Це друга частина нашого дуже великого путівника по Закарпаттю. В ній – про цікаві місця, міста, села, гори, полонини, водоспади та інші унікальності в регіоні. Перша частина – про дуже цікаві господарства та виробництва, до яких можна завітати на дегустацію, багато про винний туризм, про термальні та мінеральні води, і навіть про унікальну місцеву говірку – була тут.
Цікаві місця Закарпаття
Карстовий міст
Унікальний природний об’єкт знаходиться на території Карпатського біосферного заповідника. Величезна арка завширшки 10 м і заввишки 3 м у вапняковій скелі Чур утворилась тисячі років тому, коли Карпати були морським дном. Скеля ніби стоїть на трьох «ногах», під аркою може вільно проходити доросла людина. Стежка до мосту пролягає через прадавній буковий ліс, що входить до списку ЮНЕСКО.
Як дістатися: доїхати машиною до с. Мала Уголька, проїхати через нього і зупинитися біля адміністративної будівлі заповідника. Далі – тільки пішки.
Карпатські букові праліси
Це перший природній об’єкт в Україні, що потрапив до списку світової спадщини ЮНЕСКО (разом із буковими пралісами на території Словаччини) – “територія, яка є видатним прикладом недоторканих мішаних листяних лісів, що виявляють найповніший приклад екосистем із європейським буком”. Тут ніколи не проводилась господарська діяльність, ліс має такий самий вигляд, як і тисячі років тому. На території Закарпаття ці ліси простягаються на 185 км від Рахівських гір і Чорногірського масива.
Як дістатися: найповніші враження залишаться після екскурсії в складі організованої групи з гідами-науковими працівниками.
Базальтові стовпи
Дивовижні природні утворення, одні з кількох в Україні. За однією з версій – це магматична порода, яка в процесі утворила прямокутні колони. Стовпи можуть мати від 4 до 8 граней, але класичні мають по 6 сторін. Особливість базальту в тому, що він розколюється на майже рівні прямокутні частини. На Закарпатті невеликі стовпи знаходяться на околиці с. Кольчино, за поворотом на Жборівці. Від траси Київ-Чоп – 5 хв машиною. Координати: 48.500560, 22.754923
Гейзер
На території довкола гейзера планували побудувати оздоровчий комплекс. Геологи, які відводили воду в сторону, порушили водотік, і вода стала не гарячою, як у інших гейзерах, а холодною, та перестала бити постійно. Зараз – лише декілька разів на день потужним струменем висотою 6 м. упродовж 15 хв. Чекати його можна і кілька годин, точного графіку не існує. Земля довкола руда та з соляними відкладеннями внаслідок високого вмісту заліза та солі у воді. Цікаво, що в сусідній Словаччині знаходиться схожий гейзер, який навіть внесли в попередній список ЮНЕСКО: у ньому теж холодна вода, довша періодичність виверження (32-36 год) та більша висота (10 м).
А ще неподалік українського гейзера знаходиться пам’ятник бджолі та чотирьом ученим, які займалися в цій місцевості вивченням знаменитої бджоли-карпатки (вирізняється високим імунітетом, продуктивністю та працездатністю).
Де знаходиться: с. Вучкове, урочище Петровець.
Центр Європи
Гіпотетична точка, що позначає географічний центр Європи (на це звання претендують також місця в країнах Балтії, Польщі, Словаччині, та ін.). У 19 ст. географи з Королівського військово-географічного інституту у Відні виконували тут геодезичні дослідження і встановили знак, який нібито свідчить про центр Європи. Знаходиться в с. Ділове поблизу Рахова. До речі, Рахів теж має свої рекорди: найвисокогірніше місто в Україні, знаходиться біля витоків річки Тиси — найдовшої притоки Дунаю, там виготовляють трембіти, внесені до Книги рекордів Гіннеса, ростуть найвищі в Україні модрини, є своя Алея сакур.
Лінія Арпада
Одна з найбільш могутніх оборонних ліній Другої світової війни, яку створили угорські війська у 1939-1944 рр. (Арпад- легендарний полководець кочових племен “угрів”, які у 9 ст. перейшли Карпати і утворили угорську державу). В українських Карпатах лінія фортифікаційних споруд простягалася майже на 300 км (і ще майже на 400 км – в румунських Карпатах). Побудовали 99 опорних пунктів, 759 ДОТів, 394 ДЗОТи, 439 відкритих вогневих рубежів, 400 км траншей і стрілецьких окопів, 135 км протитанкових споруд.
