Неймовірно, але факт: Україна – батьківщина пеліканів, а в Африці вони лише зимують. Найбільша в Європі популяція рожевих пеліканів (50 тис. особин) мешкає в дельті Дуная, яку ми ділимо разом із Румунією – територія перебуває під охороною ЮНЕСКО. Українська частина дельти – це Дунайський біосферний заповідник: справжній пташиний рай і місце паломництва любителів птахів із усього світу. Найбільше пташине різноманіття і найбільше рідкісних птахів у країні – тут. Але жива візитівка дельти Дунаю все ж – пелікани і більшість туристів, які відвідують ці краї, приїздять сюди саме заради них. Lowcost.Ua теж побував на пташиному сафарі: як все відбувається, скільки коштує та як живеться пеліканам в Україні – в цьому матеріалі.
Довідка Lowcost.Ua
Дунай – друга за довжиною і площею басейну річка Європи. Також найбільш мутна річка Європи: це природна мутність – в кожному кубічному метрі води міститься 400 гр мулу. Щорічно Дунай виносить на передній край своєї дельти 70-80 млн тон мулу. Він змішується з морським піском і так дві великі водойми – Дунай та Чорне море – формують в Європі нову сушу. В такий спосіб територія України щорічно збільшується від 30 до 100 га. Тому дельту Дуная називають останньою в Європі “живою дельтою”.
Її частина нижче Вилкового – дуже молода, віком лише 400 років, і сформувалася вона якраз у такий природній спосіб. А Вилкове та околиці претендують називатися найбільшою сушею, утвореною в заболоченій місцевості без використання механізмів.
Дельта Дунаю – друга за площею у Європі річкова дельта після Волги. Це центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових та рідкісних видів риб, найбільше в Європі місце проживання багатьох охоронюваних видів флори та фауни.
Пелікани – одні з найбільших птахів водно-болотних угідь світу (з розмахом крил до 3,2 м, вагою до 11 кг). Дивовижні істоти, якими я не перестаю захоплюватись. Специфічне, незграбне тіло з припіднятими, зведеними крилами – на суші, елегантний, величний політ – в небі. І знаменитий здоровенний дзьоб: спочатку він здається просто довгим, але коли птахи починають їсти, з‘являється отой самий “мішок” – гігантський!
Пелікани належать до веслоногих птахів – на лапах мають добре розвинену плавальну перетинку, яка повернута всередину (здається, що вони трохи клишолаплять). З її допомогою і справді вправно та швидко ‚веслують‘.
З 8 видів пеліканів в Україні живуть 2 – рожевий і кучерявий. Більшість – рожеві, кучеряві – більш рідкісні, їх в дельті Дунаю всього близько 600 пар.
Навесні 2020 р. я вперше побачила їх у дикій природі: не в Африці – в Херсонській області, в Чорноморському біосферному заповіднику. Політ пеліканів – величне, магнетичне видовище: огрядні птахи групуються у чималі зграї і мовчки парять колами в небі.
(автор відео – співробітник Дунайського біосферного заповідника Максим Яковлев)
Звісно, після тієї випадкової зустрічі я одразу запланувала наступну – в місці, де справді великі шанси зустріти пеліканів. Моїм провідником став Михайло Жмуд, професійний орнітолог, керівник ГО Інституту екології і розвитку дельти Дунаю, засновник однієї з турфірм (‚Вилкове-Пелікан-Тур‘) та турбаз (‚Пелікан-сіті‘ та «Квакенбург») в м. Вилкове. Михайло Єрофійович – людина із західними поглядами (стажувався в США, Голландії) та правильними акцентами. Це до ‚Вилкове-Пелікан-Тур‘ приїжджають ВВС, Discovery, National Geographic та всеможливі упорядники путівників цікавими місцями Європи.
“Потрібно розуміти, що дельта Дунаю – це не приватний звіринець. Коли запитують: “А ми гарантовано побачимо пеліканів?”, я відповідаю: “Якщо гарантовано, тоді – в Одеський зоопарк. А тут – природа: буває густо, буває пусто. Вони можуть розосередитися на великій території, а можуть сидіти великою зграєю, чи, наприклад, тільки втрьох летіти”, – пояснює Михайло Єрофійович.
