і знову повертаюся туди. Антарктида не відпускає, змушує ще раз переглядати фото- і відеоматеріали, сниться ночами. Місце природної сили і чистоти, яких більше не існує. Цей короткометражний фільм, знятий і змонтований в форматі 4К, ми присвятили Двохсотріччю відкриття континента.

 

Цікаві факти:

Найхолодніший, найпівденніший та найвищий материк Землі відкрили пізніше за всі інші – лише 200 років тому. 28 січня 1820 р. це зробила російська антарктична експедиція під командуванням Беллінсгаузена. А заступником голови експедиції був українець, полтавський дворянин Іван Завадовський. Ще один українець – Антон Омельченко, теж із Полтавщини – у 1911 р. був учасником британської експедиції Роберта Скотта, одного з першовідкривачів Південного полюса. Серед інших Омельченка внесли до списку членів Королівського географічного товариства Великобританії, а почесну медаль він отримав із рук англійської королеви. Його правнук та однофамілець – Антон Омельченко-молодший продовжив справу прадіда і зараз працює на українській станції “Академік Вернадський”. З нагоди ювілею в Україні з’явилася нова поштова марка із зображенням пінгвіна. Її ввели в обіг 28 січня 2020 року.

Paganel Studio – організатори авторських експедиції у найвіддаленіші та найекзотичніші місця планети. Тури Паганелів середньою вартістю в 3500 євро бронюють на рік наперед. Засновники та ідейні натхненники – сімейна пара з України Ольга та Андрій Андреєви. З подорожей вони завжди привозять багато фото- та відеоматеріалів. Фільми Paganel Studio отримали більше 150 нагород на міжнародних кінофестивалях в усьому світі. Lowcost.ua продовжує співпрацю з Паганелями – ми друкуємо цікаві та яскраві репортажі з експедицій авторства Андрія Андреєва.

Читайте також  Ексклюзивний репортаж з експедиції в неймовірний Чад (частина 1)

Деталі поїздки в Антарктиду

В цій експедиції група побувала на півострові Антарктида та деяких островах поруч. Цей регіон вважається і красивим, і найбільш різноманітним та доступним – від Аргентини лише 1000 км. Там же розташовані більшість полярних станцій (ми заходили в гості на 4). Подорожували двома невеликими яхтами. На кожній – 8 туристів і 4 члени екіпажу. Дуже камерно і затишно, хоча і дуже незвично провести 3 тижні в такому невеликому просторі.

Яхтовий похід тривав 21 день і коштував 7500 €. Початок експедиції в порту Ушуайя (Аргентина). 4 дні займає перехід через протоку Дрейка, і відтак 4 дні – повернення назад тим же маршрутом. Докупити потрібно квитки до Ушуайї і розширену туристичну страховку саме для Антарктиди ($200). Часто туристи також купують алкоголь і всілякі їстівні пиндики ($100). Місця на цей тур, зазвичай, уже заброньовані за 15-18 місяців до поїздки.

This slideshow requires JavaScript.

Пройти за аналогічним маршрутом можна і на круїзному лайнері: це безпечніше, дорожче, без пригод, хоча і на пару днів швидше. З вами на борту буде ще 200-500 чоловік, до тварин не дозволять підійти близько, сушу розгородять конусами і стрічками, виділяючи зони, де можна знаходитися. Отримати досвід кермування яхтою та душевного спілкування з полярниками теж не можливо.

 

This slideshow requires JavaScript.

Зазвичай, коли йде мова про походи в Антарктиду на яхтах, туристів найбільше лякає протока Дрейка – «перемичка» між Атлантичним та Тихим океанами, найбільш штормове місце на планеті та одне із найсуворіших випробувань для мореплавців усього світу. Перехід через протоку триває не менше 4-х діб (залежно від погодних умов): часто бувають сильні шторми, а вітер понад 35 м/с та хвилі вище 15 м – не рідкість. Але, як і в минулі рази, ми пройшли протоку туди і назад неймовірно легко і красиво: світило сонце, був майже штиль.