Найбільший бункер часів ІІ Світової війни в Україні зберігся у с. Верхня Грабівниця Воловецького району. Це унікальна історична пам’ятка України – майже кілометр підземних тунелів, побудованих свого часу угорцями. У 2012 р. ініціативні молоді підприємці орендували будівлю у сільської ради, очистили, реставрували бункер і тепер запрошують на екскурсії.
Квитки: дорослі – 70 грн, школярі до 9-го класу – 35 грн, студенти, старшокласники – 50 грн. Для бажаючих відчути автентичну атмосферу – екскурсія «Бункер у темряві». Всі деталі і телефони на сайті.
Де знаходиться: с. Верхня Грабівниця, 48°44’03.1″ 22°58’52.9″
Музей “Лінія Арпада”
Також відтворені 4 залізобетонних бункери у с. Колочава – командний, сторожовий, шпиталь, котлопункт (це кухня та їдальня, є навіть похідна пузата кухня-шпор, якою користувалися в угорській армії). Фундаменти, стіни і перекриття збереглися, багато автентичних експонатів – загалом налічується понад 2000. Також річка Теребля у декількох місцях була перегороджена оборонною протитанковою лінією з бетонних пірамід — деякі збереглися досі у первісному вигляді. Лінія має довжину 100 м і є найдовшою в Європі. Квитки: дорослі – 20 грн, діти – 10 грн. Екскурсія обов’язкова – 100 грн. Винятково за попереднім замовленням. Можна замовити катання на БРДМ та польовий обід зі справжньої військової польової кухні у лісі поряд із бункером. Телефон для довідок – 0956351284. У квиток також входить відвідування колочавського музею-меморіалу “Воїнам-інтернаціоналістам”, присвяченого місцевим жителям, які брали участь у різних воєнних діях в різний час (зокрема в Афганістані).
Ще один музей в Колочаві на воєнну тематику – Бункер Михайла Штаєра, де відтворено атмосферу криївки 50-60-х рр. Група з 6 чоловік настільки добре маскувалася в лісі, що їх не могли знайти протягом 10 р. В музеї розкажуть деталі, а також покажуть фільм про бунтарів і нагодують сухпайком. Відвідання входить у вартість вхідного квитка до музею “Старе село”.
Боржавська вузькоколійка
Закладена наприкінці 19 ст., вузькоколійна залізниця на Закарпатті зараз майже припинила своє існування – більшість вагонів порізали та здали на металобрухт. Єдиний виняток – відрізок Іршава–Хмільник, на якому ще їздить “Анця Кушницька”, як її любовно називають в народі. В її складі два пасажирських і один вантажний вагони. Ця гілка функціонує з 1908 р., її ширина 750 мм. а довжина колись сягала 123 км. Зараз використовується майже половина колії (62 км), решта частково чи повністю демонтована, або ж не діє. “Анцю” запустили, щоб транспортувати деревину з гірських масивів (Полонина Боржава, Великий Діл), хоча деколи вона використовувалася й для пасажирських перевезень. Зараз потяг відправляється зі станції Виноградів у пн, чт, нд о 8:05,13:15,16:45. Інші деталі – на сторінці в ФБ, яку ведуть небайдужі ентузіасти.
Колочавська вузькоколійка
Офіційно – Музей історії залізниці, який знаходиться в Колочаві і знаходиться на території скансену “Старе село”. У вагонах чеського та радянського періодів представлені унікальні експонати, які розповідають про історію розвитку вузькоколійок Закарпаття. Тут є пасажирські вагони, якими лісорубів возили на роботу в гори, вантажні вагони для перевезення худоби та лісу, різноманітні інструменти та прилади. Головна гордість музею – унікальний діючий паровоз, виготовлений у Німеччині. Можна відчути себе кочегаром та покататися на дрезині. Це коштує 90 грн. (до 6 осіб, але не більше 4 дорослих).
