Екстремальна температура, суворий клімат, величезні простори і майже повна відсутність людей: Аляска – царство природи на землі, в повітрі та у воді. Ведмідь мирно жує лосося на березі річки, зайці бігають біля машин на парковці супермаркету, льодовики виповзають з-під хмар і спускаються аж до траси, рожевий лосось йде на нерест по маленькій річечці і намагається піднятися вгору через триметровий водоспад, пташка прилетіла послухати звуки флейти – ось як виглядає один день туриста на Алясці. Влітку ми провели там місяць і я розповім та покажу, як це було.
Paganel Studio – організатори авторських експедиції у найвіддаленіші та найекзотичніші місця планети. Тури Паганелів середньою вартістю в €3500 бронюють на рік наперед. Засновники та ідейні натхненники – сімейна пара з України Ольга та Андрій Андреєви. З подорожей вони завжди привозять багато фото- та відеоматеріалів. Фільми Paganel Studio отримали більше 150 нагород на міжнародних кінофестивалях в усьому світі. Lowcost.ua продовжує співпрацю з Паганелями – ми друкуємо цікаві та яскраві репортажі з експедицій авторства Андрія Андрєєва.
Як ми летіли на Аляску?
Багатьох, напевно, цікавить, як в умовах закритого світу потрапити в США і на Аляску, яка ситуація на кордоні та інше. Розповім трохи про це. Вилітали ми з Окленда (Нова Зеландія) на щоденному регулярному рейсі New Zeland Airlines до Лос-Анджелеса. Аеропорт Окленда – порожній, все закрито. Літак заповнений приблизно на 40%. Ми з Олею зайняли цілий ряд крісел, витягли ніжки і спокійно проспали 10 годин 12-ти годинного перельоту. В польоті двічі годували, всім роздали маски та оголосили, що рекомендують опісля залишатися вдома 14 днів.
В аеропорту Лос-Анджелеса всі ходять у масках, стоять дезінфектори, але, на відміну від Окленда, тут працюють більшість магазинів та кафе. Прикордонна офіцерка досить довго розпитувала про деталі поїздок по США, ніхто нічого не питав про щеплення, тести, страховки. Вся процедура перетину кордону і отримання валіз зайняла приблизно 20 хвилин. Літак на Сіетл від Alaska Airlines теж був напівпорожній. Летіли з комфортом 3 години і одразу пересіли на літак до найбільшого міста штату – Анкориджа. Ми проведемо на Алясці місяць. Перші два тижні подорожуватимемо самі, наступні два – з групою туристів.
Взагалі дістатися до США в цілому виявилося досить просто. Якщо цікавлять перельоти з України, найпростіше – летіти через Стамбул. В країну без проблем пускають всіх власників туристичних віз В1/В2, ніяких тестів і особливих перешкод немає. Головне, не летіти через Європу.
Як виглядає перетин кордону та чи потрібна самоізоляція?
Аляска – відрізаний від решти країни штат, в який можна потрапити тільки повітрям або морем. Тому контролювати розповсюдження коронавірусу тут простіше, ніж в інших регіонах. В аеропорту перевіряють всіх, хто прибуває. На виході – плакати про те, що потрібно самостійно заповнити спеціальну анкету. Якщо у вас немає з собою телефону (або він розряджений), поруч стоять молоді хлопці в масках і захисних халатах, які допоможуть. У цій декларації потрібно вказати, чи ви готові піти на самоізоляцію на 14 днів, або маєте із собою тест, зроблений не пізніше, ніж 72 години тому. Або що ви згодні зробити безкоштовний тест одразу в аеропорту, дочекатися результату протягом 3-5 днів, перебуваючи в самостійно обраному місці і, якщо тест негативний, вирушити, куди заманеться.
