Головний нюансом майбутніх пригод у Чаді було те, що там майже немає доріг, відстані величезні, проживання – в наметах, зручності – в найближчих кущах, душ – це 1,5-літрова пляшка води (щоправда вилита на себе з великою насолодою), харчування – убоге і не різноманітне, вдень – спекотно, вночі – холодно, запорошено і сухо.
Нам із моєю дружиною і постійною супутницею Олею до такого було не звикати: ми багато років подорожуємо і маємо величезний досвід життя в польових умовах, але от інші люди з групи не завжди готові до такого.
Тому, коли за півтора року до початку подорожі група стрімко набралася, я зрозумів, що треба провести роз’яснювальну роботу з майбутніми учасниками (щоб не було потім ниття, стогонів і зіпсованого настрою). Кожен повинен чітко усвідомлювати, куди він прямує. Таким чином, чисельність команди сильно зменшилася, залишилися перевірені бійці наших минулих поїздок. Наприклад, половина групи кількістю 24 людини вже брали участь у наших експедиціях в Антарктиду.
1 листопада 2019 року всі Паганелі злетілися в Нджамену, столицю Чаду, заселилися в 5-зірковий «Хілтон», востаннє протягом наступних 16 днів прийняли людський душ, нормально поїли і виспалися. А наступного дня завантажили в 10 джипів себе і свої речі, рвонули на зустріч пригодам. Забігаючи наперед, скажу, що експедиція видалася яскравою, насиченою, барвистою і плани на майбутні експедиції на ще якийсь «край географії» вже буйно рояться в моїй голові, як у Наполеона.
За ці 16 днів ми відзняли 850 ГБ фото та відеоматеріалів, налітали кілька годин на дронах, проїхали при майже повній відсутності доріг більше 3500 км. Уже зараз можу сказати, що це було одна з найкрасивіших і незвичайних пригод нашої команди за попередні кілька років, хоча, і не проста. Про те НАСКІЛЬКИ красиво і незвично в Чаді, дивіться цей і наступний фоторепортаж, а також «Expedition to the planet Chad» – наш новий короткометражний фільм, який змонтували одразу після цієї подорожі. Фільм невеликий, але дуже гарний і зроблений з любов’ю – вперше в форматі 4К. Якщо ваша техніка дозволяє дивитися в 4К, то радимо розгорнути його на весь екран, включити звук голосніше і насолоджуватися разом із нами.
Чад – одна з найбідніших країн у світі. Знаходиться в центрі північної Африки, межує з Лівією, Суданом, Камеруном, Нігерією та ін. Свою назву Чад отримав від одноіменного озера, яке є четвертим за величиною на континенті (слово «чад» мовою місцевого племені канурі означає «велика вода»). Колишня французька колонія. Населення – 10 млн, етнічний склад дуже різноманітний. Державні мови: арабська, французька, також більш як 100 африканських діалектів. 50 % населення сповідує місцеві традиційні вірування, 40 % – іслам. Туристична сфера мало розвинена, інфраструктури практично немає. Навіть у столиці Нджамені є лише кілька готелів.
Paganel Studio – організатори авторських експедиції у найвіддаленіші та найекзотичніші місця планети. Тури Паганелів середньою вартістю в 3500 євро бронюють на рік наперед. Засновники та ідейні натхненники – сімейна пара з України Ольга та Андрій Андреєви. З подорожей вони завжди привозять багато фото- та відеоматеріалів. Фільми Paganel Studio отримали більше 150 нагород на міжнародних кінофестивалях в усьому світі. Lowcost.ua починає співпрацю з Паганелями – ми друкуватимемо цікаві та яскраві репортажі з експедицій авторства Андрія Андреєва.
Пересувалися ми переважно всім загоном із 10-ти машин. Робили це з кількох причин. На в’їздах у деякі населені пункти і міста стояли блок-пости, де перевіряли всі машини, людей (10 джипів, 24 Паганеля і 14 помічників із місцевої команди супроводу) і дозволи на відвідування прикордонних територій. Всі пропуски зі списками людей були у лідерській машині і проходити перевірки треба було разом. Також у непередбачуваних ситуаціях (пробиті колеса або інші поломки) водії-колеги могли оперативно прийти на допомогу.
Перші три з половиною дня ми їхали, їхали і їхали. За вікном джипів миготіли кущі та рідкісні дерева, потім з’явилися красиві савани, де ніжно-жовті, салатні, помаранчеві кольори змішувалися з блакитним небом у химерну кольорову мозаїку. Наш шлях пролягав спочатку асфальтом, потім грунтовками, а потім лише «за напрямком» – до гірського масиву Еннеді. Це була головна частина експедиційного маршруту.
