Косів – чудовий! Місце відпочинку галицької інтелігенції поч. 20 ст, один із культурних центрів України і один із найцікавіших туристичних об’єктів у Карпатах. З давніх-давен у місті розвивалися: різьбярство, вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості й дереву, гончарство та інші промисли. Знаменита зеленувата косівська кераміка, як традиційне ремесло Карпатського регіону (16-21 ст.) у 2019 р. увійшла до списку нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО.
Косівський ринок – обов’язковий для відвідування в Карпатах. Це один із найбільших базарів України, а я б ще додала – найцікавіший! Там однозначно треба побувати, якщо ви приїхали в регіон, але ринок вартує і окремої подорожі – тільки заради нього.
Щосуботи сюди з’їжджаються люди з усього району, а також оптовики, плюс туристи. Продають все, а частина Косівського ринку з народними промислами – це ще й окреме естетичне задоволення: яскраві плями наметів із килимами, кептарями, вишиванками з блискучим бісером на рукавах, цілі вежі з крайок, розсипи намиста, вовна на ліжниках покрилася ранковою росою, а поруч – добротні скрині, куди все це хочеться сховати. Приємні ціни та справжні, якісні, автентичні, антикварні речі, в яких вклали любов, тепло і своє почуття прекрасного.
Музей народної творчості Михайла Струтинського
В експозиції представлені роботи народних майстрів Гуцульщини, Покуття, Поділля та Буковини – старовинні ікони, предмети сакрального мистецтва, вишивка, живопис, кераміка, народний одяг, ткацтво та ін. Колекція вишиванок налічує близько 10 тис. екземплярів. Є вироби з дерева та художньо оздоблені технікою «випалювання» і «художнього різьблення»: веретена, баклаги, рахви, бочки, скрині.
Адреса: вул. Тиха, 1а.
Музей інституту декоративно-прикладного мистецтва
Історія Інституту починається ще у 1882 р., коли ткацьке співтовариство заснувало в Косові промислову школу. А музей з’явився ще у 1936 р. Сьогодні це своєрідний науково-пізнавальний центр, в якому зберігається художнє надбання декількох генерацій іменитих гуцульських народних майстрів. Фонди та експозиції закладу містять більше 3 тис. артефактів. Є цінна колекція гуцульських кахлів, виробів з металу, шкіри та дерева. Матеріали музею використовувалися під час зйомок багатьох фільмів.
Адреса: вул. Міцкевича, 2.
Непогано, як для містечка з населенням 8,5 тис мешканців, правда?! Творчий дух в Косові зачепив і музичну сферу – зацініть реп від місцевого гурту SENSAR.
У це важко повірити, але в Косові ще у 19 ст. проводили модні сьогодні детокс-ретрити. Імовірно, перші на території України, до того ж популярні і дорогі. Уродженець Львівщини, випускник Ягелонського університету в Кракові Аполінарій Тарнавський відкрив у 1891 р. у Косові санаторій: фізичні навантаження, соляні ванни, свіже повітря, прогулянки в горах і… вегетаріанська дієта. У 1920-х рр. вартість добового перебування була 12-15 злотих. Для прикладу, 1 кг житнього хліба у 1926 р. коштував 42 гроші.
У меню санаторія було майже 200 страв без м’яса, риби, молока та яєць, при чому більшість із них – саме місцеві українські та польські страви. У 1901 р. на основі рецептів ресторану дружина Тарнавського Ромуальда видала у Львові книгу рецептів та порад “Вегетаріанська кухня із Косова”. Її перевидавали понад 20 разів лише польською мовою у Львові, а були ж також англомовні видання. А донька доктора Целіна Тарнавська-Буш, яка була дієтологом у санаторії, у 1929 р. видала книжку “Косівська вегетаріанська кухня” з 600 рецептами вегетаріанських страв. Пізніше цю книгу перевидали в Лондоні.
Деякі вілли старого санаторію – колись надзвичайно красиві! – збереглися і сьогодні. Всі вони були названі на честь дітей Тарнавського – наприклад, Вілла Целіна. В буремні часи доктора переслідували, він емігрував, до кінця життя сповідував принципи помірного споживання їжі та фізичних навантажень, а помер у 92 роки в Єрусалимі.
