(фото - Дарка Горова)
Країна Великого Шовкового Шляху, неосяжних масштабів, місяцеликих, добродушних людей, спільної з українською історії, рідкісної краси краєвидів. Як і про інші пострадянські країни, про Казахстан мало знають і у світі, і в Україні. А країна для туристів дивовижна! Найяскравіше враження про неї – це насиченість. Тут один день – за два, а то й за три. Вранці їси в італійському кафе у великому місті, опівдні гуляєш місцевим “Гранд-каньйоном”, пообіді фотографуєшся серед смарагдових пагорбів, як в Ісландії, увечері приїжджаєш на типове альпійське озеро з бірюзовою водою, як в Італії. За одну поїздку можна і покататися на сноуборді та побувати в льодовій печері, і поїхати в пустелю та з’їхати на тій же дошці з високого бархану.
Вражаючі контрасти уже тільки в одній Алма-Атинській області, в Південно-Східному Казахстані. Ці землі називаються Жетису (в перекладі Семиріччя). Казахстан займає дев’яте місце в світі за площею, а кордон між Росією і Казахстаном – найдовший безперервний сухопутний кордон у світі. І в одній лише Алма-Атинській області можна цікаво подорожувати 1-3 тижні. В Алмати нещодавно відкрив рейси SkyUp Airlines. Летіти 5 годин, рейси двічі на тиждень.
Цей путівник допоможе спланувати поїздку по Жетису – найцікавішим, південно-західним регіоном Казахстану. Якщо ж у вас багато часу, то подивившись його, можна недорогим внутрішнім рейсом перелетіти в інший. Наприклад, це може бути столиця Нур-Султан (до 2019 р – Астана) чи місто на Каспійському морі Актау – там теж є надзвичайно красиві місця. До речі, Актау раніше називалося Шевченко – на честь українського поета (він перебував у засланні в Казахстані).
Казахстан у минулому – край скіфів, гунів, тюрків; кочівників, одним словом. Кочувати тут, є де, тут усвідомлюєш значення слова ‚безкраїй’. І до речі, казах і козак – одне і те ж: вільна людина. В Казахстані багато простору: пасуться величезні стада коней, овець; пастухи наглядають – завжди кінні, завжди групами. Незвично чисті узбіччя: мало машин, мало людей, взагалі немає туристів. Тополі, фруктові сади, поля маків, саксаулу, кургани.
Природа в Казахстані збереглася цнотливою, натовпів немає, отож весь спокій і гостинність – вам! Але й над інфраструктурою ще працюють, тому в більшість місць краще їхати з провідником або організованою групою. Втім ситуація, схоже, скоро зміниться. Уряд Казахстану почав вливати серйозні суми на розвиток туризму в регіоні і має багато задумок для промоції країни закордоном.
Гостинність у Казахстані – окремий пункт програми і особливе задоволення. Ви обов’язково її відчуєте, бо це частина культури, це в генах, це закон степу Жеті жарги – звичаєве право казахів. В степах не було багато караван-сараїв, як і зараз немає готелів. Нагодувати і дати притулок подорожньому – священний обов’язок кожного. Раніше це означало врятувати життя, зараз видозмінилося у людяність і щедрість. Колись на гостину запрошували навіть ворога, віддавали йому останнє – бо на той момент він був гостем. Якщо гостю сподобалася якась річ, він мав право її забрати – на це господарі мали не зважати. Якщо ви розпитуватимете про цю традицію казахів, вони не знайдуть логічного пояснення – такий закон і все.
Українців у Казахстані, як мені здалося, люблять і поважають. Чимось нагадало ставлення до українців в Грузії. Навіть сторонні, випадкові люди нас завжди дуже тепло вітали, говорили “Крим – ваш” і “Ми вас підтримуємо”. Раділи, коли чули українську, просили заспівати. Дуже вразив один казах, який красиво і довго співав українські пісні, які навіть не всі українці знають! Виявляється, багато казахів були в Україні і з захопленням відгукувалися про наші туристичні візитівки.