Масив розташований у колишній чадскій північній провінції Борку-Еннеді-Тібесті, поблизу кордону з Суданом. Це гірське плато з піщанику з висотами до 1450 м (гора Бассо), оточене пісками Сахари і розміром із невелику європейську країну. І це одне з найкрасивіших місць на Землі, які нам довелося бачити!
Тут виростають із пісків арки, химерних форм гори та скелі, схожі на стародавні міста і фортеці, величезні каньйони, печери, кам’яні лабіринти, красиві дюни. Пейзажі інопланетні і для європейського ока вкрай незвичайні – наче готові декорації для кращих блокбастерів світового кіно. Природі цих місць дивним чином вдається поєднувати в собі найкрасивіші ділянки національних парків США, Алжиру, Марокко, Намібії, Оману, Індії. Тільки масштабами це все НАБАГАТО більше. Рай для фотографів і людей, які люблять незвичайну природу.
Ми стали табором біля красивої арки Julia. Ніч зустрічали як уві сні: грала прекрасна індіанська етніка – Lakota Lullaby, горіли мільярди зірок навколо, світив молодий місяць.
Нарешті ми усвідомили, що заради однієї такої ночі, можна було потерпіти клопоти та нужду попередніх днів.
А на ранок встало сонце, і світ розквітнув помаранчевими квітами. Неймовірно красиво! Місце космічної сили і справжня «Зоряна брама». Іноді здавалося, що ми знаходимося на майданчику з якимись неймовірними декораціями, де знімають фільми про Зоряні війни, планету Татуїн, Марс. Зараз почуємо команду «Мотор» і в небі засяють бластери, загудуть сопла космічних кораблів, а зліва направо побіжать джедаї зі світловими мечами.
Щоранку ми були в новому, але дивовижному і незвичайному місці. Північ Чаду неймовірний своїми різноманітними і неповторними пейзажами і тут зовсім немає натовпів людей. Тобто крім місцевих жителів туристи тут бувають один-двоє і все.
Коли ми бачили щось цікаве вдалині, ми просто їхали в ту сторону. Джипи для цього й придумані. Немає доріг, але є напрямки.
Ще одне дивовижне і унікальне місце – Guelta d’Archei, одна з небагатьох постійних водойм у регіоні, що знаходиться посеред ущелини. Де в пустелі вода – там життя. Сюди з усіх околиць стікаються кочівники з верблюдами, козами, віслюками. Рівень води підтримується завдяки підземним джерелам, що виходять на поверхню. Тут у невеликій водоймі живуть останні 8 або 10 (ніхто точно порахувати не може ;)) сахарських крокодилів. Мені не вдалося їх зняти, літав дроном ущелиною і зверху не бачив. Проте наші дівчата змогли сфоткати щонайменше одного крокодила, який мирно дрімав у воді в тихому кутку.
Верблюди зі своїм погоничем прийшли в ущелину Арчей. Кожне стадо намагається перебувати біля водопою не більше години, бо треба поступитися місцем новому каравану. Коли нове стадо з’являється в ущелині, погоничі починають перекрикуватися один із одним, щоб акуратно провести ротацію верблюдів не змішуючи стада. Інакше доведеться довго відшуковувати зовні однакових тварин у чужому стаді.
Для обіду ми зупинилися в красивому місці серед гір. Раптом, як з-під землі до нас вийшли кілька дітей і жінок із якимись виробами, які вони хотіли продати туристам. Пропонувалися вкрай непоказні глечики з глини, гівна і соломи, погано зістругані іграшки, якісь намиста з того ж гівна і палиць. Деякі особливо жалісливі дамочки з нашого загону раптом вирішили економічно підтримати місцеве населення. Пішли і купили у них за 10 000 африканських франків (14 євро приблизно) глечик. Оскільки місцеве населення не розуміло жодної мови з відомих нам, а наші дівчата теж могли спілкуватися тільки жестами (погойдування голови, обертанням очей і страшними звуками з рота) торгівля відбувалася за принципом: на тобі грошики, віддай мені ось цю фігню.
Оля, дивлячись на результати цих торгових операцій, раптом теж запалала бажанням щось купити. У однієї дитини в руках був голуб, якого вона швидко відібрала, натомість всунувши їй 5000 франків. Радісно прибігла до мене, щоб сфотографував процес випускання голуба і як він нарешті стане вільним.
Оля підкинула птаха до неба, а той каменем упав у найближчі кущі – у нього були підрізані крила. Кілька хвилин Оля видряпувала голуба з кущів, а потім ще довго думала, що тепер із ним робити. Якщо його залишити в траві, то птах загине або від спраги, або в зубах місцевих шакалів, чий виття ми чули щоночі біля табору. Довелося повернути голуба дитині, залишивши йому і ті 5000 франків, звісно. Торгівля у місцевих в цей день була дуже вдалою. Продали глечик із гівна і соломи за 10 000, потім дали погратися з покаліченим голубом одній жалісливій туристці за 5000. День пройшов не дарма…
Під час експедиції в Чад у мене було кілька особистих відкриттів, якими я хочу з вами поділитися. Перше здивування – те, що значна частина здоровенної африканської держави Чад фактично існує в середньовіччі. Тут майже немає доріг, влади, електрики, сучасних засобів комунікацій і всього до чого ми звикли в своїх європах.
