Цікавий досвід: в Туреччину машиною з двома дітьми і наметом+готовий маршрут

Туреччина – мабуть, найулюбленіший напрямок відпочинку для українських туристів. Крім чудового Стамбулу, Кападокії та готелів із системою “все включено” тут насправді ціла тонна цікавих місць. З початку пандемії в Туреччину дедалі частіше їдуть ще й ті, хто любить  самостійний і навіть дикий відпочинок. Тревел-блогерка Анна Гриненко описала свій досвід подорожі з Києва в Туреччину машиною з двома маленькими дітьми. Який бюджет, який маршрут, які документи і які переваги – про все це і не тільки в її мандрівних нотатках.

Я люблю Туреччину. Країна із сильним корінням, де цінують і поважають традиції. Місце, де шанобливо ставляться до дітей і разом із тим тримають дистанцію. Де море має всі відтінки блакитного, а гори охороняють велетні під назвою сосни. Мені тут спокійно, затишно, смачно і легко. 

Це наше третє довге побачення з Туреччиною і щоразу вона відкривається, як нові грані калейдоскопа. Ти думаєш, що вже все бачила, а новий поворот приносить незнані враження та знайомства.

❗ Цього разу все було по-особливому: жодних бронювань, чітких планів та очікувань. У нас був цілий місяць. Власний автомобіль. Намет. Діти. Гречка. Все вийшло так круто, що хочеться ділитись та розповідати. Адже ми намотали 9 тис км, проїхавши півкраїни. Усі прекрасні місця позначили на карті. Ми ночували у приміщенні лише 6 разів. Жили в наметі, купалися в морі, приймали ванни у гірських річках, пралися дорогою у знайомих або у відрі, їли живу їжу і трохи різного. 

Незважаючи на пандемію, Туреччина відкрита для туристів. Ба більше, потрапивши сюди, почуваєшся священною коровою. Поліція на блокпостах швидко пропускає, більшість місць відкриті, торговельні центри, магазини працюють у звичному режимі. Лише у неділю діє повний локдаун для місцевих. Я назвала цей день «священна неділя». Вулиці порожні, все закрито, їжа на винос, але туристи можуть вільно пересуватися. Ідеальні дні для огляду великих міст. 

Як ми дісталися з України в Туреччину машиною

Розкажу про певні правила та нюанси, на які треба зважати, щоб доїхати власною машиною до Туреччини. 

До поїздки треба:

• крім закордонного паспорту взяти свідоцтво про народження дитини (на українській митниці питають)
• оформити green card (зелену карту) на машину (ми це зробили в Ізмаїлі, у PZU за 15 хв перед проходженням митниці. Питають на всіх прикордонних переходах)
• мати підтвердження заброньованого та проплаченого житла. На румунській та болгарській митницях просили показати. На турецькій ніхто не цікавився, просто запитали, куди їдемо. За документами у нас було житло у Фетхіє.

💡 Примітка: маємо турецьких друзів, у яких бронювали апартаменти два роки поспіль. Цього разу ми звернулися до них із проханням зробити документи для митників із «проплаченим проживанням». Бо відповідь: «Ми з наметом і будемо ночувати, де ніч застане» могла не сподобатися службовцям. 

• всім подорожуючим від 6 років здати ПЦР-тест. Питають на всіх митницях. Тест для в’їзду у Туреччину діє 72 год. Зручно здати зранку в Києві і через 24 год. отримати результати в Ізмаїлі.

💡 Примітка: на болгарській митниці запросили ПЦР-тест для доньки, якій 2 роки. Коли дізналися, що його немає, кинули документи і сказали їхати геть. Ми показали бронювання житла в Туреччині. Запевнили, що по Болгарії тільки транзитом, нікуди заїжджати та ночувати не збираємось. Повірили, пропустили.

• отримати HES-код, заповнивши онлайн-форму на сайті https://register.health.gov.tr. Код необхідно отримати за 72 год. до перетину митниці у Туреччині. Це форма, в якій вказуються всі дані подорожуючого та країна перебування протягом останніх 10 днів. За місяць мандрівки код нам знадобився тільки двічі – коли ми заходили на продуктовий ринок.
• оформити туристичну страховку. На митницях ніхто не цікавиться, але цей пункт ми робимо винятково для себе.