Крім того, в Казахстані живуть до 1 мільйона етнічних українців – це одна з наших найбільших діаспор. Здебільшого, це вимушені переселенці – неугодні спочатку царському уряду, а тоді радянській владі. Одразу кілька гідів, із якими ми познайомилися, мають українське коріння. На їхніх телефонах – записи Христини Соловій і “Океан Ельзи”.
Б’юся об заклад, ви й гадки не мали, що в Казахстані є таке місце? Молодший брат американського Великого і один із найкрасивіших у світі – Чаринський каньйон. Заради нього варто приїхати в Казахстан!
За 30 мільйонів років одна з найбільш повноводних річок Тянь-Шаню – Чарин прорізала в червоних пісковиках глибоку ущелину. Вітер теж потрудився. Вони створили красу довжиною 154 км. Наймальовничішу ділянку каньйону називають Долина Замків. Отак їдеш плоскою напівпустелею, на горизонті – як завжди, засніжені шапки і смарагдові горби. А тоді оп – і нізвідки! – червоні колони, арки, прямовисні 300-метрові скелі. 2 км фантастики!
Ні звуку, ні душі, ні найменшого фантика, ні надпису ‚тут був Айдар’. Тільки земна порода різного кольору і фактури та пожухлі кущі якихось колючок. От справді – мертва тиша. Як в мавзолеї. І монументи довкола.
Каньйон цікаво досліджувати увесь день, і навіть не один. Тут організовують кількаденні походи та сплави. Відстань з Алмати – майже 200 км, до 3 год машиною. Це територія Чаринського нацпарку, стягують екологічний збір.
Один із найбільших, найвідоміших та найкрасивіших у Казахстані – 307 тис. га. Має статус біосферного резервату ЮНЕСКО. Їхати однозначно – це місце запам’ятається надовго! Фантастичної краси гори, унікальні природні феномени, аж 4 види пустель: кум (піщана), такир (глиниста), кам’янисто-щебнева і солончакова. Тут вільно гуляють дикі тварини – ми кілька разів бачили джейранів.
Нацпарк отримав назву від однойменного перевалу. Алтин-Емель означає «золоте сідло». За легендою, так назвав це місце, вперше побачивши його, сам Чингісхан.
Цікавий природний феномен і вражаюче місце. Бархан 3 км завдовжки і 150 метрів заввишки посеред рівнини і мальовничих гір. Він має яскраво виражений гребінь і кілька вершин, на які можна зійти. Пісок дивовижно чистий, дрібний і однорідний. Вітер моментально заносить сліди, знову і знову залишаючи бархан первозданним – з’являється неймовірне відчуття першопрохідця. Піщана гора утворилася завдяки постійним сильним вітрам – вони підняли пісок із мілин ріки Ілі. Увесь час змінюючи напрямок, вітри не дають піску розосереджуватися долиною. Величезний бархан залишається на цьому місці без руху, імовірно, 3-5 тис. р.
Бархан в “Алтин-Емель” належить до рідкісних співаючих барханів. Вони зустрічаються лише в декількох місцях планети: в пустелях Аравії, Перу, Єгипті. У суху погоду бархан створює звуки, схожі на мелодію органу. Вчені не дійшли згоди, що саме їх спричиняє. Імовірно, коли пісок сиплеться вниз, піщинки труться одна об одну. З’являється своєрідна вібрація, яка завдяки великій масі піску перетворюється в гудіння. Що більша маса піску рухається, тим виразнішим буде звук. Тобто якщо стрибати чи “з’їжджати” схилом великою групою, бархан гудітиме у відповідь.
Звісно, дивовижний бархан не міг з’явитися просто так – є легенда. В ній йдеться про шайтана, який довго йшов степом, втомився і приліг відпочити. Заснув він міцним сном і досі не прокинувся – тільки іноді стогне уві сні, коли хтось намагається потривожити його спокій.
А серце нацпарку – це крейдяні гори Актау. Назва перекладається як «біла гора», але насправді кольорів у тамтешніх гір більше – ще помаранчевий, червоний і навіть зелений. В давнину це місце було дном прадавнього океану Тетіс. Вчені знаходили тут скам’янілості носорогів, черепах і крокодилів, віком 25-30 млн р., а вік самих гір – 400 млн р.