Закинутий залізничний тунель
Був частиною гілки, яка з’єднала Закарпаття з Галичиною у 1905 р. Має довжину 300 м. і знаходиться в кривій – приблизно посередині не видно жодного виходу. На стінах збереглись кріплення ліній зв’язку, освітлення і контактної мережі. В стінах – спеціальні ніші, в яких ховалися колійники, коли наближався поїзд, а сигнал про це давали спеціальні ліхтарі. Наприкінці 80-х внаслідок зсуву ґрунту залізничну колію перенесли на нову трасу, яка знаходиться неподалік і майже повністю повторює форму цього відрізка. Колію на старому перегоні демонтували, але добре вгадується, де вона була. На фото синім кольором позначено стару колію, а жовтим – нову.
Де знаходиться: с. Волосянка, Великоберезнянського району (не плутати з с. Волосянка, Сколівського району, Львівської обл.). Тунель на карті.
Теребле-ріцька ГЕС
Це єдина в світі електростанція, що одночасно стоїть на двох річках. У 1923 р. чеський інженер Кріжка розробив унікальний проект із використанням природного перепаду між ріками Теребля та Ріка. Вони течуть паралельно, але на різних рівнях: Теребля знаходиться на 200 м вище, ніж Ріка, а відстань між ними в одному місці становить лише 4 км. Отож на Тереблі інженер запропонував побудувати греблю заввишки 45 м. І з’єднати її через дериваційний тунель (завдовжки 3700 м) та напірний трубопровід із турбінами ГЕС, яку планували побудувати на Ріці. Проект втілили уже в радянський час. ГЕС працює і сьогодні, вироблена електрична енергія експортується в країни ЄС. Також на греблі працює музей, відвідати який можна в складі екскурсійної групи.
Де знаходиться: між селами Вільшани, Хустського району та Мерешор, Міжгірського району.
Метеорит Княгиня
Кам’яний метеорит, загальною вагою понад 500 кг – найбільший з-поміж знайдених в Європі в новітній історії. Яскравий болід пролетів над територією сучасної Словаччини у 1866 р. і вибухнув на висоті 40 км над с. Княгиня Великоберезнянського р-ну. Він розпався на 1200 шматків, утворивши метеорний потік і засипавши уламками площу в радіусі 5 км. Пошук уламків триває досі, про недавню знахідку свідчить лот на інтернет-аукціоні жителя м. Берегова — шматок вагою 164 гр продали за $4500. Частина метеорита вагою 2350 гр. зараз зберігається у Віденському музеї природознавства.
Велосадиба-музей
Хостел для велосипедистів та бекпекерів і одночасно приватний Музей побуту та звичаїв «Склад». В минулому у приміщенні був склад зерна – звідси назва. Засновниця велосадиби – місцева вчителька німецької мови Аліса Смирна. На розвиток перспективного і поки невідомого в Україні напрямку їх із чоловіком надихнув знаменитий Шлях Якова в Іспанії, який вони подолали на велосипедах. На Каміно хостели для велосипедистів користуються великою популярністю.
Музей знаходиться на першому поверсі складу, в колекції – старовинні речі з активного вжитку закарпатців: кросна, веретена, возик, народний одяг, тощо. На другому бюджетне розміщення на матрацах (макс. 7 осіб), ніч – 150 грн. Часті гості – іноземці, яким також цікаво дізнатися про місцеву культуру в музеї. Також на території садиби можна розкласти намети, домовитися про ремонт чи оренду велосипедів (80-100 грн/доба).
Сторінка на ФБ.
Де знаходиться: Дубриничі, вул. Гагаріна, 3а, 0506094991
Дерев’яні церкви
Намолені та прекрасні – унікальні дерев’яні церкви, збудовані без жодного цвяха у різних архітектурних стилях, гордість Закарпаття. Усього – 110, в списку ЮНЕСКО – 2, в списку пам’яток історико-культурної архітектури – 33. Особливу атмосферу древнього 300-літнього дерев’яного храму краще відчути самому, але любуватися можна навіть біля комп’ютера – тут якісно зроблений та добре оформлений віртуальний тур церквами зі списку ЮНЕСКО від Google. Трохи детальніше про дві з них.
Церква святого Архистратига Михаїла
Одна з найцікавіших споруд бойківського стилю. Церкву спорудили у 1745 р. Вона настільки досконало росташована на схилі, що, здається, виросла на цьому місці. Ще на початку 20 ст. такі церкви стояли чи не в кожному селі в цьому районі. Зараз збережено 5, але 3 нещадно перекрито бляхою. Ужоцька церква вже давно надзвичайно популярна. Чимало закарпатських художників присвятили цій пам’ятці свої полотна, її зображення прикрасило єпископську каплицю та каплицю вчительської семінарії в Ужгороді.
