Кафе – невід’ємна частина, одна з непохитних основ французького і особливо паризького життя. Місце, куди французи приходять не тільки поїсти, а здебільшого поспілкуватися, на людей подивитися і себе показати. А французькі кафе – взагалі особливі, оскільки колись там не тільки їли чи спілкувалися, а творили історію, писали романи, засновували цілі течії в мистецтві.

Побувати у французькому рестораніобов’язковий пункт програми туриста, але не варто розглядати цю нагоду лише, як можливість наповнити шлунок. Відвідини харчових закладів можна сприймати, як відкрите вікно у знамените art de vivre, майстер-клас із насолоди життям та відвідування історичних пам’яток.

Ми зібрали 10 легендарних закладів французької столиці. В них ви точно опинитеся в атмосфері того Парижу, про який звикли читати у книжках чи бачити у фільмах.

Le Procope (13 rue de l’Ancienne Comediе)

Найстаріше кафе у Парижі називається “Прокоп” – Франческо Прокопіо деї Колтеллі відкрив його аж в 1684 р. Увійшовши досередини зали з великими скляними люстрами, меблями з червоного дерева і дерев’яними панелями, ви дуже швидко відчуєте атмосферу більш ніж трьохстолітньої історії. Ресторан найперше славився кавою, яку щойно почали завозити у Європу та своїм морозивом, точніше його прообразом – піною зі збитих вершків, охолодженою в підвалі. Вишукана кухня та безпосередня близькість до театрів, притягували сюди весь інтелектуальний Париж XVIII ст., завдяки чому дуже скоро сформувалося поняття першого «літературного кафе». Воно практично стало домом для енциклопедистів, приймало артистів французької комедії, революціонерів і навіть Бенджаміна Франкліна, який написав там главу американської Конституції. Сюди заходила Жорж Санд з Альфредом Мюссе, вели далекоглядні дебати філософи Просвітництва і бурхливі перепалки революціонери. Вольтер, Руссо, Дідро, Марат, Верлен – всі ці великі люди, які були завсідниками кафе, досі роблять репутацію Прокопу, як міфічному історичному місцю.

This slideshow requires JavaScript.

Модним місцем “Прокоп” став у 1689 році, коли поруч із ним відкрила свої двері «Комеді Франсез». Кафе відразу ж стало місцем зустрічі літературної та театральної критики, драматургів, письменників, філософів. Тут колись розплатився за вечерю своїм трикутним капелюхом Наполеон Бонапарт. Тоді ще нікому не відомого солдата виставили за двері через неоплачену вечерю, а він у відповідь зарозуміло кинув у рахунок боргу свій капелюх, сказавши наостанок, що через певний час вона буде коштувати більше, ніж все кафе. Зараз треуголка застрахована на €3 млн і побачити її можна тут же при вході, в броньованій вітрині.

This slideshow requires JavaScript.

Le Bouillon Chartier (7 Rue du Faubourg Montmartre, 59 Boulevard du Montparnasse)

Дзвін тарілок, метушливі офіціанти в білих фартухах, аромати хорошої французької кухні – ласкаво прошу в Бульйон Шартьє, одну з найбільш легендарних брасерій Парижа. Протягом 120 років цей заклад, типовий для прекрасної епохи, користується величезним успіхом та любов’ю як парижан, так і туристів із усього світу. Атмосфера там проста, добра і тепла. Однозначно варто відвідати хоч один раз!

This slideshow requires JavaScript.

У 1896 році брати Фредерік і Каміль Шартьє вирішили відкрити свій власний “бульйон” – бістро, яке пропонує страви традиційної кухні за справедливою (низькою) ціною. Основну увагу приділили декору з дерева, цинку, дзеркалам, багатим меблям і вишуканим світильникам. Його зал, схожий на зал залізничного вокзалу, отримав статус історичної пам’ятки в 1989 р. Заклад настільки популярний і хороший, що іноді доводиться стояти в черзі в маленькому дворі, щоб мати можливість увійти поїсти. Офіціанти, одягнені в чорний жилет і білий фартух, в меню – безперечні цінності французької кухні: яйце під майонезом, цибуля-порей із соусом вінегрет, смажена курка, філе, селянські паштети, профітролі.

This slideshow requires JavaScript.