Адреса: с. Смодна, пров. Санаторний, 4
Якщо ви любите активний відпочинок, зверніть увагу на велотури від проекту “ВелоКосів”. Хлопці активно пропагують велосипедний рух та активний спосіб життя. От описані веломаршрути на їхньому сайті, там же є список велосадиб та багато іншої корисної для велосипедистів інформації.
➡ Сторінка на ФБ.
Довкола Косова багато мальовничих місць. У 2004 р. там навіть знімали відомий фільм “Дім літаючих кинджалів”, який був номінований на Оскар. Українським журналістам китайський режисер Чжан Імоу розповідав, що не зміг знайти таку дику природу в Китаї.
Неподалік Косова у печері 7 років жив та медитував засновник хасидизму (однієї з найвпливовіших течій у сучасному іудаїзмі) Ізраїль бен Еліезер. Там він збагнув таємниці світобудови і переїхав в Меджибіж, Хмельницької області, де і заснував нове вчення. До місця його поховання в Меджибожі щорічно з’їжджаються хасиди зі всього світу, часом вшанувати пам’ять святого приїздять і до Косова.
Нещодавно в Косові обладнали оглядовий майданчик, звідки відкривається гарний вид на річку Рибницю та лісові пейзажі. Також туристи часом заїжджають на каскадний водоспад Косівський Гук на цій же річці, але якщо ви бачили раніше високі водоспади, цей може розчарувати.
Неподалік Косова “живе” святий Миколай. В Нацпарку “Гуцульщина” є його резиденція – реальний будинок з покоями, кабінетом, де відповідає на листи, і звісно, особистою поштовою скринькою. На відміну від усіх інших, “сезонних” Миколаїв, цей живе в резиденції, отримує побажання, запрошує в гості протягом усього року.
Маленьке місто, в якому буде приємно ненадовго зупинитися дорогою. Рекомендую зайти в Музей писанкового розпису (неофіційна назва музей «Писанка»). Це один із найцікавіших в Україні та найвідоміший музей Коломиї. Частина будівлі – найбільша писанка у світі (висотою 14 м та 10 м в діаметрі), частина – виготовлена з кольорового скла. Загальна площа утвореного таким чином вітражу більша за 600 кв. м.
В колекції – понад 6000 писанок із різних регіонів України та світу: як звичні для нас, так і виконані в цікавих техніках – аплікації манною крупою, пером, кольоровим папером і тканиною, з пластмаси та дерева, так звані «дряпанки» та ін.
Адреса: просп. В’ячеслава Чорновола, 43Б.
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського
Перший на теренах Західної України музей українського мистецтва. На поч. 20 ст. у фондах музею були рідкісні твори народного мистецтва гуцулів та покутян, в бібліотеці зберігалися цінні видання та документальні пам’ятки. Але в радянський час тисячі творів високої історичної та мистецької цінності вилучили, на подвір’ї музею спалили близько 10 тис. раритетів, стародруків та книг «із національним ухилом».
Сьогодні коломийський музей має статус національного. Це відомий мистецький осередок не лише в Україні, а й за кордоном — заклад внесений до Королівської енциклопедії Великої Британії «як музей світових шедеврів». У зібранні – усі види традиційного народного мистецтва Карпатського регіону: художня обробка дерева (різьба, інкрустація, випалювання), металу та шкіри, гончарство, декоративне ткання, килимарство, вишивка та ін. Вартість квитків – 40 грн
Адреса: Театральна, 25
➡ Офіційний сайт.
➡ Сторінка на ФБ.
Обов’язково заїдьте в Галич, особливо, якщо подорожуєте трасою Львів-Івано-Франківськ. В минулому це – наймогутніша твердиня на південно-західних землях, яку над Дністром заснував князь Данило, столиця Галицько-Волинського князівства. Сьогодні – одне з найстаріших міст України, яке ще й дає назву цілому регіону.
Національний заповідник “Давній Галич” створили уже в час Незалежності на площі 80 кв. км. з пам’ятками загальнодержавного та світового значення: понад 200 пам’яток археології, 18 природоохоронних об’єктів, фундаменти 14 літописних церков 12-13 ст. Наприклад, фундамент Успенського собору (12 ст.), одного з найвеличніших храмів середньовічної Європи та України – своїми масштабами він поступався лише Софії Київській і Десятинній церкві в Києві.