Де знаходиться: с. Ужок, Великоберезнянського району.
Церква Вознесіння Господнього (Струківська)
Побудована на місці, де гуцул Струк залишив у непогоду напризволяще отару овець, а через кілька місяців знайшов їх цілими та з приплодом. Тому церкву ще називають Струківською. У 30-ті роки храм став символом Підкарпатської Русі – під такою назвою Закарпаття входило в склад Чехословаччини. Його друкували на листівках та марках тієї доби. В інтер’єрі храму збереглися ікони 17 ст., котрі відрізняються тонкою гармонією кольорів. Цікаво, що греко-католики почергово проводять богослужіння в храмі з православними.
Де знаходиться: с. Ясіня, Рахівського району.
Церкви Мармароської готики
Поблизу Хуста в кількох селах дивом збереглись унікальні деревяні церкви, які називають Мармароською готикою, або деревяною готикою Потисся. Такі храми в Україні зустрічаються тільки на Закарпатті, а також їх чимало в Румунії, де за ними доглядають належним чином і возвеличують до рівня національного символу. На жаль, українські церкви в надзвичайно поганому стані, але все одно варті уваги. Помилуйтеся, які у них чудові готичні дзвіниці!
- Церква святого Миколая в с. Данилово (1779 р.)
- Церква святого Михаїла в с. Крайниково (1668 р.)
- Церква святої Параскеви в с. Олександрівка, інша назва – с. Шанрово (1753 р.)
- Церква святого Миколая в с. Сокирниця (1704 р.)
Цікаві міста Закарпаття
Ужгород
Центр області, місто на річці Уж, на кордоні зі Словаччиною. Як і Рим, Стамбул, Прага та Барселона збудований на 7 пагорбах. Це одне з найзеленіших міст України: сакура – один із символів, подивитися на її цвітіння навесні приїздять багато туристів. «Меморіальним деревом Закарпаття» названо 410-літній платан у парку «Підзамковий». Липова алея (довжина – 2200 м) є найдовшою у Європі. Вона стала подарунком на весілля – в такий спосіб ужгородський педагог і натураліст Іштван Лаудон привітав кохану з особливим днем. Що ще цікавого?
- одне з декількох міст України, що має власний торт. Його придумали відомі кондитери, брат і сестра Валентин та Валентина Штефаньо і назвали на честь рідного міста. Валентин – власник ужгородських кондитерських “V&V Shtefanyo” (вул. Духновича, 16) та “V&V Shtefanyo – Fekete Sas” (площа Шандора Петефі, 18), автор багатьох солодких бестселерів: з останнього – колекції цукерок «Метеорити Закарпаття», на честь усіх трьох метеоритів, які впали на території регіону – «Метеорит Княгиня» (чорний шоколад із фундуком), «Метеорит Тур’я Ремета» (молочний шоколад із мигдалем), «Метеорит Кваси-Буркут» (білий шоколад із грецьким горіхом).
- Ужгород вдало підхопив тенденцію європейських міст і встановив на вулицях купу міні-скульптур на честь відомих людей та подій, пов’язаних з історією міста: кубик Рубика, Ференц Ліст, Енді Воргол, Ейфелева вежа, Моцарт, Гаррі Гудіні, опришок Микола Шугай, та ін. Однією з найоригінальніших є міні-статуя Свободи, що одночасно є найменшим діючим маяком в Україні. Існують навіть окремі маршрути та спеціальні екскурсії, які водять скульптурками.
Також популярністю у туристів в Ужгороді користуються:
- центральна вулиця Корзо
- Музей народної архітектури та побуту
- Ужгородський замок
- площа Шандора Петефі
- площа Євгена Фенцика
- Чеський район
- пивоварня «Совине гніздо» (інша назва «Богольвар» або «підвали Ракоці»)
- ресторан “Деца у нотаря”.
Мукачево
Охайне, затишне місто на берегах річки Латориці. Найвідоміша пам’ятка і один із найкрасивіших в Україні – замок Паланок, який добре видно ще з траси. Могутня твердиня із навколишніми водяними ровами, 15-ма бастіонами та вежами, криницею, глибиною 85 м., вбитими в землю загостреними колодами (паланками) побудована на горі вулканічного походження. Сторінка на ФБ.