За біорізноманіттям дельта Дунаю входить до списку “200 найбільш цінних природоохоронних територій світу” – це не лише українська чи європейська перлина! Це ціла водно-болотна країна – 540 тис га., площа якоїсь невеликої європейської держави чи однієї з областей України.
Ми ідемо моторним човном звивистими каналами, густо порослими очеретами, і міркуємо, чи вдасться нам сьогодні побачити пеліканів. Навіть якщо ні, це дивовижні місця і бути тут – уже задоволення. Протягом сафарі ви побачите і почуєте багато цікавого про все довкола: як незвично виглядає вусата синиця, як демонічно “сміється” чайка-реготуха, чому у деяких дерев суха верхівка, але зелене гілля. “Дивіться, он – водяний горіх. Він зараз сильно розрісся і більше нагадує шкідника, хоча і досі знаходиться в Червоній книзі України. Але в післявоєнні роки він врятував місцеве населення від голоду: в його плодах-горіхах міститься 40% крохмалю, з нього і каші готували, і хліб пробували пекти, а до 70-х рр централізовано заготовляли на корм свиням”, – розповідає Михайло Жмуд.
Спостерігати за пеліканами я приїхала в середині вересня – це хороший час, птахи якраз починають збиватися в скупчення до 2 тис. особин, щоб відлітати в теплі краї.
Вони зимують в екваторіальній Африці, на озері Вікторія (троє з чотирьох тамтешніх пеліканів будуть родом із дельти Дуная), а з потеплінням, у березні-квітні, повертаються назад. Пелікани, як і лелеки, літають – через Босфор та Ізраїль. Їхня перша зупинка після України – Свята Земля, де у них, так би мовити, закінчується паливо. Птахи мають набратися сил, щоб здійснити другий марафон – через Сахару до екваторіальної Африки. “Це надзвичайне явище, яке ми, вчені, досі не можемо пояснити. Наприклад, руда чапля чепура летить з Голландії в Африку більше 10 тис км і її безпосадковий політ триває 5-6 тис км. А є невелика пташка сивка (різновид куликів), яка без зупинки летить 12 тис км. Як цим малим створінням таке вдається?”, – розводить руками орнітолог.
В тих місцях на території Ізраїля, де раніше зупинялися пелікани, були болотні системи, а зараз зробили ставкові господарства для вирощування осетрових риб. Щоб пелікани не наносили збитків і не їли рибу дорогих порід, а також щоб підтримати птахів на довгому перельоті до Африки, Ізраїль вирішив підкормлювати птахів іншою рибою. Для цього обладнали великі басейни, куди звозять всю менш якісну, дрібну рибу, не зовсім товарного вигляду. Замість того, щоб відпочивати після довгого перельоту та поповнювати енергетичні запаси місяць, як це, зазвичай, відбувається в природі, пелікани знаходяться в Ізраїлі 2 тижні. При цьому за птахами в цей період спостерігають місцеві науковці: коли вони повертаються в Україну, деякі з них мають колечка-мітки.
Місцеві рибалки раніше вбачали в пеліканах своїх конкурентів і руйнували їхні гнізда. Щодня кожен пелікан з’їдає по 1,2 кг риби. 60 тонн кожного дня – от яка плата дельти Дунаю за перебування на її території цих птахів! Це більше ніж весь промисловий вилов риби в тих місцях. На відміну від бакланів, які харчуються окрім прісноводної ще й морською рибою на глибині, рожеві пелікани не вміють пірнати, тобто риба повинна плавати на глибині до 1,5 м. І внаслідок малої глибини та великої кількості риби дельта Дунаю – єдине місце в Європі, яке може забезпечити існування такої кількості пеліканів. В цьому відео від ЮНЕСКО – як харчуються пелікани в дельті Дунаю.
Довгий канал, яким йшли човном, закінчився, ми опиняємося на просторому мілководді. Це справжній блакитний світ: небо і вода однієї барви, майже зливаються, тільки тонка зелена смужка якоїсь рослинності замість горизонту.