Ще одна унікальна пам’ятка – вулканічні гори Катутау. Вони знаходяться неподалік гір Актау на місці двох великих вулканів і сформовані їхньою застиглою лавою. Назва в перекладі означає «суворі гори». Вони справді мають дивні форми: химерні статуї, сюрреалістичні композиції і фантастичні істоти.
На території парку «Алтин-Емель», на березі Капчагайського водосховища знаходиться один із найвідоміших пам’ятників сакської культури – могильник Бесшатир. Серед 31 курганів виділяється Великий Курган. Під час зведення його насип мала діаметр 105 м і висоту 17 м., а довкола в формі спіралі знаходилися вкопані в землю величезні кам’яні стовпи і валунів. Головний курган можна дослідити «в розрізі»: побачити реконструйованому царську усипальницю, тощо.
❗ Увага: дорога з Алмати довга (3-5 год) і непроста, а сам парк – велетенський. Тому в нацпарк їздять на позашляховиках та на кілька днів. Зупинитися на ночівлю можна в селищі Басчі – там є кілька готелів і гостьових будинків. Якщо плануватимете самостійну подорож, подбайте про спеціальний дозвіл на в’їзд. Його необхідно оформити заздалегідь у туристичних агентствах в Алмати або в адміністрації нацпарку в Басчі.
Фінансово-економічний центр, єдине місто-мільйонник та колишня столиця Казахстану. У 1997 року столицю перенесли в Астану, яку згодом перейменували в Нур-Султан. Правильна назва міста – Алмати і вона не відміняється. В перекладі – «яблуневий» (за іншою версією – «дід/батько яблук»). Раніше довкола міста були цілі плантації дикорослих яблунь Сіверса. ДНК-дослідження показали, що цей вид є родоначальником багатьох сучасних садових яблунь. Зокрема, завдяки схрещуванню з яблунею Сіверса з’явився знаменитий елітний сорт Апарат алматинський. Продається на місцевих ринках.
Алмати – спокійне, зелене місто з цілою системою фонтанів та водойм. До Китая – 350 км, засніжений Тянь-Шань – довкола. Крім красивих гір поблизу, місто немає яскравих візитівок. Але туди зручно прилетіти і базуватися для радіальних виїздів, вечорами дегустуючи місцеву кухню в численних кафе та ресторанах. Вони однозначно варті вашої уваги! Готують дуже смачно, порції щедрі. В місцевій культурі почесне місце займає неспішна трапеза в родині, з гостями або колегами по роботі. Про особливості казахстанської кухні та страви, які треба спробувати – наприкінці путівника.
Деякі заклади харчування, маршрути містом та горами, цікаві місця, 3D-тури, перелік сертифікованих гідів, розваги в Алмати – на ➡ офіційному сайті.
💡 Вас можуть зацікавити:
Вознесенський собор — друга найвища дерев’яна споруда у світі (56 м). Собор побудували у 1907 р. з блакитної тянь-шаньської ялини. Інженер Андрій Зенков застосував нову методику будівництва у сейсмонебезпечних зонах, внаслідок чого собор витримав землетрус силою 10 балів в 1911 р. “Не зважаючи на грандіозну висоту, собор виявився напрочуд гнучкою конструкцією. Його дзвіниця хиталася і гнулася, як вершина високого дерева, і працювала, як гнучкий брус», – писав інженер про ту подію.
Телевежа «Коктобе» – найвища споруда Алмати. Висота вежі над рівнем моря – 1452 м (разом із горою Коктобе, на якій вона знаходиться). Вежа також сейсмостійка, може витримати землетрус до 10 балів. Підсвічену в темний час доби, її видно майже з кожної точки міста. Гора Коктобе – популярне місце відпочинку алматинців. Наверх веде канатна дорога. Біля вежі знаходяться атракціони та великий ресторан із панорамним видом на місто.
➡ Офіційний сайт.