Друга найпопулярніша пам’ятка в Мукачево – ратуша, яку спроектував будапештський архітектор. Також зацікавити можуть “Білий дім” Ракоці (інша назва – палац Шенборнів). А неподалік міста, в Чинадієво, знаходиться замок із насиченою історією – Сент-Міклош. Його, майже зруйнований і забутий, почали реставрувати подружжя митців Йосип та Тетяна Бартош, і зараз замок користується популярністю у туристів. Екскурсоводи обов’язково покажуть вам подвійні стіни, таємні переходи і розкажуть драматичну історію кохання угорської княгині Ілони Зріні та трансільванського аристократа Імре Текелі. Плануйте візит на офіційному сайті.
Берегово
Закарпатська столиця вина на кордоні з Угорщиною. Навіть зараз більшість населення – угорці, а назви вулиць та установ дублюються угорською. Про винні підвали та термальні води в Берегово ми уже писали в путівнику по Закарпатській області-1.
Що ще можна подивитися? Музей Берегівщини знаходиться у палаці графа Бетлена, найстарішій збереженій будівлі міста (1629 р.), костел Воздвиження Святого Хреста, Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці II (будівля колишнього Палацу правосуддя), кам’яний “горбатий” міст. Одним із найрозкішніших будинків у Берегово вважається Панське казино або “Золота пава” – там колись проходили всі урочисті заходи міста, а зараз знаходиться великий ресторан та готель.
Замки і палаци Закарпаття
Палац Шенборна
Колишній замок Берегвар тепер називають палацом Шенборнів, від імені засновника. Ним був граф Ервін Шенборн-Бухгайм, вихідець із аристократичного німецько-австрійський роду, представники якого були найзаможнішими землевласниками на Закарпатті. Вікон у палаці – 365 (як днів у році), кімнат – 52 (як і тижнів), а входів, скільки і місяців – 12. Озеро неподалік створили у формі територій Австро-Угорської імперії. У 1939 р. це місце хотів купити Герман Геринг, але дісталося воно не йому. У 1958 р. тут побував генсек Микита Хрущов, і за його порадою палац перетворили на санаторій «Карпати».
Коли в радянський час палац націоналізували, меблі та інші коштовні речі передали до фондів Ужгородського краєзнавчого музею, але навіть зараз в інтер’єрі все ще можна вгадати колишні розкоші. Сьогодні в палаці і в будинках поруч розташовується сaнaтoрiй «Кaрпaти», де лікують серцево-судинні хвороби та захворювання нервової системи. Фото номерів та ціни – на офіційному сайті. Нaвкoлo палацу, ще зa бaжaнням грaфa Шенбoрнa, ствoрили рoзкішний сaд-дендрaрій. Зараз у сaнaтoрному пaрку теж можна гуляти, там є бювет із мінеральною водою та скульптури тварин.
Де знаходиться: санаторій «Карпати», с. Карпати
Про цей та інші 20 найцікавіших палаців України у нашому матеріалі.
Палац барона Перені
Вважається одним із найстаріших на Закарпатті споруд такого типу – 15-17 ст. Одразу за палацом знаходиться міський парк ім. Перені – пам’ятка садово-паркової культури 19 ст. На фасаді палацу — герб Перені, а бароковий дах покритий ґонтом. Стіни товсті, масивні, перекриття склепінчасті. Сьогодні там знаходиться районний відділ освіти, але екскурсійні групи також можуть відвідати.
Де знаходиться: вул. Копанська, м. Виноградів.
Також на Закарпатті досить часто відвідують Невицький, Середнянський, Виноградівський, Хустський замки, але це радше руїни. Втім Невицький обіцяють почати реставрувати уже цього року.
Цікаві села на Закарпатті
Колочава
Одне з найбільших і найдавніших сіл на Закарпатті, яке ще називають “Село 10-ти музеїв” і “Село 20-ти пам’ятників”. 10 музеїв Колочави: “Бункер Михайла Штаєра”, “Колочавська вузькоколійка”, “Колочавський бокораш”, “Лінія Арпада”, Музей Івана Ольбрахта, Музей-меморіал “Блокпост”, Музей-церква св. Духа, “Стара школа”, “Старе село”, Птахопарк Василя Макара. Усі деталі про музеї та багато іншої інформації – на офіційному сайті Колочави.