Ми з Олею пішли робити тест, який зайняв рівно 2 хвилини. Перед цим співробітник польової лабораторії (її облаштували в залі видачі багажу) записав наші дані, е-пошту і телефони. Потім його колега видала запечатані пакетики з колбочкою і паличкою для тесту, підписала їх, переправила до іншої колеги, яка показала, як провести тест і проконтролювала, чи ми все зробили правильно. Через 10 хвилин ми вже сиділи з валізами на вулиці і чекали на трансфер із нашого готелю.
Ми були на Алясці влітку рік тому. У порівнянні з тією поїздкою, у 2020 році туристів майже немає. У національних парках, на паркінгах машин приблизно в 10 разів менше, ніж зазвичай. Людей дуже мало і для нас, фотографів і мандрівників, які цінують саме безлюдні місця, це найкращий час, щоб насолодитися природою – саме заради неї ми сюди прилетіли. Аляска є одним із ковід-найбезпечніших штатів Америки. І про пандемію, яка відбувається десь там, на Великій Землі, тут нагадують тільки плакатики на вході в магазини і заправки з проханням надягати маски.
Перед прильотом на Аляску, ми прожили 4 місяці в Новій Зеландії і частенько порівнювали, як побудований туристичний бізнес у період Covid-19 там і тут. Порівняння не на користь Аляски. Хоча всі національні парки відкриті, але ціни на послуги і всілякі дорогі атракції на кшталт видових авіапольотів, вертолітних екскурсій, риболовлі, як були високими в минулому році, так і залишилися такими ж. Не дивлячись на те, що клієнтів мало, місцеві бізнесмени не збираються влаштовувати будь-які привабливі акції, щоб заманити туриста. У не менш дешевій Новій Зеландії ціни на такі розваги знизили на 30-50%, отримали клієнтів і активно працюють.
До того ж туристичний сезон тут короткий – лише кілька місяців. Природа Аляски дика і неприборкана, з суворим кліматом, білими короткими ночами влітку і полярної довгою – взимку. Цей світ, як і раніше живе за своїми законами, і люди тут всього лише гості, які повинні дотримуватися правил, якщо хочуть вижити. Штат Аляска також має унікальний статус ексклава: це означає, що він немає кордонів із іншими штатами. Тому Аляска отримала назву «Останній рубіж».
За площею Аляска займає перше місце серед всіх 50 американських штатів, а ось за чисельністю населення – лише третє з кінця. Близько 5% території – льодовики, яких тут налічується 10 тисяч. Близько 20% всіх запасів нафти і газу США розташовані саме на Алясці. Вона вважається одним із найбагатших штатів США, рівень життя у населення тут досить високий, ціни на продукти відповідно теж високі. Чимало жителів Аляски відомі кайфожери. Вони зводять свої будинки у відокремлених і райськи красивих місцях, де дійсно можна жити в своє задоволення.
У 1976 р. на Алясці створили Постійний фонд, куди надходять 25% прибутку від видобутку нафти. Половину цих доходів виплачують населенню штата. Щоб отримати дивіденди, треба не мати проблем із законом, не менше року проживати на Алясці і мати намір на проживання там у майбутньому. Здебільшого виплачують по $1000 на рік, хоча в 2008 і 2015 рр. дивіденди перевищили $2000.
Прапор Аляски придумав місцевий 13-річний хлопець Бенні Бенсон, який мав алеутсько-шведсько-російське походження. Його проект переміг на конкурсі у 1926 р. Бенсон отримав нагороду $1000, годинник із гравіюванням і безкоштовну поїздку до Вашингтона. На синьому тлі прапора зображені 8 п’ятикутних зірок, з яких 7 символізують Велику Ведмедицю, а одна – Полярну зірку. Синій фон асоціюється з квітковим символом Аляски – незабудками, Велика Ведмедиця символізує силу, а Полярна зірка – майбутнє Аляски. До речі, назва штату походить із алеутської мови – “алясхах” означає “китовий достаток”, “китове місце”.
Гірські хребти Аляски утворюють єдину вулканічну гряду, яка входить у Тихоокеанське вогняне кільце. Крім того на території штату знаходиться 8 національних парків. Найвідоміший – парк Деналі: неймовірна гірська краса, химерні пейзажі та найвища точка Північної Америки – гора Мак-Кінлі, або, як її ще називають, Деналі (6 194 м).
