Ексклюзивний репортаж: як ми плавали з китами в Полінезії

Побачити китів у природному середовищі було нашою великою мрією. Спостерігати за цими тваринами з яхти або човна в Антарктиді, Гренландії, Ісландії, Алясці – це одне, а стрибнути до них в океан і зазирнути гіганту в очі – зовсім інше, це справжнє емоційне божевілля!

Ми дуже любимо спостерігати за звірями в природному середовищі. В Африці ми спеціально лазили до гірських горил, спостерігали зблизька за білими носорогами, жирафами, левами, гепардами, бегемотами. В Антарктиді милувалися пінгвінами, морськими леопардами, котиками, слонами. В Азії слухали пісні гірських гібонів. В Австралії обіймали коал і гладили за вушком кенгуру та вомбатів. У Південній Америці знайомилися з лінивцями, броненосцями, анакондами. Але запевняю вас: НІЩО не може зрівнятися з тим відчуттям, коли ти заглядаєш в очі китеняті в його світі, в Океані… Цей досвід не можна порівняти ні з чим! Ця експедиція у Королівство Тонга у вересні 2019 р. була однією з наших найбільш емоційних подорожей і тепер кити в моєму серці назавжди.

Коротка довідка:

Королівство Тонга – карликова держава-архіпелаг у Тихому океані, складається із понад 172 островів, з яких тільки 36 населені. Єдина монархія в Океанії. Найближчі архіпелаги — острови Фіджі та Самоа. Вважається, що жителі Тонга – найбільш огрядні люди на планеті. 40% населення страждають діабетом 2 типу, а тривалість життя острів’ян зменшується.
Туристів на Тонга приваблюють чудові білі пляжі, які межують із плантаціями кокосових пальм. Друга цікавинка – це дайвінг: біля островів знаходиться один із найкрасивіших у світі коралових рифів. А також Тонга – єдине місце в світі, де дозволено плавати поруч із китами, але тільки з маскою або без неї – занурення з аквалангами заборонені.

Paganel Studio – організатори авторських експедиції у найвіддаленіші та найекзотичніші місця планети. Тури Паганелів середньою вартістю в €3500 бронюють на рік наперед. Засновники та ідейні натхненники – сімейна пара з України Ольга та Андрій Андреєви. З подорожей вони завжди привозять багато фото- та відеоматеріалів. Фільми Paganel Studio отримали більше 150 нагород на міжнародних кінофестивалях в усьому світі. Lowcost.ua продовжує співпрацю з Паганелями – ми друкуємо цікаві та яскраві репортажі з експедицій авторства Андрія Андреєва.

Королівство Тонга – одне з місць на планеті, де плавати з китами дозволено офіційно (зі спеціальними гідами та човнами) Кінець серпня-початок жовтня на Тонга – дивовижний час: сюди припливають кити, тут відбуваються китові пологи, працюють дитячі садки з китенятами, кити відпочивають і милуються перед тим, як в жовтні почати рухатися в бік Антарктиди на годування. Китенята за цей період повинні зміцніти, навчитися всьому, що знадобиться в житті. Щоб потрапити сюди, ми ще два роки тому почали шукати варіанти, намагалися забронювати і викупити човни з гідами на тонганійском архіпелазі Вава’у, де китів можна побачити частіше і простіше, ніж в інших частинах цього тихоокеанського королівства.

Я вдячний Всесвіту за те, що познайомив нас із китами і дав можливість послухати їхні пісні Любові! Це одне з найбільш унікальних і фантастичних видовищ у моєму житті і, звичайно, неможливо передати це ні на фото, ні в кіно. Однак ми зробили невеликий короткометражний фільм. Коли кит співає, його чутно в воді на відстань до 30 км. Уявіть, які відчуття, коли ти знаходишся лише за десять метрів від нього – від цих неймовірно сильних звуків тіло починає вібрувати! І “пісня” ця настільки голосна, що її могли чути навіть ті наші учасники, які не занурювалися, а знаходилися у човні. Звуки на кшталт бурчання, гавкіт і стогони видають усі кити, але співати можуть тільки самці.

Пісні однакові у всіх китів у межах однієї групи, але вони можуть змінюватися з часом. Самець може співати годинами, повторюючи одну й ту ж пісню кілька разів. На відміну від людей, кити не видихають, щоб зробити звук, і у них немає голосових зв’язок. Вважається, що найкрасивіше співають кити-горбачі. Структура їхнього горла схожа на гортань. Спів горбачів може бути на диво мелодійним і нагадує звучання найрізноманітніших музичних інструментів: гобоя, кларнета, волинки.

Пісня самця горбача складається з певної серії частотно-модульованих звуків і «фраз» в діапазоні 40-5000 Гц, яка триває від 6 до 35 хв; може повторюватися протягом декількох годин і навіть днів. Самці, що приєднуються до самок із дитинчатами, за спостереженнями, співають довше і частіше, ніж інші. Останні дослідження пісень китів фахівцями Медичного інституту Говарда Хьюза показали, що пісні схожі з людською мовою: тобто складаються з окремих слів або складів, які об’єднуються у фрази.