“Зелений базар” – один із найстаріших ринків в Алмати. Торгові ряди на цьому місці знаходяться з 1868 р., коли на замовлення впливового купця Рафикова, тут побудували Гостинний двір. Згодом ринок став одним із кращих в регіоні: сюди з’їжджалися торговці з усієї Середньої Азії, Китаю та навіть Японії. Тут можна було придбати найсвіжіші овочі-фрукти, тому базар назвали «Зеленим».
Зараз ринок знаходиться в критому приміщенні в стилі радянського конструктивізму. Це відомий туристичний об’єкт із туристичними цінами, який нагадує Бесарабський ринок у Києві. Можна спробувати місцеві родзинки: молочні напої кумис та шубат, купити твердий сир курт та молочний десерт іримшик, різноманітні сухофрукти (горіхи пекан, макадамія, смажений у шкаралупках мигдаль, в’ялену хурму, урюк, тощо), щойно витиснутий гранатовий сік, закуски, бастурму, спеції та трави. Але якщо у вас буде нагода побувати на звичайному, не туристичному ринку для місцевих, обов’язково з’їздіть. Ринки в Середній Азії – надзвичайно колоритні!
Активності в горах – популярний вид дозвілля алматинців. Особливо люблять гуляти поблизу катка Медео, який знаходиться на висоті 1691 м. у мальовничій ущелині Заілійський Алатау. Це найбільший у світі високогірний спортивний комплекс для зимових видів спорту. Медео називають «фабрикою рекордів», оскільки на тамтешньому льоду встановили понад 200 світових звершень. Унікальністю ковзанки вважається високогірне розріджене повітря та відмінна якість льоду завдяки чистій гірській воді без домішок. В поверхню катка вбудовані залізобетонні пластини з охолоджувальними трубами. Ця система заморожування забезпечує роботу ковзанки протягом 8 місяців на рік.
Біля катка знаходиться надзвичайно популярна тропа здоров’я до селезахистної греблі. В той час як в Алмати в травні ходили на короткий рукав, в 15 кілометрах звідти, на Медео сипав град. Але людей було все одно дуже багато.
Над Медео, на висоті 2260 м. знаходиться популярний гірськолижний комплекс «Чимбулак», місце проведення багатьох гірськолижних змагань. Довжина і ширина трас дозволяють розвивати великі швидкості. Наприклад, спуск із Талгарского перевалу – це аж 3,5 км. “Чимбулак” пропонує багато варіантів часопроведення: крім спусків із класичних трас, навчання фрірайду і катання в фрірайд-групах, хеліскі, вертолітні прогулянки. Влітку – спуск на велосипеді, польоти на параплані, походи і сходження з професійним гідами, мотузковий парк та батутний комплекс.
➡ Всі деталі на офіційному сайті.
Імовірно, найкрутіше місце в Алмати! Гора висотою 3700 м знаходиться лише 20 км від міста. Причому більшу частину маршруту наверх можна проїхати на авто. Пірамідальну вершину Великого Алматинського піку добре видно майже з будь-якої точки Алмати.
Нам пощастило – в травні раптово випав сніг і все довкола стало казковим. В Алмати уже продавали черешні і навіть цьогорічні дині з кавунами, а через 20 км усе біліло.
Біля підніжжя знаходиться Велике Алматинське озеро, звідки місто бере прісну воду – підходити до нього не можна. Але бірюза на відстані красивіша. На схилах піку – Тянь-Шаньска астрономічна обсерваторія, метеорологічний пост і Високогірна наукова станція космічних променів («Космостанція»). А через хребет уже Киргизія. Зважаючи на все оце, на дорозі багато кордонів охорони, перевіряють паспорти. Також ведуть будівельні роботи по зведенню селезахисної дамби і найближчим часом проїзд дорогою заборонений. Але це точно ті місця, які треба відвідати! Обов’язково поцікавтеся, чи буде відкритий доступ, коли плануватимете поїздку.
Якщо ви захоплюєтеся гірським туризмом, то вас точно зацікавлять два фантастично красиві тяньшаньські хребти – Заілійський Алатау та Джунгарський Алатау. В рамках цього путівника ми не можемо описати всі цікаві місця в горах, але рекомендуємо звернути увагу на озеро Титова, один із найдоступніших льодовиків біля Алмати – льодовик Богдановича і особливо льодову печеру Жовтневу. Красиві ущелини: Чінтургенська, Аксайська, Кім-Асар, Бутаковська та ін.