А найдивніше, що люди тут у багатьох місцях не використовують гроші, а просто змінюють товар на інший. Тобі треба десь взяти посуд, тканини, паливо, одяг? Йдеш на спеціалізовані ринки і вимінюєш їх на свої шкури, м’ясо, шерсть. Гроші в ходу тільки у великих центрах. І виглядають вони вкрай погано: майже завжди діряві, потерті до дірок і місцями заклеєні скотчем. В Чаді немає власної грошової одиниці, тут ходить центральноафриканський франк – універсальна валюта шести сусідніх держав, які колись були французькими колоніями: Чаду, Габону, Екваторіальної Гвінеї, Центральноафриканської Республіки, Республіки Конго, Камеруну. Ціни на деякі товари, брязкальця, місцеві вироби можуть відрізнятися в кілька разів від села до села.
Але загалом можна сказати, що в Чаді живуть на повному самозабезпеченні. Якщо на Нью-Йорк нападуть інопланетяни, або Європа вимре від ядерної війни, ці люди продовжать існувати, навіть не підозрюючи, що в світі щось трапилося. Головне, щоб улюблена скотина отримувала траву і пасовища, була вода, і ніхто не заважав. Життя тут точно таке ж, як і 500 років тому.
Зазвичай, коли я повертаюся з таких незвичайних і красивих країн, переповнений захопленнями від того які дивовижні місця ми відвідали, як зустрічали світанки серед марсіанських гір, мчали на заході дюнами Сахари, гуляли під світлом повного місяця кам’яними лабіринтами, розглядали химерні природні замки Еннеді, переморгувались із місцевими красунями. А комусь хочеться почути про те, як ми страждали, мучилися, бідненькі, в наметах, про туалети в кущах, скорпіонів і колючки. Так влаштований наш світ. Так було завжди. Є циніки і романтики. Хтось їхав відкривати і вивчати світ, а комусь це взагалі не потрібно. Кожному своє.
І я хочу розповідати про красу цієї подорожі і цієї країни з дивною назвою Чад. На фото – наш табір о 8-ій вечора. Сонце вже давно сіло. На дворі ніч і майже повний місяць. Але світло, як удень. Столи і стільці розставлені, скоро буде вечеря і урочисте розпивання припасеної на цей вечір пляшечки рому. Потім ми будемо базікати, жартувати, сміятися… потім, щасливі і втомлені, підемо спати. Так закінчиться десятий або одинадцятий день (уже не пам’ятаю) нашої експедиції. Гарний, незвичайний день життя, яке запам’ятається нам із Олею назавжди… А деякі, як і раніше, будуть чекати про туалети, змій і колючки. Цінуйте і любіть життя! Насолоджуйтесь красою цього Світу! Подорожуйте!
Андрій Андреєв, керівник експедиції, засновник Paganel Studio.
Всі фото та відео – Ольга та Андрій Андреєви
П.н. В наступній частині репортажа з Чаду: про плем’я водаабе зі шрамованими обличчями, про чоловічі конкурси краси, в журі яких – жінки, а переможець проводить ніч із будь-якою красунею, навіть якщо вона уже зайнята. Про те, чому в водаабе такі білі зуби, а у жінок тату на п”ятах. А також чому в пустелі стоять покинуті танки, які колись перемогли Тойоти – все дуже цікаво, стежте за оновленнями!
Україна та Словаччина погодили запуск нового залізничного сполучення між Києвом та Братиславою. Про це повідомляє…
Український перевізник Autolux анонсував розпродаж квитків до Польщу зі знижкою до 50%! Вартість квитків стартує…
Польський залізничний перевізник SKPL Cargo подав заявку до управління залізничного транспорту Польщі на запуск міжнародного…
FlixBus оголосив про запуск нового маршруту з Києва до Мюнхена. Також компанія повідомила про нове…
Геловін (Halloween) – це пора таємничості, карнавальних костюмів і атмосферних подій для всієї родини. Проте…
Wizz Air відкриває базу та розмістить один літак Airbus A320 в аеропорту столиці Молдови -…
Показати коментарі
Дуже пізнавально! Якісні фото і відео - видно і добру техніку і професіоналізм. Цікаві матеріали з таких країн, "Орел і Решка" вже майже не їздять до Африки і з Чаду випуску у них не було. І згоден - зручності - це не те, що слід шукати у подорожах. Це великий досвід такої мандівки! Дякую! Дуже дивно, що ще нема коментарів на такий унікальний матераіал. Буду читати 2 частину.