Звісно, ми не могли оминути таке місце! На цьому фото п’ять кемперів і два десятки Паганелів рухаються вздовж Національного парку Деналі. Попереду на нас чекають льодовики та фіорди південного заходу Аляски.
Вся суть того, що відбувається з погодою на Алясці, в одному фото. Зліва йде дощ, праворуч світить сонце. Іноді на небі спалахує веселка. Для фотографа такі часті зміни погоди – цінні дарунки!
Літо на Алясці коротке, арктичне: день довгий, ночі короткі. Захід о 22:15, а світанок о 5 ранку. Тому, щоб побачити ранкові рожеві гори, доводиться мало спати.
Світанок із видом на хребет Аляски. Він є частиною Тихоокеанського вогняного кільця та простягається від озера Кларк на південному заході до річки Білої на канадській території Юкон на південному сході. Хребет є бар’єром, що перешкоджає поширенню вологого повітря з Аляскинської затоки на північ. Це спричиняє рясні опади.
На Алясці багато вулканів – як заснулих та згаслих, так і діючих. Гірські хребти утворюють єдиний вулканічний ланцюг, тому тут часто бувають землетруси.
Дзвіночок Порожнечі – так називається твір Олі для флейти сякухаті. Вона його спеціально розучувала, щоб пограти в дуже красивому місці, яке ми помітили ще рік тому, і про себе назвали Піднебесна. Це перевал, із якого відкривається вид на гори з льодовиками і великі річкові долини. Щойно Оля приготувалася грати, закрила очі, з’явилися перші звуки, як звідки не візьмись раптом прилетіла маленька пташка, сіла біля її ніг і почала уважно слухати. Ця магія тривала кілька хвилин.
На Алясці дуже багато національних лісів, заповідників, парків, які контролює федеральний уряд США. По суті, це найбільший у світі заповідник дикої природи – 6,5 млн га. Найпівнічнішому американському штату належать 2670 островів, 43 водоспади, понад 12 тис. річок і тисячі невеликих струмків, а також понад 3 млн озер, з яких тільки трохи більше 3 тис. мають офіційну назву.
Льодовик Вортінгтона – один із найкрасивіших та найбільш доступних на Алясці. 40-60 хв пішки – і ти стоїш із видом на потік льоду, який стікає з навколишніх гір у долину однойменної річки.
Льодовик Матануска – 43 км льоду! Це найбільший із льодовиків США, до якого можна під’їхати на автомобілі.
Сім’я косаток зустрілася нам у південних фіордах біля льодовика Колумбія.
У своїх репортажах ми завжди багато уваги приділяємо друзям нашим меншим і розкішний світ дикої природи Аляски теж не залишив байдужими. Передусім, це царство ведмедів. Населення Аляски – 630 тис. осіб, а ведмедів там – майже 100 тис. В цьому штаті мешкають понад 98% всіх бурих ведмедів США, звичайні чорні ведмеді, на антарктичному узбережжі – білі. Але є ще один різновид бурого ведмедя – кадьяцький. Популяція живе на острові Кадьяк біля узбережжя Аляски. Найвідомішим кадьяцьким ведмедем став «зірка Голлівуду», ведмідь Барт, який знімався у фільмах “На межі” та “Ведмідь”.
За непідтвердженими чутками, які в повісті «Два кольори землі між двох океанів» наводить радянський письменник Олег Куваєв, кадьяки можуть важити майже 800 кг і бути зростом 3,5 м. Можливо, це один із міфів, що з’явилися в період освоєння Аляски російськими першопрохідцями. Однак не можна не погодитися, що кадьяки – справді великі ведмеді. У холці вони сягають 1,6 м, а довжина тіла – під 3 м. Сучасна популяція кадьяків налічує приблизно 3 000 особин, з яких щороку відстрілюють 180 тварин.