Головна вершина і найвища точка району – пік Комсомолу (Нурсултан), висотою 4376 м. Вона вважається найгарнішою вершина Заілійського Алатау та однією з візитівок Алмати.
Гірський еко-етно курорт, розташований у заповідній зоні Іле-Алатауського нацпарку (40 км від Алмати) серед хвойних лісів. Ще одне популярне місце серед алматинців. Взимку працюють 20 км гірськолижних трас, 11 підйомників, влітку спускаються на велосипедах. Є великий кінний центр, скеледром із невеликою трасою via ferrata, мотузковий атракціон, тролейний парк. Загальна довжина повітряних маршрутів – 2 903 м, найдовший, над ущелиною Ой-Карагай – 560 м.
На території комплексу знаходиться найбільша у світі юрта: діаметр 20 м., площа 314 кв. м., її занесли до Книги рекордів Гіннеса. Можна також зупинитися в справжніх юртах, адаптованих під потреби сучасних гостей. Або пожити в одному з 35 будиночків на деревах.
➡ Офіційний сайт.
Казахстан не назвеш виноробною країною, та й вживання алкоголю – не в місцевій культурі. Але тут все ж роблять вина, варті уваги. Велику виноробню у 2006 році заснував Зейнулла Какімжанов, в минулому міністр держприбутків та голова «Інвестиційного фонду Казахстану». В місцевості Каракемер, неподалік Алмати він відродив ще радянські виноградники та посадив нові (всього 200 га лоз різних сортів). Налагоджувати процес допомагали консультанти з Італії.
Терруар Arba Wine незвичайний тим, що знаходиться на висоті більше 1000 м, в сухому континентальному кліматі. Суха, сонячна погода вдень дає ягодам дозріти, а холодне гірське повітря охолоджує виноградники вночі, запобігаючи поширенню хвороб. Особливо пишаються напоями із сортів винограду Рислінг, Піно Нуар та Сапераві. Вина можна спробувати на виноробні, у винотеці в Алмати та в зоні вильоту аеропорту.
➡ Офіційний сайт.
Відвідання виноробні зручно поєднати з музеєм-заповідником “Іссик”. Його відкрили одразу на території величезного некрополя. Племена, які перси називали «саками», а греки – «скіфами», ховали тут своїх загиблих та померлих. В одному з курганів цього некрополя у 1970 році знайшли знамените поховання сакського царевича (за іншою версією, царівни). Воно вражає своїм багатством – це єдине нерозграбоване поховання у Середній Азії, що залишилося у незайманому вигляді.
Костюм справді розкішний! Особливо зважаючи, що мова йде про 5 ст. до н.е. «Золота людина» на крилатому барсі – один із національних символів Казахстану. Копії сакського воїна встановлені в багатьох містах, а також на штандарті президента країни. Крім дорогоцінного скарбу в кургані також знайшли срібну чашу з письменами, які досі не розшифровані.
➡ Офіційний сайт.
Взагалі на території Казахстану чимало пам’яток давньої доби. Наприклад, буддійські гравюри та петрогліфи заповідника “Тамгали” розташовані на березі річки Або. Нараховується близько тисячі зображень, серед яких найбільш відомими є три образи Будди: Будди Шак’ямуні, Будди Безмежного Світла Амитабха і бодхісаттви нескінченного Співчуття Авалокитешвара. Досі невідомо, хто саме створив ці петрогліфи. Вони включені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Заповідник-музей під відкритим небом «Тамгали» – знаходиться за 170 км від Алмати.
В Казахстані багато красивих і навіть унікальних озер. Два з них називають морями – Каспійське і Аральське. А в горах Тянь-Шаню чимало так званих моренних водойм. Озеро Іссик мені дуже нагадало популярне Ясна в словенських Альпах, тільки воно дикіше і без форелі. Якщо ви скучили за такими ландшафтами чи давно хотіли їх побачили, а Європа досі закрита – Казахстан чекає!