 

Cafe de Flore (172 Boulevard Saint-Germain)

Одне з найвідоміших паризьких кафе, притулок творчої та інтелектуальної публіки, кубло снобів, культове місце – як тільки його не називають. Історія почалася ще в далекому 1877 р. У вихідні дні вільних столиків тут просто не буває! Якщо ви хочете відпочити тут в тиші чи написати тут геніальний роман, краще для цього вибрати будній день. До речі, саме тут Гійом Аполінер у 1912 р. заснував журнал «Паризькі вечори» та разом із однодумцями поклали початок сюрреалізму. А пара Симона де Бовуар та Жан-Поль Сартр писали за столиком в глибині залу. Про непрості стосунки цих двох був знятий фільм із промовистою назвою «Коханці кафе “Де Флор».

This slideshow requires JavaScript.

Свою назву кафе отримало на честь статуї богині Флори, що стояла на протилежному боці бульвару Сен-Жермен. Інтер’єр залів зберігся до наших днів практично в тому ж вигляді, в якому був ще за часів Другої світової. У ньому переважає стиль ар-деко, з облицьованими червоним деревом стінами і такими ж червоними сидіннями, великими дзеркалами у важких рамах.

У дефіцитні воєнні часи кафе прославилося тим, що в його раціоні завжди були присутні свіжі яйця. Ця традиція дійшла до наших днів: страви з яєць виділені в меню в особливий розділ. Будьте готові до завищених цін. Так, чашка чаю обійдеться у €7-8.
Щорічно тут проводиться традиційне урочисте вручення «Премії Флори». Вона заснована в 1994 р. відомим французьким письменником Фредеріком Бегбедером і присвоюється талановитим французьким авторам.

This slideshow requires JavaScript.

Le Grand Cafе Capucines (4, Boulevard des Capucines)

Брасерія була створена у 1875 р, в рік відкриття Опера Гарньє. Багато театрів навколо, найстаріший із яких – “Олімпія” – зовсім поруч, відповідна публіка, зобов’язували заклад тримати високий рівень у всьому. Це помітно й до сьогодні. Червоні оксамитові стільці, декор арнуво, фрески, красивий скляний дах, морепродукти. Заклад працює цілодобово.

Читайте також  Перельоти по €1! Розпродаж 5000 квитків для клубу Megavolotea!

This slideshow requires JavaScript.

La Coupole (102 Boulevard du Montparnasse)

Взимку 1927 р велика прем’єра потрясла Париж— відкриття нового ресторану “Купол”. 1500 пляшок добірного шампанського приготували для 2500 запрошених гостей. Звісно, цього не вистачило! Вечірка була настільки феєричною, що в Парижі в ту ж ніч народилося нове легендарне місце, де хотіли побувати усі! Геніальна ідея — перетворити колишній склад деревини та вугілля площею 1000 м2 у одну із найбільших брасері столиці. Підлога з мозаїки, ефектні скляні світильники на стелі, елегантні вішаки для капелюхів, обшивка з лимонного дерева, ламбрекени. Кожну колону розмальовували популярні художники – Матісс, Шагал та ін. Саме завдяки цим фрескам стовпи пізніше занесли до списку історичних пам’яток!

This slideshow requires JavaScript.

З самого початку в “Купол” працювало понад 400 людей— обслужити нестихаючий вулик у більше, ніж тисячу приборів в день не легке завдання! Культове місце приваблювало митців та літераторів: саме сюди Хемінгуей прийшов святкувати Визволення від фашистів, а Альбер Камю – для вечірки з нагоди присудження Нобелівської премії з літератури. Жан-Поль Сартр та Симона де Бовуар мали тут постійно зарезервований столик 149.

This slideshow requires JavaScript.

Des Deux Moulins (15, rue Lepic)

Якщо ви шукатимете в Парижі кафе “Амелі”, майте на увазі, що такого не існує! Брасері “Два млини” (Des deux moulins) – саме так називався заклад, де працювала знаменита Амелі Пулен. Кафе значно поступається розмірами тому, яке нам показали у фільмі, але це безперечно той самий заклад. Він знаходиться між двома останніми млинами Монмартру – Мулен Руж і Мулен де ла Галетт.
Ось тільки в реальності офіціанткою в цьому кафе Амелі працювати не могла б – згідно з правилами, що збереглися з минулого століття, відвідувачів обслуговують тільки чоловіки (а правило було запроваджене з єдиною метою – уникнути жіночого алкоголізму при такій роботі).