Королівство Тонга жорстко регулює все, що пов’язано з відвідуванням китів. Дозвіл проводити тури з пірнанням мають тільки десяток місцевих турфірм, якими, як правило, завідують австралійці і новозеландці. Тому дотримання встановлених правил та всіх питань безпеки тут максимальне. Вранці кожного дня в море виходять близько двадцяти авторизованих човнів із місцевими сертифікованими гідами. На борту кожного човна можуть перебувати тільки 8 туристів. Човни розійдуться в різні боки на пошуки китів. Пошук може тривати від 30 хв до декількох годин. Якщо кит не активний, не поспішає кудись, спочатку до нього стрибає гід та проводить перше попереднє спостереження. А потім вже по його команді у воду стрибають четверо туристів, які знаходитимуться там 20-30 хв. Потім вони повертаються на човен, а у воду занурюється наступна четвірка. Буває таке, що човен не може знайти кита і тоді він “йде в гості” до якогось із інших човнів, якому це вдалося. Але тоді туристи змушені чекати своєї черги, бо у воді все одно знаходиться лише 4 пірнальники.

Кожен човен за правилами може знаходитися в морі до 7 год., цього часу цілком вистачає, щоб і знайти китів, і наплаватися з ними вдосталь. За чотири дні ми плавали щоразу із іншими китами. Зустрічали і матусь із китенятами, і співаючого самця, і просто дорослих китів, які відпочивали у бірюзових водах островів Вава’у. Підпливати до кита можна настільки близько, наскільки дозволить відчуття страху. У перші моменти дійсно страшно.

Якось ми несподівано натрапили на маму з малюком. Мама мирно відпочивала на невеликій глибині, періодично спливаючи, вдихнути повітря, а ось китенятові хотілося гратися. Він випірнав втричі частіше мами, явно нудьгував, хотів гуляти. Коли наш човен підійшов ближче і перша четвірка з гідом опинилися у воді, китеня показало всю дитячу грайливість і радість знайомства з чимось новим. Він тягнув до нас свої плавники, бив хвостом по воді, підпливав впритул і мало не терся об наші ласти, вистрибував, перевертався на спину, заглядав у очі, крутив піруети в воді. Одного разу довелося навіть терміново відпливати від нього, щоб не отримати такі китові ніжності, як удар велетенським плавцем або хвостом по тілу. Загалом це було найнеймовірніше, що ми бачили. Це мені тепер сниться ночами: ігри з китеням у відкритому Океані.

Це стоп кадр із відеозапису. Китеня підпливло до нас максимально близько, перекинулося на спину і тягне свої плавці до нашого гіда, щоб із ним привітатися або погратися. А коли гід торкнувся його плавця, китеня радісно ляснуло хвостом по воді і, перевернувшись кілька разів навколо себе, рвонуло до мами під бочок. Через 2 хв. зрозумівши, що мама продовжує спати, дитинча знову примчало до нас спілкуватися.

Читайте також Цікавий досвід: 4 місяці карантину з 2 маленькими дітьми в Малайзії

А іншого разу ми потрапили на китове весілля, де аж 5 дорослих китів-самців “робили пропозицію руки і серця” одній симпатичній самці. Самка ніяк не могла вибрати одного з цих 15-ти метрових залицяльників і тому з води частенько били хвости, плавники, а іноді й вистрибували на повний зріст кити. І хоч море було неспокійним, ми все ж вирішили стрибати у воду, “прямо в гущу подій”. Підсумок: нічого толком не побачили крім хвиль, бульбашок і мерехтливих величезних тіней під нами, які активно тусили своїм морським колективом.

На фото ви бачите десь двотижневе китеня. Розміром воно вже з невеликий автобус, але має всі риси дитини: цікавський, активний, невгамовний. Йому ще треба часто спливати, щоб набрати повітря, тому на Тонга є унікальна можливість спостерігати за китенятами біля поверхні води. Мама-китиха спливає рідше, вона намагається не проявляти активність, тому що регулярно годує дитинча, але сама не їсть. Запаси їжі для китів у теплих водах Тонга зовсім мізерні і вже зовсім скоро вони підуть в Антарктиду, де криль, планктон та інші китові ласощі в надлишку.

Парування і пологи горбатих китів зазвичай відбуваються в зимово-весняний період, під час зимівель в субтропічних і тропічних водах. Спарюючись, самець і самка плавають поруч, перекочуються з боку на бік, ляскають грудними плавцями, б’ють по воді хвостами. Потім вони разом пірнають і якийсь час вертикально піднімаються нагору, стикаючись животами. Вагітність триває 11-11,5 міс. Піки народжень у Північній і Південній півкулях припадають на початок лютого і початок серпня відповідно. Середня довжина тіла новонародженого – 4,5 м, вага – від 700 кг. Період молочного вигодовування триває 10-11 міс., хоча дитинча може годуватися самостійно вже у віці 6 міс.; за цей термін воно виростає до 8-9 м і важить близько 9 т. За добу “малюк” споживає 40-45 кг молока жирністю 45-49%. Китове молоко густе, з кремовим відтінком і дуже поживне, завдяки чому забезпечується така колосальна швидкість росту. Китеня залишається біля матері до року, зрідка – до 2 років. Самці в турботі про потомство не беруть участь.