У 1963 на Іссику сталася трагедія. З гір зійшов один із найбільших селевих потоків на території СРСР. Він зародився високо в горах. Талі води з льодовика стікали в гірське озеро Жарсай. Коли воно наповнилося водою, прорвало природну гранітну перемичку. Гігантський потік із каменів і бруду ринув вниз на Іссик. Дорогою він всмоктував кам’яні осипи, підхоплював гігантські валуни, виривав з корінням вікові ялини.
Був спекотний вихідний день на початку липня. На озері Іссик зібралися багато людей, бо з візитом мав приїхати голова республіки і великий чиновник з Москви. Коли потік рухнув в озеро, удар був такої сили, що воно різко вийшло з берегів, а човни з людьми розбилися об берег. Після кожного селевого валу Іссик «кипів». Вода розмила ще одну природну греблю, і через кілька годин обидві водойми перестали існувати.
Голодних, змучених людей знаходили в горах навіть через кілька днів після трагедії. За неофіційними даними, загинули кілька тисяч осіб. Роботи по відновленню Іссика почалися лише у 1980-х. Екскаватори діставали з дна те, що приніс туди сель. Самоскиди везли цю масу на спорудження нової греблі. Згодом водойма почала наповнюватися водою, але стала значно мілкішою. Зараз на Іссику благодатна бірюзова краса, спокій і звісно, не віриться, що тут таке сталося. І що ці прекрасні гори на таке здатні.
В 2 годинах від Чаринського каньйону знаходиться ще одна природна пам’ятка – затонулий ліс озера Каїнди. У перекладі з казахської мови «каїнди» означає «багате березами». Красивий березовий гай – за кілька кілометрів від озера.
У озера цікава історія: воно утворилося після землетрусу в 1911 р. Величезний зсув створив греблю і перекрив гірську річку. Ущелину і вікові таньшанські ялини затопило водою – з’явилося озеро. Стовбури ялин так і залишилися стояти посередині блакитної водойми, вітер і сонце з часом висушили їх, і зараз вони нагадують щогли затонулих кораблів. А от під водою все значно фантастичніше! Вода в Каїнди протічна і ніколи не нагрівається більше 6 градусів. Внаслідок цього дерева наче законсервувалися. Також річка несе мул і дрібні частинки гірських порід, вони осідають на підводних гілках і звисають красивими гірляндами. Тому озеро з казковим, застиглим лісом користується популярністю у дайверів.
❗ Увага: дістатися до озера можна лише на позашляховиках, а останній кілометр – пішки. Втім місцева влада планує незабаром прокласти дорогу до Каїнди. Також на дорозі знаходиться шлагбаум, біля якого треба оплатити екологічний збір.
Той же землетрус 1911 року створив ще одну місцеву перлину – три мальовничі озера. Найбільшою популярністю користується Нижнє озеро на висоті 1818 м. Це природне гірське водосховище, утворене зсувами, що перекрили річку Кольсай. Довжина озера близько 1 км, берегом йде кругова стежка, втім досить необладнана. Також популярні прогулянки на катамаранах, човниках та конях. До Нижнього озера можна під’їхати, поруч знаходяться пансіонати та кемпінги.
Середнє озеро Кольсай розташоване за 5 км на висоті 2252 м. Верхнє – за 6 км від нього на 2850 м. Заповідну зону Кольсайських озер відкрили зовсім нещодавно і це відчувається – місця справді недоторкані. Всі водойми об’єднані пішохідним маршрутом (25 км), який веде також до перевалу Сара-Булук (3278 м) – звідти можна помилуватися відомим озером Ісик-Куль, яке знаходиться уже в Киргизстані. Маршрут займає два дні пішки, або один день на коні.
:!:Увага: Кольсайські озера знаходяться в прикордонній зоні. Для відвідування потрібен паспорт – на дорозі пропускні пункти. Також перед поїздкою варто уточнити у місцевих, чи відкритий доступ до озер в потрібні дати.