І ми одразу бачимо їх – чимала група пеліканів снідає. “От дивіться, якщо птах підкинув дзьоб вгору, значить упіймав рибу, – пояснює орнітолог. – В середньому 1 із 10 клювків у них вдалий. А опісля вони відпочиватимуть на відкритих, надійно захищених косах із хорошим оглядом – щоб ніхто не турбував”.
Близько до пеліканів ніяк не підібратися. По мулу на мілководді ні пройти, ні проплисти, ні пелікани не підпустять. Тому коли збиратиметеся, прихопіть далекофокусну оптику та майте на увазі, що погладити птахів не вдасться. Але в цьому і кайф – в природі, як вона є. Тому що пелікани в природному середовищі і пелікани в зоопарку – це зовсім різні птахи. Ці фото зроблені телефоном, вони дають розуміння, як все виглядає без далекофокусного об‘єктива.
До групи приєднуться ще троє пеліканів, вони пролітають над нашими головами, як важка авіація, і у мене з’являється відчуття, що це ж і є справжня дика природа і справжнє сафарі! А ще – що пелікани схожі на птеродактилів. Можливо, це з пеліканів змальовують поведінку птеродактилів, скажімо, для мультфільмів – ніхто ж не знає, якими саме вони були.
Сонце починає припікати, а комарі чомусь все одно кусаються. “Вони – невід’ємна частина дельтових угідь. В нас із природою така домовленість: ми постачаємо їй свіжу кров наших туристів, а вона нам відкриває свої красоти, – жартує Михайло Жмуд. – Це закон природи: вас вкусила комариха, вона відклала яйця, виросли личинки, їх з’їла рибка, рибку з’їла чапля, чаплю з’їв орел. І через три роки краплинка вашої крові опиниться в пері орлана-білохвоста. Тому щонайменше три комаря кожен турист зобов’язаний накормити!”.
Комарі мають бути задоволені – щороку кількість туристів у дельті збільшується. Спостереження за птахами в Європі – найпопулярніше часопроведення після любительського рибальства, і в Україні цей рух теж набирає обертів. “Від того, що ви побачили пеліканів, їхня кількість і умови проживання не зміняться – натомість ви отримали задоволення. Зупинившись на базі, ви принесли в міську громаду прибуток – люди отримали роботу, ви купили локальну продукцію. То от найбільш ефективний варіант збереження природи – коли громада отримує з цього прибуток. Одразу всі хочуть зберігати види і оберігати довкілля. А якщо людині нічого їсти і за що відправляти дітей у школу, ніякі репресивні заборони не допоможуть, їх будуть порушувати, щоб вижити. Ви ж подивіться – отам стоять чимало човнів і всі вони замість того, щоб ловити рибу, возили влітку туристів і отримували більший зиск”, – вважає Михайло Жмуд.
Вартість спеціального пташиного сафарі в дельті Дуная обговорюється індивідуально. В ціну входить оренда катера, послуги гіда, розміщення, харчування. Також побачити пеліканів можна і під час звичайних оглядових екскурсій тривалістю кілька годин, так і під час турів на 1-3 дні. Деталі на офіційному сайті ‚Пелікан-тур‘.
Сторінка на ФБ.
Телефон: 067 48 35 207
До речі, якщо вам подобаються пелікани, зверніть увагу на два чудових фільми: ‚Пелікан‘ – з Еміром Кустуріцею в головній ролі, заснований на реальних подіях на грецькому острові Міконос. І ‚Мій друг містер Персіваль‘, знятий за однойменною книгою про реальні події в Австралії.
За чудові фото птахів з дельти Дунаю окрема подяка Максиму Яковлеву.
Фото пеліканів на початку статті зроблені в ресторані “Чорноморка”. Нещодавно птахів переселили звідти в нацпарк “Тузловські лимани”. Пелікани занесені в Червону книгу України та Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. Ми нагадуємо, що дикі звірі повинні жити в дикій природі, а утримання пеліканів, їх подаж, полювання та ін. суворо заборонені та караються законом.
Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!