Взагалі кити – дивовижні створіння. От кілька цікавих фактів про них:

За формою вони схожі на гігантську рибу, але кити – ссавці і відрізняються від риб технікою пересування. Якщо риби рухають хвостом зі сторони в сторону, то хвіст кита здійснює вертикальні рухи.
Один вид китів перевершує навіть розміри динозаврів – це синій кит. Доросла особина може бути в довжину більше 30 м і важити понад 200 т. “Морське чудовисько” – так перекладається слово “кит” із грецької мови.
Кити походять від сухопутних парнокопитних ссавців, які змінили сушу на морську безодню. Тому їх називають повторно водними тваринами. Сталося це близько 50 млн р. тому. На їх тілах досі є шерсть. Найближчий родич китів, який існує до сьогодні – бегемот.

Залежно від способу харчування китів розділяють на 2 типи: зубаті та вусаті. Ті, з якими плавають на Тонга – вусаті кити. Своїм ротом вони заковтують велику кількість води і проціджують її через китовий вус, на якому залишається кріль та дрібна риба. Саме серед вусатих китів зустрічаються найкрупніші екземпляри. Представники зубастих китів полюють на велику здобич: риб і кальмарів. До цього виду належать дельфіни, кашалоти, морські свині.
Двої однакових китових хвостів не існує – вони такі ж індивідуальні, як і відбитки пальців у людини.

У китів досить слабкий зір. На великій глибині з їхніх очей течуть жирні сльози, що захищають від солі і дозволяють краще бачити. А також у них зовсім немає нюху, тому прийнято вважати, що навколишній світ вони сприймають здебільшого на слух. Він у них дуже хороший. Цікаво те, що у китів немає зовнішніх вух, звуки вони сприймають нижньою щелепою, від якої резонанс поширюється на внутрішнє і середнє вухо. Між собою кити спілкуються на відстані за допомогою звуків. Встановлено, що кити здатні видавати найгучніші звуки з усіх живих на Землі істот.
Вражаюче, але кити люблять музику. У минулому році два американських художника спускалися в океан на підводному апараті з включеною класичною музикою. Кити проявили великий інтерес до цього “концерту”.
Кити – довгожителі. Деякі з них, наприклад гренландський кит, живуть до 200 р. Все життя вони розвиваються, розмножуються, ростуть, причому в зрілому віці з не меншою інтенсивністю, ніж в юності.
Дослідження китів може допомогти медицині вирішити проблему старіння, оскільки навіть у найстаріших особин не спостерігається ознак старіння. Кити, як і деякі інші тварини, не старіють. Вчені до сих пір не можуть дати однозначної відповіді, від чого вони вмирають.

Вік китів можна дізнатися за вмістом білка в кришталику ока, який утворюється у цих ссавців при народженні. Помутніння кришталика – єдиний індикатор їхнього старіння, про який ми знаємо.
Кити можуть не їсти вісім місяців, але влітку, в період насичення, їдять практично без перерви, з’їдаючи за день до трьох тонн їжі. Кити можуть поглинати до 8 млн калорій в день.
Кити постійно знаходяться в русі, вони перетинають величезні відстані в океані, практично не збиваючись з курсу. За дослідженнями вчених, відхилення від прямої лінії у мігруючих кашалотів не перевищує 1 градуса. Як китам вдається досягти такої точності, досі не з’ясовано (популярні версії про відчуття магнітного поля, і про орієнтацію по небу).
Китів не назвеш соньками, вони можуть не спати до трьох місяців. Сплять же вкрай мало і недовго, роблять це недалеко від поверхні води. Кити зупиняють свої рухи і повільно занурюються. Не зважаючи на свою масу, через великий вміст жиру в тілі, вага китів трохи більше питомої ваги води, тому занурюються вони повільно.

Горбачі, як і інші великі кити, були об’єктом інтенсивного китобійного промислу, який до 1966 р. скоротив їх чисельність майже на 90%. Активний комерційний видобуток горбача заради китового жиру і м’яса почався у XVIII ст. Особливість даного виду – звичка триматися неподалік берегу – робила його особливо вразливим. У XIX ст. горбатий кит найбільш інтенсивно винищували в Північній Атлантиці (особливо у водах США), трохи менше – в Тихому та Індійському океанах; з 1904 р. почали вести промисел південних популяцій. Всього в Світовому океані з початку механізованого промислу в 1868 р. до 1965 р. за приблизними оцінками убили 182 тис горбачів.

Найбільша популяція горбатих китів зараз живе у Південній півкулі і тому за ними тут добре спостерігати. У Північній півкулі їх приблизно в 5-6 разів менше.

Андрій Андреєв, всі фото автора.