Один із найзнаковіших храмів України сьогодні теж знаходиться в Галичі (чи то пак в с. Шевченкове поруч) – це церква Пантелеймона (12 ст.), пам’ятка архітектури національного значення. Єдиний із храмів Галицько-Волинського князівства, що зберігся до сьогодні. Це білокам’яна церква із красивим різьбленням та численними графіті на стінах.
Церкву збудував волинський князь Роман Мстиславич і назвав на честь свого діда, київського князя Ізяслава, християнське ім’я якого Пантелеймон. Храм руйнували татари, тоді турки, його перебудовували францисканці, він зазнав гарматного обстрілу в Першій світовій, потім його знову реставрували. Але дивовижно – він і досі має неперевершену атмосферу намоленої церкви. До речі, колись у храмі Пантелеймона перебувала одна з найбільших християнських реліквій – фрагмент Животворящого Хреста.
Також на увагу заслуговують:
– церква Різдва Христового (12-17 ст.) у Галичі;
– літописна Галичина могила;
– Княжа криниця;
– фрагменти Галицького замку (13-17 ст.);
– Музей етнографії (с. Крилос)
– Митрополичі палати (18 ст), де знаходилася літня резиденція митрополита Андрія Шептицького, а зараз працює Музей історії давнього Галича;
– Музей караїмської історії та культури. Цікаво, що Галич – одне з небагатьох українських міст, в якому була караїмська громада.
➡ Сайт заповідника “Давній Галич”, де є багато інформації по кожній із цих локацій.
Центр реабілітації та ре-інтродукції диких тварин
Притулок для звірів, що опинились у біді, знаходиться на території Галицького національного природного парку. Це місце для скалічених та хворих, а також молодих тварин, які не в змозі самостійно добувати їжу у дикій природі та є приреченими.
В центрі можна власноруч погодувати лисицю, лебедя-шипуна, білого лелеку, сіру соню, канюка, та спостерігати за екзотичними птахами.
Подивіться на їхній сторінці на ФБ, як відбувалася передача пари орланів, яких вилучили у вуличних фотографів поблизу водоспаду Пробій у місті Яремче.
Адреса: с. Крилос, вул. Галицька,1
➡ Сайт.
Батьківщина Насті Лісовської, дружини Сулеймана Пишного, вартує уваги на кілька годин, особливо, якщо ви подорожуєте трасою Львів-Івано-Франківськ. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 р.
Церква Святого Духа
Одна з найстаріших дерев’яних церков в Україні, пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису (16-19 ст.), об’єкт спадщини ЮНЕСКО. Храм побудований без жодного цвяха, за потребою використовувалися дерев’яні кілки. Стіни і склепіння церкви зведені з масивних дубових брусів, а іконостас – один із трьох найстаріших в Україні – датується 1650 р. Вважається, що саме в цій церкві правив батько Роксолани – рогатинський священик Гаврило Лісовський, і начебто саме звідси його доньку викрали татари.
Адреса: вул. Роксолани, 10.
Миколаївська церква (інша назва – Вознесіння), с. Чесники
Неподалік від Рогатина ще один цікавий храм – це оборонна церква (14-15 ст.). В цей час в ці місця часто набігали татари і мешканці знаходили в храмі прихисток. Тому він не з дерева, а мурований, до того ж знаходиться на пагорбі, який колись був додатково захищений ровом та оборонними елементами. Хоча це пам’ятка архітектури національного значення, в середині церква в дуже поганому стані, а зовні невдало покрита черепицею. Аналог такого оборонного храму є тільки в с. Розсохи Львівської обл.
В іншому селі поруч із Рогатином – Черче – є ще одна стара дерев’яна церква в нетиповому для цих країв бойківському стилі, але також у поганому стані.
Крім того в Черче є маловідомий бальнеогрязьовий курорт. У 1904 р. під час військових маневрів в околицях Рогатина армійські лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але курорт там розбудували тільки у 1930-х рр. Одним із співзасновників курорту в Черче та його директором був Левко Лепкий – рідний брат письменника Богдана Лепкого.
У бальнеологічному і грязьовому санаторії “Черче” використовують для оздоровлення сірководневу, сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієву та сульфатно-кальцієву лікувальні води, які вживають до пиття і ванн та поєднують з місцевою торфяною гряззю. Тут лікують хвороби опорно-рухового апарату, нервової системи, різні види поліартритів, радикуліт, неврит, гіпертонічну хворобу, а також гінекологічні захворювання.
➡ Сайт.