Антарктида – край льоду. З грудня по березень тут літо і можна подорожувати на яхтах. В інший час все сковує крига, настає полярна ніч і люди можуть виживати тільки на своїх крихітних антарктичних базах. Зараз в Антарктиді працюють 89 науково-дослідницьких станцій.

Великим плюсом нашої цьогорічної експедиції була участь у ній вченого-біолога Артема Джулая, якого ми мали довезти на українську антарктичну станцію “Академік Вернадський”. Вона знаходиться на острові Галіндез і є найбільш південною точкою усіх наших турів. Вчені уже досить добре вивчили місцеву флору і фауну, а ось пройти маршрутом із півночі на південь, висадитися в інших цікавих місцях – це для них завжди цікаво. Щоразу під час сходження на сушу Артем добував цінні зразки для вивчення, а наші мандрівники всіляко намагалися йому в цьому допомогти. На фото Артем тримає пробірку з безкрилим комариком, якого впіймав на острові Кінг Джордж.

Протока Лемера – одне із найкрасивіших місць в Антарктиді. Це 11-кілометровий коридор, що відокремлює острів Бут від півострова Київ – так-так, він названий на честь української столиці! А неподалік знаходиться “Академік Вернадський”, куди ми і прямуємо. Протока оточена мальовничими айсбергами найхимерніших форм та неймовірних відтінків блакитного.

 

This slideshow requires JavaScript.

В грудні-на початку січня це досить складне місце для судноплавства. Тут може накопичитися багато льоду і дістатися до станції “Академік Вернадський” стає неможливо. Однак наприкінці січня вже все виглядає чудово. Ти йдеш на яхті серед гір, які дуже схожі на міні-Гімалаї, насолоджуючись неймовірними краєвидами та тишею. Чути тільки клацання затворів фотоапаратів – всі наші мандрівники на палубі, бо таку красу неможливо пропустити. Дивний стан – беззвучно ковзати на яхті серед айсбергів, із яких час-від-часу зриваються, рокочучи, величезні снігові лавини. Іноді здається, що ти в якійсь зимовій казці про Снігову Королеву.

 

This slideshow requires JavaScript.

«Академік Вернадський» – найбільш душевна і затишна станція в Антарктиді серед усіх, на яких нам довелося побувати! І насправді це загальновідомий факт серед усіх подорожуючих цим континентом. Нам завжди тут раді, завжди допоможуть, дозволять прийняти гарячий душ і попаритися в лазні. Ми також завжди готуємося до зустрічі, привозимо гостинці – сало, свіжі фрукти і овочі. Зараз в експедиції, яка зимує на станції 12 науковців. Тут знаходиться найпівденніший бар планети – «Фарадей», де ми і провели один із найпрекрасніших вечорів у цій подорожі: наговорилися, наобіймалися, влаштували перегляд нещодавньої української прем”єри “Мої думки тихі”, відсвяткували день народження Олі, який – так символічно співпало – був саме в день висадки на українській станції.

До речі, у «Академік Вернадський» цікава історія. Після розпаду СРСР Росія оголосила себе спадкоємицею всіх колишніх радянських антарктичних станцій (а їх там зараз 8) і відмовила Україні в передачі хоча б однієї з них. У 1993 р. Великобританія розповсюдила через свої посольства пропозиції про передачу своєї станції “Фарадей” одній із «неантарктичних» країн. Справа в тім, що в цьому регіоні вже були й інші британські наукові бази. Утримувати станцію в Антарктиді досить витратно, та й сенсу особливого це не мало. Тим паче, що “Фарадей” знаходиться в досить складному для підходу морських суден місці. Щоб ліквідувати базу, потрібні гігантські витрати: треба вивезти абсолютно все і зачистити територію таким чином, щоб не залишилося навіть натяку на діяльність людини. Вигідніше було комусь її передати.

Після переговорів в серпні 1994 р. Британія прийняла рішення передати базу Україні. Уже 18 грудня над «Фарадеем» підняли синьо-жовтий прапор і перейменували на честь відомого українського науковця, одного з засновників та першого президента Української академії наук і засновника Національної бібліотеки України, академіка Володимира Вернадського.