Яким був наш маршрут до Туреччини:

• Київ-Одеса-Ізмаїл-Румунія, через прикордонний перехід Орловка-Ісакча. Нещодавно запустили паром до Румунії. Точного графіку немає, приблизно кожні 2-3 год. Вартість €15/машина + €1/людина. Діти до 12 років – безкоштовно.

На румунській митниці перед нашою було лише 3 машини. Перевірка тривала 2 години. Знущання як воно є! 

💡 Примітка: на кордоні треба обов’язково купити віньєтку (плата за дороги) – €3. При виїзді з країни будуть перевіряти, якщо немає – штраф. 

• Румунія-Болгарія, прикордонний перехід Vama Veche. Усе доволі швидко, без особливих посмішок та доглядів. Тільки питання з ПЦР-тестом для доньки, про що писала вище.

💡 Примітка: на кордоні купити віньєтку (плата за дороги) – €6.

• Болгарія-Туреччина, прикордонний перехід Derekoy. Перед паспортним контролем поставили “ларьок” із написом “дезінфекція авто” і за це беруть плату €3. Приймають тільки готівку. Далі проїжджаєте калюжу і вуаля – ваша машина безпечна і чиста. Сам перехід швидкий: ПЦР-тести, паспорти, “зелена карта”, куди прямуєте і “щасливої дороги”.

Вартість бензину в Туреччині – $1/л. Можна заправитись до повного в Ізмаїлі і на одному баку доїхати до Туреччини. На мандрівку в одну сторону з України треба виділити 2 доби. Один день – це дорогами України до Ізмаїлу. Ще один день – транзит через Румунію-Болгарію, турецькі дороги і ваша точка призначення. Автомандрівка Туреччиною – це безперервна насолода, такий собі вічний кайф. Мій чоловік любить заїжджати на авто в усі можливі шпарини. Так ось у Туреччині скрізь хороші дороги! Якщо не асфальт, то цілком пристойна грунтова дорога. Сміливо ставте точку на карті і вирушайте!

Я розумію, що мандрувати Туреччиною цілий місяць – заняття не для всіх. Але якщо хочете зняти вершки і закохатися, відвідайте регіон Мугла вздовж узбережжя Егейського та Середземного морів. Тут гори поєднуються з морем. Скелі переходять у рибацькі бухти. Дорогами бігають черепахи, як їжаки, а небо і зорі переливаються особливими фарбами. Звісно, я не стверджую, що Мугла – це єдиний і неповторний регіон. Туреччина прекрасна і всередині, і з боків. Але Мугла – особливе місце, куди я готова повертатися ще і ще. 

Хочу накидати ідей та показати можливий маршрут регіоном Мугла на авто. З вас – 14 днів відпустки, сім’я, діти, намет. Без планів на завтра, але з життям на сьогодні.

Яким був наш маршрут Туреччиною туди-назад

Райони Бодрум, Мармарис та Фетхіє – це гори, море та багато історичних пам’яток. Доїхати сюди можна в два способи:

а) або автобаном через Стамбул, а потім донизу, в Ізмір і Бодрум;

б) або паромом до Чанаккале і вздовж узбережжя Середземного моря вниз до Бодрума. З допомогою карт Google або Maps.me їдьте до міста Еджеабат (тур. Eceabat). Звідтіля 24/7 ходить паром до Чанаккале.

Другий варіант трохи довший, але і види зовсім інші, ніж на автобані. Ми завжди намагаємося мандрувати різними дорогами. Тому пропоную до Мугли їхати через Чанаккале, а назад швидко і коротко автобаном через Стамбул.

Загалом в одну сторону доведеться проїхати десь 2 тис. км. Все залежить від пункту «В». Залишаю приблизний маршрут туди і назад із нашими улюбленими точками. В Туреччині куди не заїдь, завжди є, що подивитись. Тож відважно знаходьте ще й свої особливі місця. 