Ще одна красива пам’ятка поруч із Рогатином і ще одна – в жалюгідному стані (щоправда атмосферні фото зробити вдасться). Маєток (18 ст.) належав графському роду Реїв, нащадкам древнього роду Потоцьких. Історія класична: останній нащадок роду – Людвік – на початку Другої світової емігрував до Парижу. За радянської влади в палаці був свинарник, згодом — психіатрична лікарня, тоді – гуртожитки Рогатинського радгосп-технікуму, а після СРСР – жили монахині. За повідомленнями ЗМІ, у 2000-х палац продали у приватні руки.
Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
Найцікавіше в Городенці місце і пам’ятка архітектури національного значення. Красивий костел та монастир театинів, що розміщений поруч, вважаються одними з найцінніших пізньобарокових будівель Речі Посполитої. На замовлення Потоцьких храм споруджували у 18 ст. у співпраці з відомим скульптором, «галицьким Мікеланджело» Іоаном Пінзелем. У радянські часи у костелі знаходилося ПТУ механізаторів, а інтер’єр святині по-варварськи знищили. Вівтар роботи Пінзеля (13 із 18 майже 3-метрових вівтарних скульптур) порізали на дрова. Врятовані рештки знаходяться у Львові. На подвір’ї збереглася колона зі статуєю Діви Марії теж роботи Пінзеля. Прикметно, що на відміну від інших храмів та палаців зі схожою долею, які продовжують руйнуватися, ініціативна громада самостійно шукає гроші та намагається підрихтувати костел.
“Покутська кераміка”
Родинна справа Микитюків почалася з того, що Антон поїхав з батьком обирати професію і в гончарній майстерні Косівського інституту його наче током ударило: «Це – моє!». Зараз у майстерні крім Антона працюють двоюрідні брати Ігор і Тарас, мама Наталка, сестра Христя. Творчими розробками та роботою зі ЗМІ завідує тато. Старший брат Богдан взяв на себе виробниче забезпечення майстерні, його дружина Марія веде фінансові справи та інтернет-магазин. Дядько готує глину, привезену з коломийського кар’єру, долучилися навіть сусіди і друзі. В асортименті – класичний глиняний посуд, а також нове прочитання виробів із глини – вироби з флористичними принтами, яскравими емалями, в мінімалістичному стилі, тощо.
Адреса: вул.Станіславська, 99, тел. (098) 940 63 31
➡ Офіційний сайт.
➡ Сторінка на ФБ.
Імовірно, найвідоміше серед туристів місце області після “Буковеля”, і можливо, дещо переоцінене, зважаючи, наскільки цікаво там можна провести час. Що тут дивляться?
➡ Сайт міста.
Однак в Яремчі є і унікальні об’єкти – це ресторан “Гуцульщина”, який побудований ще в радянський час повністю з дерева в народному карпатському стилі. Він і досі працює, щоправда останнім часом отримав багато негативних відгуків.
В цьому ж стилі побудований і однойменний готель, який зараз, на жаль, занепадає. У 1971 р. здебільшого там знімали перший український мюзикл – «Червона Рута».
Стрічка мала приголомшливий успіх і зробила зірками тепер уже класиків естради, а тоді ще молодих учасників ВІА – Софію Ротару, Володимира Івасюка, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука. Пісні, які вони виконували на фоні яремчанських пейзажів, стали суперхітами – це відомі всім “Я піду в далекі гори”, “Водограй” і звичайно, “Червона Рута”. Яремчем розгулювали музиканти з електрогітарами у штанах-кльош і танцівниці у відверто коротких спідницях. Можливо, вам захочеться подивитися для натхнення.
Укрзалізниця призначила новий потяг №345/346 Чернівці — Ужгород, який відновить прямий залізничний зв?язок Буковини із…
Укрзалізниця розпочала онлайн-продаж квитків на потяги, що прямують у сполученні Україна — Австрія, а саме:…
Чеська транспортна компанія RegioJet відкрила продаж квитків на нове залізничне сполучення з України до Чехії…
FlixBus анонсував нову автобусну лінію зі столиці України до аеропорту Штутгарта у південно-західній частині Німеччині.…
Укрзалізниця запускає бета-тестування моніторингу квитків з можливістю автовикупу на поїзди внутрішнього сполучення. Тепер для користувачів,…
Укрзалізниця повідомила про відкриття онлайн-продажу квитків на потяги з міст України до Австрії та Угорщини…