Втім серед грізлі теж траплялися гіганти. Наприклад в 2014 р. на Алясці співробітник Лісової служби США застрелив гігантського ведмедя-людожера. Чоловік полював на оленів, коли в п’ятдесяти метрах з’явився величезний грізлі і кинувся на нього. Встигнувши схопити свою 7-міліметрову, напівавтоматичну гвинтівку, мисливець розрядив у нападника весь магазин. Грізлі впав у декількох кроках від нього, але був все ще живий.
Перезарядивши гвинтівку, той знову вистрілив ведмедю в голову, і лише це зупинило його остаточно. Пізніше комісія Департаменту дикої природи і рибальства штату Аляска встановила, що це був найбільший ведмідь грізлі, якого коли-небудь бачили. Його вага була більше 726 кг, а зріст близько 4,3 м (якби він стояв на задніх лапах). Щоб уявити розміри тварини, можна навести таке порівняння: якщо ви людина середнього зросту, то прийшлися б йому всього лише до низу живота (якби він стояв на задніх лапах). Зріст грізлі був такий, що він міг подивитися через дах одноповерхового будинку, або заглянути у вікна другого поверху. А якщо б ведмідь стояв на чотирьох лапах, то ваші очі виявилися б на одному рівні.
Дослідивши вміст шлунка грізлі, вчені виявили в ньому фрагменти людських тіл. Комісія встановила, що тільки за останні 72 години ведмідь убив принаймні двох осіб. Співробітники Лісової служби відразу ж організували розслідування: пройшли по сліду грізлі і незабаром виявили пістолет 38-го калібру з порожньою обоймою, а недалеко від нього – останки туриста, який і став останньою їжею гігантського ведмедя. Захищаючись, чоловік встиг вистрілити шість разів, і чотири рази він потрапив в грізлі, перед тим, як тварина вбила його. Сутичка сталася приблизно за два дні до того, як співробітник Лісової служби застрелив самого грізлі. Тіло другої жертви так і не знайшли. Всього в тілі ведмедя співробітники Лісової служби виявили 4 кулі 38 калібру та 12 куль 7 калібру від напівавтоматичної гвинтівки.
Зростаюча популярність спостереження за ведмедями перетворила цю екзотику в повноцінний бізнес, який приносить економіці Аляски дедалі більші прибутки. За підрахунками Асоціації спостереження за ведмедями і Служби рибних ресурсів і дикої природи США, щорічно на спостереження за ведмедями на Алясці туристи витрачають близько $50 млн. У США і Канаді (на узбережжях Аляски, Британської Колумбії і в північній частині штату Міннесота) внесок туристів, що спостерігали за ведмедями (а це близько $100 млн щороку), перевищив прибутки від полювання.
Головне завдання клишоногого – набрати якомога більшу вагу і запасти жир на зиму – простіше вирішується на узбережжі, і це пом’якшує норов ведмедів, які там живуть. Лосось незліченними зграями йде на нерест і настільки щедро поповнює раціон ведмедів у Нацпарку Катмай. Одного разу проїжджаючи повз маленьку річечку, ми з подивом побачили на березі невеликого чорного ведмедя. Навколо нього то тут, то там лежала різного розміру риба, переважно рожевий лосось, якого він діставав лапою з річки, їв, а недоїдені тушки кидав на березі – вкрай ситий і задоволений собою.
До речі, ікру лососевих на Алясці, зазвичай, викидають в океан, бо місцеві жителі її не їдять. Ми сьогодні на риболовлі спіймали лососів, з яких добули кілька кілограмів смачної ікри, засолили за швидким рецептом і тепер маємо цілу каструлю. На Алясці можна відчути, як це – їсти ікру ложками і навіть каструлями!
І взагалі до питання про рибалку на Алясці: от якого розміру палтусів тут ловлять.
Також на Алясці живе національний символ США – білоголовий орлан. Це великий, могутній птах коричневого кольору з білою головою і хвостом.