Озеро Тузколь
Ще одне озеро з неймовірної краси краєвидами. В хорошу погоду з берега видно Хан-Тенгрі (7010 м), відомий пік на кордоні Казахстану, Киргизстану та Китаю.
Озеро Балхаш
Унікальність озера в тому, що воно наполовину прісне – в західній частині, наполовину солоне – в східній частині. На Балхаші довгі піщані пляжі, тепла вода і спекотне літо. Озеро настільки велике, що китайці називали його «Сі-Хай» – Західне море. Останнім часом там активно розвивається туристична інфраструктура. Здебільшого вона зосереджена біля великих міст – Балхаш, Приозерськ. Також великою популярністю користується відпочинок з наметами.
Долина Шалкоде
Одна з наймасштабніших гірських долин регіону – простягнулася більш ніж на 100 км. Верхня точка долини розташована на висоті 2 700 м.
Долина і водоспад Текес
Ще одна високогріна долина розкинулася уздовж однойменної річки. Текес починається на казахстанській території, потім переходить у Китай. Долина мальовнича і сама по собі, але її перлиною є один із наймальовничіших в Алматинської області водоспадів – теж Текес.
Плато Аси
Через цю велетенську долину з субальпійськими луками та смарагдовими пагорбами пролягали шляхи караванів з Китаю та Індії в Європу. Плато завершується мальовними Червоними Скелями. Відомий об’єкт – обсерваторія Аси-Тургень, яка розташована на висоті 2750 м. Її павільйон 45 м заввишки нагадує гірську квітку едельвейс. Плато Аси входить до складу Іле-Алатауського нацпарку. Для відвідування необхідно зареєструватися в офісі адміністрації парку в с. Тургень.
Бартогайське водосховище
Фантастичні марсіанські пейзажі за 3 години машиною від Алмати. У водосховищі водиться форель, сазан, тощо, можна порибалити.
Протягом багатьох сотень років казахи вели кочовий і тваринницький спосіб життя. Розводили овець, верблюдів і коней – ці тварини були тягловою силою, забезпечували одягом та їжею. Відтак місцева кухня – м’ясо-молочна. А більшість методів приготування їжі спрямовані на довгострокове зберігання: переважають кисломолочні та витриманий сир, також засолювання і сушка м’яса. Кінське та верблюже м’ясо готують за особливої нагоди, а баранину та яловичину на повсякдень.
Бешбармак – найпопулярніша страва і візитівка кухні. Назва перекладається як «п’ять пальців» через те, що бешбармак прийнято їсти руками. Великі шматки вареної конини або баранини подаються в порядку важливості гостей. Бешбармак зазвичай їдять із відвареною локшиною і м’ясним бульйоном, який називається сорпа, і традиційно подається в казахських чашах – кезе. Святковим варіантом бешбармака вважається прикрашений головою вівці. Голова завжди призначається для найбільш шанованого гостя за столом, голови сім’ї або аулу.
Манти – популярна страва усієї Середньої Азії. Варіація на тему пельменів – тісто, начинене фаршем із баранини (або яловичини) з чорним перцем. Манти готують у багаторівневої пароварці і подають з маслом, сметаною або цибульним соусом.
Лагман – ще одна популярна середньоазійська страва. Складається з ваджи (овочево-м’ясної частини) і локшини, які з’єднують перед подачею на стіл. Лагман називають і супом, і другою стравою – залежить від конкретного рецепту. А їх нараховується більше 60! Вважається, що найсмачніше лагман готують уйгури – вони проживають у Казахстані, Киргизстані та китайській провінції Сіньцзян. В Алмати є заклади, які спеціалізуються винятково на лагмані.
Кисломолочні продукти
Кумис – шанований напій із кобилячого молока. Раніше казахи вимірювали б своє багатство тим, скільки кумису вони виготовляли за рік. Добре втамовує спрагу, має не тільки поживні, а й загальнооздоровчі властивості, зміцнює імунітет. Раніше було популярно їздити лікувати сухоти в степові кумисолікарні.