➡ Маршрут ТУДИ:

➡ Маршрут НАЗАД:

💡 Примітка: у Туреччині є платні дороги, але їх не багато. Завжди можна об’їхати, скориставшись паралельною. Різниці у асфальтному покритті нема, питання тільки у швидкості. Автобан – це 110-130 км/год, місцева дорога – 80-110 км/год, у містах – 40-50 км/год. Вся країна нафарширована камерами спостереження, навіть у найвіддаленіших аулах, тому зважайте на швидкість і не порушуйте. Штрафи дуже високі.

Туреччина з намету

Мандрувати з наметом драйвово. Багато стереотипів та побоювань. Але намет дає відчуття свободи. Ми не думали, де і коли будемо ночувати. Де ніч застане, там і шукали своє місце. За місяць мандрівки жодного разу не ночували в організованих кемпінгах. Тут із ними не дуже. Часто турецький кемпінг нагадує проживання у подвір’ї біля хати бабусі. Проте безкоштовних опцій багато: гори, море, ліс. Завжди можна знайти потрібне та комфортне місце. Ночувати з наметом у Туреччині безпечно. П’яні не вештаються, отож у місцевих немає бажання “знайти і дорватися”. Тихо, мирно, спокійно. 

З дітьми в наметі гарно. Для них це свій шалаш-будинок, тільки не іграшковий, а справжній. Вночі розмови біля вогню під зорями. Намет із дітьми – це навчання та дисципліна. Знайти дрова, розпалити багаття. Зібрати, розібрати намет. Польова кухня. Економія води. Поважне ставлення до природи. Чистота простору. Ніби базові речі, але фундамент для свідомого споживання та адаптації до інших умов. 

Запорука гарної мандрівки – це правильне спорядження. Так що, прошу вас, не тягніть своїх жінок в мандри без самонадувних килимків, а дітей – без якісних спальників та хорошого намету.

І кілька слів про душ, туалет і прання. В Туреччині є багато місць, де тече гірська річка і облаштовані місця з “ванними”. Можна помитися, набрати воду і навіть попратися. Вода не крижана – за весь місяць я не відчула якогось дискомфорту.

До того ж дорогою завжди є заправки, найбільш комфортні для “туалетних справ” – це Shell. Туалети загального користування по всій Туреччині дуже чисті, перевірено не раз. Щодо прання, то тут спасає літо, жара. Найбільше забруднювались дитячі речі, тому на щодень ми виділяли базовий одяг, який можна заплямувати і нашвидкоруч випрати дорогою. Але був і недоторканний запас “на вихід в люди”. Коли їли соковиті кавуни, персики чи полуницю, дітей роздягали максимально. Так ми берегли час, одяг та нерви 🙂 

Бюджет Туреччини з наметом

Поділюся, скільки коштувала наша місячна поїздка Туреччиною. У всіх різні апетити та бажання, проте це допоможе скласти уявлення, що і як.

Бюджет:

• Туристичне страхування на сім’ю з 4 людей – $130
• ПЦР-тести на трьох – $110
• Green card на машину – $48
• Бензин – $500
• Продукти з базарів та супермаркетів – $300. Сюди не входить алкоголь, м’ясо, риба та відвідування ресторанів/кафе.

В кафе одна страва коштує в середньому 25 лір ($3). Смачно поїсти на сім’ю від $10, але знову ж таки – апетити у всіх різні. Однозначно Туреччина – рай для веганів. 

У базовому режимі потрібно закладати $1000-$1100 в місяць. Екскурсії, музеї та розваги не згадую, тому що інтереси у всіх різні. 

У мандрівці з наметом зрозуміла, як важливо жити на природі. Це не про дикість, відвагу чи виклик. Навпаки – потреба. На землі жити – вільно думати. Тут нема оцінки дорого-дешево, немає потреби доводити собі та навколо, що у тебе є квартира, машина, хата. Дикий – це не про обмеження, це про свободу. Неприборкану, нузручну, безмежну.

Бажаю вам дихати на повні легені. Дивитись на зорі. Купатися у гірських річках. Облизувати солоні губи. Витирати з пуза дітей кавун, полуницю, персик. Гарних мандрів!

Анна Гриненко, авторка блогу про подорожі Gryntravel.

Всі фото авторки.

Підтримати проект

Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:

Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер, Viber або читайте наш канал у Telegram!