Конгрес США у 1782 р. вирішив зробити білоголового орлана національним символом країни. Його часто зображують на офіційних документах, печатках різних федеральних служб, штандарті глави держави, на національній валюті. Хоча у відносно далекому 18 ст. орлан цілком міг би програти індичці. Батьки-засновники США хотіли вибрати національним символом тварину, яка було б автохтонною для фауни Північної Америки. 6 років конгресмени обговорювали, хто б це все-таки міг бути і обрали білоголового орлана, як уособлення сили, відваги, волі.
Найвідомішим противником цього вибору був Бенджамін Франклін. Якось він писав: «Я жалкую, що для уособлення нашої великої країни обрали орлана: це птах із поганою мораллю та нагадує людей, що живуть, обманюючи та грабуючи». І що індичка – «більш респектабельна», а ще й справжній корінний житель континенту.
Коли колоністи з Європи вперше прибули в Північну Америку, популяція орланів налічувала від до 50 тис. особин, але звісно, вона почала стрімко зменшуватися. У 1967 р. птахів занесли до списку видів, які знаходяться під загрозою зникнення. Федеральний закон відтепер захищає білоголового орлана, що в підсумку призвело до стрімкого зростання їх популяції.
Обожнюю цих неймовірно красивих пташок – одні з моїх улюблених. З їхніми близькими родичами з сімейства алькових (іпатками, або тупиками, як їх раніше називали) ми вже познайомилися в Ісландії і на Шпіцбергені. Але топорики на Алясці виглядають по-особливому, навіть розкішно: з двома невеликими косичками на голові з розкішним дзьобом. Птахи цієї родини насилу злітають з плоскої поверхні. Їм потрібен або простір для незграбного розбігу, або обрив, з якого можна “упасти каменем” униз. Політ більшості з них хоч і досить швидкий, але завжди прямолінійний, не маневрений.
Пояснення тут вельми просте: ці птахи пристосовані передусім для підводної гонки за кормом. Каплевидне тіло обтічної форми, укорочені крила – щоб краще плавати, а не літати, і короткі лапки та хвіст – це кермо, а не весла. Адже політ під водою і в повітрі – принципово різні речі, що вимагають роботи різних груп м’язів. Адаптація до одного середовища здебільшого створює серйозні перешкоди для пересування в іншому. Не можна бути супер фахівцем у всьому! А оскільки топорики 7-8 місяців взагалі не бачать суші – сюди вони прилітають тільки для розмноження – виживання у воді актуальніше.
До появи на світ пташенят життя топориків тече розмірено і неквапливо. Єдине яйце висиджують позмінно, у відносно безпечній норі, що захищає і від хижаків, і від примхливої погоди – дощів, пронизливого вітру і низьких температур. Партнери змінюють один одного через 5-6 годин. За цей час той, хто зараз вільний від обов’язків, встигає порибалити, і провести трохи часу з сусідами на улюблених каменях поблизу гнізд.
Калан, він же морський бобер, він же морська видра, він же чнатох – це найдивовижніша і найбільш добродушна істота, яку майже знищила людина в 18-19 ст через надзвичайно тепле і цінне хутро. Зараз на Алясці живе найбільша популяція цих прекрасних і кумедних тварин.
Цього разу нам дуже щастить на лосів. Наприклад, стали на ночівлю недалеко від гір, через годину прямо до нашого будиночка на колесах вийшла пара лосів, неквапливо пощипали травичку і статечно пішли в тайгу.
На стоянці супермаркету Сейфвей у місті Валдіз мирно паслися ось такі вухаті, мімімішні звірята. Ніхто їх не чіпав і не звертав увагу – всім було звикло.
Тюлені на Алясці теж почуваються добре. Полювання на них тут майже всюди заборонене крім північних районів, де промишляють іннуіти. Тому тюлені особливо не бояться людей і дозволяють себе фотографувати досить близько.
(всі фото та відео – Ольги та Андрія Андрєєвих)
Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!