(фото – Денис Давидов)

Крім української ми відвідали ще американську наукову базу “Палмер”. За відчуттями, це найбільш сучасна та найкраще обладнана станція з тих, де мені вдалося побувати за ці роки. У них там є все, або майже все, про що тільки можна мріяти вченому, який досліджує Антарктиду. Нам показали навіть підводного робота, який може тривалий час перебувати під водою, працювати, проводити аналізи і вимірювання, а дані передавати на супутник. Всього в Антарктиді три американських станції.

 

This slideshow requires JavaScript.

Ще одне цікаве і популярне серед туристів місце – Порт Локрой. До 1962 р. тут знаходилася британська антарктична станція і база китобійних суден, але згодом їх закрили. У 1996 р. британська команда повністю відремонтувала споруди і відкрила музей та єдине поштове відділення на весь Антарктичний півострів, а до того ж – найпівденніше у світі! Туристи також можуть поставити там сувенірний штамп у паспорт. Поштою та музеєм опікується Фонд антарктичної спадщини Сполученого Королівства. Він також збирає дані для Британської антарктичної служби з метою спостереження за впливом туризму на популяцію пінгвінів. Половина території острова відкрита для туристів, а на іншій – оселилися ці птахи. Чотири людини, які мешкають на Порт Локрой, опікуються поштовою кореспонденцією (аж 70 000 одиниць!), а також контролюють та обслуговують близько 18 000 відвідувачів, які прибувають протягом п’ятимісячного круїзного сезону. Про те, що китобійний промисел колись був тут основним видом людської діяльності, нагадують кістки китів біля станції Локрой. Протягом своєї діяльності китобої знищили майже 100 000 ссавців.

This slideshow requires JavaScript.

Щоб ви відчули наш контакт із тваринами, ми зробили багато портретів “аборигенів” Антарктиди. Зазирніть їм в очі. Вони контактні, цікаві і не бояться. Ці тварини не знають поганих людей. Антарктида – це єдине місце на планеті, де ситуація з тваринним світом саме така. Тут заборонена будь-яка людська діяльність, крім наукової, рибалка і полювання також під забороною.

This slideshow requires JavaScript.

Один мандрівник із нашої групи привіз із собою SUP і теплий гідрокостюм, щоб походити серед айсбергів. Його поява, зацікавила тюленів, які раніше нічого подібного не бачили. З’ясувавши, що дивний предмет не несе загрози, тюлені попливли займатися своїми справами.

This slideshow requires JavaScript.

Наша яхта застигла без руху, серед Антарктиди, намагаючись не потривожити горбатих китів під час обіду. Навколо все дихало. Те спереду, то збоку лунали протяжні видихи, неголосне ляскання хвостів і плавців – кормилися одразу декількох груп китів, які не звертали на гостей ніякої уваги: піднирювали, пускали бульбашки з глибини і спливали з величезними, роздутими від набраної води пащами. Неймовірне, незвичайне видовище. Таке можна побачити тільки тут і на Півночі.

This slideshow requires JavaScript.

Кити з усієї південної частини планети припливають в Антарктиду влітку, щоб вдосталь наїстися. Насправді в теплих тропічних морях, де кити проводять більшу частину року, для них майже немає їжі, там вони “сидять” на тих запасах, що нагуляли в Антарктиді. А тут починається тримісячний період нагулу жирка і безперервного жору. З ранку до ночі кити шукають криль у тихих затишних місцях, а потім поглинають його своїми пащами, використовуючи кілька методів.

Один із методів називається «повітряна бульбашкова мережа» – саме його застосування ви бачите на цій фотографії. Кити збираються в групу. Один із них пірнає і з глибини, рухаючись по спіралі, пускає бульбашки повітря, які починають підніматися вгору, створюючи своєрідну повітряну стіну або мережу. Кріль злякано сахається від бульбашок, збиваючись в центр спіралі. В цей час інші кити з відкритими ротами піднімаються через цю спіраль нагору, заковтуючи дорогою все, що потрапить до рота. Коли кит закриває пащу, вода фільтрується між пластинами китового вуса. Щойно розтягнуті горлові складки стискаються, язик піднімається. Їжа залишається на щетині, яка розташована на внутрішньому краї китового вуса, а вода виходить назовні. Кити люблять криль, а пташки люблять китів за те, що ті люблять криль і можна поживитися залишками з панського столу.