Шубат – напій із ферментованого верблюжого молока. Він жирний і поживний. Його також часто використовують як ліки. Зверніть увагу, що і шубат, і кумис – доволі специфічні напої і не всім підійдуть. Краще спробувати за нагоди трохи, перш ніж купувати пляшку.
Айран – кисломолочний продукт з овечого або коров’ячого молока. Як правило, айран п’ють після їжі і перед сном.
Курт – сухий сир тривалого зберігання. Його виготовляють із густої, спресованої сметани. Зазвичай використовується в м’ясних супах або з пшеничною кашею. Раніше казахи їли його замість хліба.
Іримшик – казахський десерт, який готують, тривалий час уварюючи молоко з закваскою. Розрізняють два види: карамельний, сухіший – сари іримшик і білий, свіжіший – ак іримшик.
Токаш – різновид хліба, спеченого в тандирі. Круглий дріжджовий коржик з поглибленням у центрі.
Баурсаки – дуже популярні пухкі вироби з тіста круглої та продовгастої форми. Смажаться в розпеченому маслі протягом декількох хвилин.
Шек-шек (в інших кухнях відомий під назвою чак-чак) – десерт зі шматочків тіста, обсмажених у фритюрі і просочених медом або цукровим сиропом.
Жент – десерт із товченого пшона з маслом і цукром.
Також в Казахстані дуже популярний узбекський плов, чебуреки та хачапурі.
Деякі заклади в Алмати, де можна спробувати ці страви:
➡ Orgilay
➡ Abay
➡ Alasha
Громадяни України можуть перебувати на території Казахстану до 90 днів без візи. Подорожуючі повинні надати довідку про негативний результат ПЛР-тесту, який був зроблений не пізніше ніж за 72 години. Дітям до 5 років проходити тест не потрібно. Детальніше тут.
Національна валюта Казахстану – тенге. Казахською мовою «тенге» означає гроші. 1 тенге – 0,06-0,07 грн. Місцеві ціни трохи дешевші за українські або такі ж. Усереднені, для прикладу:
В закладах харчування до суми в меню додають 10% за обслуговування.
Також у Казахстані популярний звичай забирати з ресторану їжу, за яку заплатили, але не доїли. Найчастіше офіціанти самі опісля спитають, чи потрібно запакувати страву з собою.
Одразу біля виходу з зони прильоту в аеропорту Алмати можна безкоштовно отримати сім-карту місцевого оператора Activ. Крім неї в пакеті: безкоштовна картка для громадського транспорту, карта міста та картки з туристичними маршрутами Алмати. SIM-ку можна поповнити поруч в автоматі і за символічну суму отримати великий пакет безлімітного інтернету. Щоправда далеко від великих міст зв’язку не буде. Багато варіантів тарифів на офіційному сайті.
З Києва в Алмати літає SkyUp Airlines, наразі квитки туди-назад можна придбати за ціною від €240!
Для подорожі Казахстаном потрібна машина. До Чаринського каньйону, озера Ісик можна доїхати на легковій. А до приблизно половини місць з цього путівника – лише на позашляховику. Це, наприклад, нацпарк “Алтин-Емель” і плато Аси. Вартість оренди великої машини з бензином та водієм-гідом стартує від $100/день. Якщо ви добре сплануєте подорож самостійно, позашляховик можна орендувати без водія дешевше. Контакти прокатних фірм легко знайти в інтернеті.
Авторка дякує за гостинність Rixos Almaty Hotel
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер, Viber або читайте наш канал у Telegram!
Україна та Словаччина погодили запуск нового залізничного сполучення між Києвом та Братиславою. Про це повідомляє…
Український перевізник Autolux анонсував розпродаж квитків до Польщу зі знижкою до 50%! Вартість квитків стартує…
Польський залізничний перевізник SKPL Cargo подав заявку до управління залізничного транспорту Польщі на запуск міжнародного…
FlixBus оголосив про запуск нового маршруту з Києва до Мюнхена. Також компанія повідомила про нове…
Геловін (Halloween) – це пора таємничості, карнавальних костюмів і атмосферних подій для всієї родини. Проте…
Wizz Air відкриває базу та розмістить один літак Airbus A320 в аеропорту столиці Молдови -…