Крім того біля Колочави відкрилася цікава туристична атракція – Школа вівчарства. Одному із найдавніших карпатських занять ніколи не навчали у жодному закладі, майстерність передавалася від батька до сина на полонинах. Зараз туристів запрошують на схили гори Стримба в гості до вівчарів, щоб: вигнати отару на випас, навчитися розрізняти різні породи овець, спробувати їх подоїти, зварити вурду (молодий, перший сир), зробити бринзу чи вівчарську юшку, повчитися грати на трембіті, сопілці, проїхатися верхи на коні. Школа вівчарства починає працювати у середині травня, коли овець виганяють на випас, і триває до пізньої осені, коли вони повертаються на зимівлю в село.
Цікавий факт: у цих краях жив і працював відомий чеський письменник Іван Ольбрахт (справжнє ім’я – Каміл Земан). Він популяризував історичну постать колочавського “Робіна Гуда” – місцевого опришка Миколи Шугая. Пригодницький роман “Микола Шугай — розбійник” став справжньою легендою в чеській літературі. Взявши його за основу, створили мюзикл “Балада для бандита”, який не сходив зі сцени протягом 20 р., а згодом зняли фільм. Саме завдяки романам Ольбрахта Колочаву часто відвідують чеські туристи, на відміну від українських, серед яких ця місцевість донедавна була майже невідомою.
Тур’ї Ремети
За однією з версій, французький кулінар, який колись жив у цьому селі, навчив місцевих готувати жаб’ячі лапки. Земноводні живуть поблизу місцевої річки Туричка, ловити їх починають навесні і лише кілька тижнів. Щоб зібрати 1 кг лапок потрібно вполювати приблизно 80 жаб. А оскільки це популярне заняття, в Тур’їх Реметах за сезон їх гине чимало. Значна кількість м’яса закуповується ресторанами з усього регіону і за кілька років кількість цих земноводних тут зменшилася в десятки разів!
Також на стіні місцевої церкви (1616 р.) знаходиться цікавий меморіальний барельєф-пам’ятник листоноші. Так у 1838 р. односельці вшанували пам’ять листоноші Федора Фекете, який понад 30 років виконував свої обов’язки, долаючи за будь-якої погоди щодня 20 км – до найближчого міста Перечин за поштою і назад. За це його називали “Посол”. Федір загинув, переходячи вкриту кригою річку. У Тур’їх Реметах дотепер проживають його нащадки. Через село проходить веломаршрут «Стара Турянська вузькоколійка», а місцевий фермер Владислав Симочко, який вирощує часник, зробив його брендом села, постійно експериментуючи з варіантами приготування.
Цікавий факт: в околиці села у 2001 р. упав метеорит, який назвали “Тур‘ї Ремети”. Його досі не знайшли, однак словацькі астрономічні обсерваторії мають задокументовані докази, що підтверджують факт падіння.
Село Іза
Подібно до Опішні, яка славиться глиняними виробами, Петриківки, яка відома унікальним розписом, та інших українських сіл із монопромислами, Іза – це про лозоплетіння. Невелике селище неподалік Хуста, традиції якого передаються з покоління в покоління і не перестають дивувати. На центральній вулиці десятки дворів, де вам і розкажуть все про лозоплетіння, і продемонструють вироби. Їхнє створення – довгий процес: після збору, лозу кілька годин обварюють, потім чистять, підсушують, сортують. Згодом кілька місяців вона “вистоюється”, а вже взимку відбувається плетіння. Якщо розпитати місцевих, може, навіть вдасться потрапити до когось на майстер-клас. В Ізі також знаходиться сироварня “Бараново”, а трохи за селом – ферма плямистих оленів, про які ми писали отут.
Гори
В рамках цього путівника ми не можемо описати всі вершини та маршрути регіону – підготуємо окремий матеріал. Але згадаймо хоча б найзнаменитіші! Вони знаходяться на Рахівщині, а деякі – частково в Івано-Франківській області (кордон проходить по Чорногірському хребту). Отож десятка найвищих: Говерла (2061), Бребенескул (2036), Петрос (2020), Гутин Томнатик (2016), Ребра (2001), Мунчель (1998) – не плутати з Менчул (1294) на Перечинщині, Туркул (1933), Піп Іван Мармароський (1936), Пожижевська (1885), Близниця (1881).
Окремо все ж варто написат