This slideshow requires JavaScript.

Кергеленський морський котик пильно спостерігає за нами, замаскувавшись серед пінгвінів Аделі. Він не несе загрозу пінгвінам, тому вони його легко підпускають. Щоправда можуть дзьобнути в бік, якщо вважатимуть, що занадто нахабно повзе по їхній території.

Колонії кергеленского морського котика в Антарктиді ще у 18 ст. налічували кілька мільйонів особин. Але, як і в інших частинах світу, людина доклала зусиль у знищенні цілих видів навіть на настільки віддаленому континенті! У 18-20 ст. цих милих тварин знищили майже повністю. Колонії котиків на Південних Шетландських островах були відкриті тільки в 1819 р. і налічували близько 400 тис. звірів. Їх усіх знищили протягом всього лише двох років. У 1830-х вид уже вважався вимерлим. Однак кергеленскі морські котики таки вижили у деяких місцях. У 1930-х на острові Південна Джорджіа знову почала існувати колонія з кількох сотень особин. Завдяки суворим охоронним законам вона з кожним роком збільшувалася і до початку 1990-х налічувала вже 1,6 млн котиків.

Острів Десепшн – це ще живий вулкан в затонулій кальдері. Всередину цієї кальдери спокійно заходять судна. На березі – залишки великої китобійної станції, яка уже давно закрита і тільки деякі іржаві бочки та похилені будиночки нагадують про її минуле. На острові у багатьох місцях виходять теплі джерела і загальна температура трохи вища, ніж на інших островах. Тому сюди з радістю припливають морські котики, пінгвіни і інша антарктична живність. Влітку частина схилів покривається мальовничим мохом, на якому дуже люблять лежати морські котики.

This slideshow requires JavaScript.

 

Пінгвіни-шкіпери (або як їх ще називають, пінгвіни Дженту) харчуються крилем, рідше – дрібною рибою. На багатьох фотографіях ви бачите, що поблизу колоній або станцій сніг рожевого кольору. Це сліди випорожнень пінгвінів, які харчуються крилем.

This slideshow requires JavaScript.

Коли потрапляєш в колонію пінгвінів, перше, що тебе зустрічає – це пташиний галас і сморід. Якщо до галасу з часом звикаєш, то до пінгвінячого смороду звикнути майже неможливо. Вже коли тільки підходиш на яхті до місця висадки, найчастіше саме по запаху розумієш, що через кількасот метрів на березі знаходяться пінгвіни. Але якщо звикнеш до нього, перебування в колоніях пінгвінів принесе цілу купу цікавих і кумедних вражень.

This slideshow requires JavaScript.

У цю пору року ці птахи зайняті піклуванням про потомство. Тисячі матусь-пінгвінів разом із пташенятами сидять на гніздах, а пінгвіни-татусі натомість плавають в морі – щоб наїстися криля, а потім відригнути його для малих. Таким чином вони буду годувати їх до березня-квітня.

This slideshow requires JavaScript.

Взагалі пінгвінята – це найдзвичайно кумедно. Найчастіше вони вже одного розміру з дорослими пінгвінами, однак замість пір’я ще мають пух, ще не навчилися здобувати їжу самостійно, і повинні остерігатися хижаків із повітря, наприклад, поморників.


Пінгвіни, хоч і птахи, але найбільше на світі люблять купатися і плавати. Всередині одного великого айсберга ми помітили невелике озеро талої води, в якому кілька десятків пінгвінів жваво каталися і купалися. Поруч був океан, в якому аж кишить від криля і іншої їжі, але ці пінгвіни радісно купалися в прісноводому озері, виробляючи складні піруети і кульбіти.

This slideshow requires JavaScript.

Читайте також  Ексклюзивний репортаж із експедиції в неймовірний Чад (частина 2).