This slideshow requires JavaScript.

Кафе “Два млини” було відкрито на початку ХХ ст, однак нинішнє ім’я воно отримало лише в 1950-х р. Інтер’єр кафе, кажуть, не змінювався з 50-х, єдина додана деталь— на стіні велике фото у жовтій рамі, на якому посміхається Амелі, та, яка приводить у кафе натовпи туристів та поціновувачів фільму. Звичайно, є тут знаменитий десерт крем-брюле “Амелі” і з такою ж назвою Мохіто.

This slideshow requires JavaScript.

Angelina (226 Rue de Rivoli)

Якщо ви хочете випити найсмачнішого і, мабуть, найдорожчого гарячого шоколаду у Парижі, то вам безумовно сюди. Історія дому «Анжеліна» уже перевалила за 100 років. Австрійський кондитер Антон Румпельмайер приїжджає на південь Франції, де відкриває кілька магазинів і здобуває популярність. Натхненний успіхом, Румпельмайер береться до завоювання французької столиці під аркадами вулиці Ріволі в Парижі.

This slideshow requires JavaScript.

На вулиці початок ХХ ст, Париж вібрує неймовірним художнім та інтелектуальним життям. Письменники, художники, політики обирають кафе місцем своїх довгих дискусій, розваг та праці. У 1903 р. Румпельмайер разом зі своїм сином Рене заснував чайний салон «Анжеліна», який назвав на честь невістки. Його декор, розроблений відомим архітектором “Красивої епохи” Едуардом-Жаном Ньєрманом, поєднує в собі елегантність, шарм і вишуканість.

This slideshow requires JavaScript.

Кафе одразу стало постійним місцем зустрічей паризької аристократії. У його салонах зустрічалися Марсель Пруст, Коко Шанель і найіменитиші французькі кутюр’є. Сьогодні парижани та мандрівники вистоюють довгі черги там, щоб скуштувати знаменитий десерт Монблан (Mont-Blanc) і незабутній гарячий шоколад під назвою “Африканець”(L’Africain).

 

La Brasserie Lipp (151 Boulevard Saint-Germain)

Цю брасерію на бульварі Сен-Жермен-де-Пре відкрили майже 140 років тому, вона і зараз одна з найпопулярніших та іменитіших у Парижі. Заклад має свої правила та традиції. Офіціанти гордяться своєю роботою тут, їхній стаж у середньому складає по 19 років на одному місці! Брасерія має три зали на двох рівнях, де клієнтів розсаджують згідно їхнього статусу: постійні клієнти і знаменитості на найкращих місцях, а скажімо, туристи, що не розмовляють французькою – на другому поверсі, де їх ніхто не побачить. Внутрішні прикраси на першому поверсі зробили брасерію історичною пам’яткою у 1989 р.

This slideshow requires JavaScript.

 

La Closerie des Lilas (171 Boulevard du Montparnasse)

Чарівний ресторан із зеленою терасою. Великі імена літератури, живопису та мистецтва протягом багатьох років займали там свої чільні місця: Модільяні, Арагон, Пікассо, Жан-Поль Сартр, Поль Елюар, Оскар Уайльд та багато інших. Минули роки, і брасерія не втратила жодної краплі свого шарму.

This slideshow requires JavaScript.

Le Petit Bouillon Pharamond (24 Rue de la Grande Truanderie)

Пропонує нам ще з 1860 р. якісну швидку кухню у закладі, який ще й історична пам’ятка. У травні 2019 р. це місце оновилося, але не втратило своєї чарівності: можна милуватися винятковим декором, нормандською вітриною, яка нагадує, що це місце було відкрито нормандцем 190 років тому і типовою кухнею паризьких бульйонів (перших ресторанів за низькими цінами). Але тут завжди дуже жваво і посидіти довго не вдасться.

This slideshow requires JavaScript.

Мар’яна Гевак, співзасновниця та співавторка літературно-мистецьких прогулянок у Парижі

 

Будьте в курсі усіх новин та читайте цікаві історії про подорожі:

Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram, отримуйте сповіщення, використовуючи Твіттер, або стежте за нашим каналом у Telegram!

Завантажити більше пов'язаних статтей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зверніть увагу

Стамбул: ТОП-10 місць для відвідування

Стамбул – одне з найбільших і найцікавіших міст у світі. Тут Європа межує з Азією у буквал…