Під час експедиції ми близько спостерігали за трьома основними видами пінгвінів у цій частині континенту. Це пінгвіни-шкіпери (з червоним дзьобом), антарктичні (зі смужкою на підборідді) і пінгвіни Аделі (найспритніші та безбашені пінгвіни з трохи божевільним поглядом). Однак на одному з островів Антарктичного архіпелагу нам показали місцеву знаменитість – золотоволосого пінгвіна, який водиться в зовсім іншій частині континенту. На цьому острові він з’явився приблизно 7-10 років тому і з тих пір живе серед колонії пінгвінів-чінстрайпов в гордій самоті. Маємо підозру, що у місцевих антарктичних пінгвінів він є справжнім божеством. До речі, цей вид вважається найпоширенішим серед пінгвінів. Його чисельність за різними оцінками – 17-20 млн особин.

This slideshow requires JavaScript.

Цей на вигляд добряк і улибака насправді майже верхівка харчового ланцюга в Антарктиді. Морський леопард може в день з’їдати до 15 пінгвінів. Саме його вони бояться найбільше на світі. Були навіть випадки нападів на дайверів. Тварина граціозна і небезпечна одночасно. Косатки – це єдина істота в Антарктиді, кого боїться морський леопард.


Портрет тюленя-крабоїда. Хоч він і називається крабоїд, але харчується виключно крилем, а таку назву йому дали через незвичайної форми зуби, які трохи нагадують крабів. Коли щелепи тюленя змикаються, через зуби спеціальної (“крабовидної”) форми він проціджує воду, залишаючи в роті живильний криль. Тюлені-крабоїди найпоширеніший вид тюленів у світі. За різними оцінками, їх налічується 7-20 млн. особин.

This slideshow requires JavaScript.

Крім пінгвінів у Антарктиді мешкають надзвичайно багато літаючих птахів. На одному з островів ми зустріли ось таких красивенних блакитнооких бакланів. Вони пильно стежили за нашими діями, втім, без усякого побоювання підпускали досить близько до себе.


Ця ззовні непоказна пташка називається сніжниця жовтодзьоба. Вона любить тусити поруч із пінгвінами і під’їдати їх какашки, а якщо перепаде, залишки криля, який випадає під час годування пташенят. Тому її називають просто – пташка-говноїд.


Побачити морських слонів непросто. На берег вони виповзають тільки під час спарювання і линьки. Самки воліють збиратися в невеликі групи, щоб було веселіше і безпечніше. Ми зустріли невелику групу з 13-ти самочок в період активної линьки на острові Янки. Ідеш собі по острову. Гуляєш. Раптом натикаєшся на кілька товстих шкіряних мішків, вкрай облізлих і пошарпаних. Несподівано у одного з мішків серед численних складок відкриваються очі і прорізається гучний рик упереміш із голосним пердінням. Ти говориш: “Фі, як так можна в живу людину пердіти і кричати одночасно!”

 

This slideshow requires JavaScript.

Крім великої кількості диких тварин основна відмінність Антарктиди від іншого царства вічної мерзлоти Гренландії (де ми також регулярно проводимо наші експедиції) – це гігантизм природи. Тут якщо айсберг, то висотою кілька десятків метрів і розміром із невелике село, а то й ціле місто.

This slideshow requires JavaScript.

Масштаби льодовиків Антарктиди вражають. Тільки тут я можу оцінити їх міць і розміри. Іноді трапляються справді видатні екземпляри. Наприклад, півроку назад ЗМІ писали, що від шельфового льодовика Еймері в Антарктиді відколовся найбільший за останні 50 р. айсберг. Вага крижини – 315 млрд тонн! За даними Інституту океанографії Scripps, його площа становить приблизно 1,6 тис. кв. км (площа Києва – 850 тис. кв. км), а його товщина – близько 210 м. Крижина може загрожувати морським судам, тому вчені планують спостерігати за нею.

Андрій Андреєв всі фото автора.

Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:

Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!

Завантажити більше пов'язаних статтей

Один коментар

  1. Стас

    6 Березня, 2020 в 9:31 pm

    Неймовірно! Дякую

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зверніть увагу

Цікавий досвід: 4 місяці карантину з 2 маленькими дітьми в Малайзії

На годиннику 6:30 ранку, за вікном липень-2020. Натискаю на педаль газу. Машина приємно пр…