З часу публікації “Наші Мальдіви” про морські острови України було багато уточнюючих запитань про острів Джарилгач. В інтернеті чимало суперечливої інформації, тому ми вирішили все побачити на власні очі, перевірити самостійно і щойно (на початку червня-2020) повернулися з Херсонської області. Як все влаштовано, скільки коштує та як виглядає найбільший острів України і за сумісництвом найбільший безлюдний острів Європи – в ексклюзиві на Lowcost Ua.
Найяскравіші враження від експедиції Херсонщиною – з Джарилгача. І можливо, це навіть мій особистий №1 серед усіх цікавих місць України. Там справді дуже красиво і дуже “по-мальдівському”! Так, білий, дрібний пісок, дивовижно рипить під ногами. Так, бірюзова вода, ідеальної чистоти. Так, риби біля берега – дельфіни і дуже багато! Першого ми побачили неподалік Скадовська, інших зустрічали протягом усього дня на острові. Наприкінці травня сезон ще не почався, людей взагалі не було – і так, оце враження екзотичного, безлюдного острова. Гуляти босоніж аж до тих хмар, збирати красиві мушлі і за весь день не зустріти нікого.
Взагалі схожі заповідні місця в Херсонській області ще знайдуться, але у Джарилгача – дві великі переваги: сюди просто дістатися і тут є чиста, прісна вода. Отож туристи на острові діляться на дві групи: ті, хто стоїть з наметами і ті, хто приїздить на один день (найчастіше з організованими екскурсійними групами).
Як дістатися на Джарилгач
Дістатися найпростіше зі Скадовська: швидким катером – 20 хв, повільним – 1,5 год. Минулого сезону ходили великі теплоходи за 200 грн в одну сторону, 350 грн – туди-назад. Цього року, кажуть місцеві, їх ще навіть не почали готувати – не зрозуміло, коли закінчиться карантин і чи взагалі почнеться сезон. Ми дісталися на острів приватним катером, ціни на такі – 1500-2500 грн за дорогу туди-назад за один день. Якщо ви плануєте повертатися іншого дня, ціна знову така ж. В сезон в такі човни сідає до 10 пасажирів із багажем, витрати ділять на всіх. “З багажем” – суттєве уточнення, бо для тривалих стоянок з наметами везуть все-все-все, навіть сонячні батареї! Підсумовуючи: ціна за дорогу туди-назад в сезон в середньому буде 400-500 грн.
Всі човни стартують з причалу 383 – там і домовляються. Або за посередництвом турфірм, контакти є в інтернеті. Великі теплоходи стартують неподалік центрального пляжу Скадовська. На Джарилгачі є дві точки висадки: перша – біля маяків. Там є прісна вода, вузький перешийок (50 м) між двома затоками – Джарилгацькою та Каркінітською (можна вибирати, де купатися, в Джарилгацькій – вода тепліша і немає хвиль), облаштовують кафе. Сюди привозять багато одноденних туристів зі Скадовська і вдень доволі людно та голосно. Один маяк збудований у 1902 р. за проектом чи то Ейфеля, чи його учня. Сьогодні він уже не працює і знаходиться в аварійному стані. Натомість поруч у 1997 р. побудували новий маяк, який функціонує від сонячної енергії і практично автономно.
Біля маяків знаходиться хороше джерело води. От як про нього пише відомий художник, засновник футуризму Давид Бурлюк у своїй “Морській повісті” (1919) – “В нашій криниці вода добра. Чи не дивно, що кругом наскрізь море, а тут в двох кроках в любому місці копни – чудова вода”. На цю книгу Бурлюка надихнув Джарилгач, а її головні герої – родина наглядача маяка.
Інше місце висадки туристів – район коси Глибока, місцеві називають це місце “бухта” і воно знаходиться приблизно посередині острова зі сторони Джарилгацької затоки. Там теж є прісна вода, теж багато туристів, облаштований пляж із лежаками та навісами від сонця, чимало кафе, будиночки для проживання та навіть пам’ятник захисникам Джарилгача. Всі туристичні конструкції тимчасові і виглядають відповідно – постійне будівництво на острові заборонене. Якщо вас влаштовують польові умови, ціни за ніч від 600 до 1000 грн.
Ще один спосіб дістатися на Джарилгач – з села Лазурне. Їх відділяє невелика протока, яку досвідчені плавці можуть переплисти, а всі інші в посушливе літо – перейти. Цікавий варіант – на конях. В Лазурному є чоловік, який організовує кінні тури на острів, його контакти можна знайти в інтернеті. Але дійти на інший кінець (до маяків і джерела) самостійно – досить непросто, протяжність Джарилгача – 42 км. Це найбільший острів України та найбільший безлюдний острів Європи.
Національний природний парк “Джарилгацький”
200 лиманних озер, лікувальні грязі, 40 видів рослин (наприклад, сім видів рідкісних орхідей). Як і в інших заповідних місцях Херсонщини, на Джарилгачі справді багато диких звірів, їхні сліди постійно трапляються на піску – тут живуть 59 видів тварин, занесених до Червоної книги. Туристи з наметами часто розповідають із захопленням про візити оленів, кабанчиків та єнотовидних собак. В радянський час на Джарилгач завезли благородних оленів та муфлонів, а ще колись на острові жили верблюди.
От, як описував фауну острова у 1928 р. письменник, біограф Анни Ахматової та мандрівник Павло Лукницький у своєму щоденнику: “На шаланді “Голубка” ходив на острів Джарилгач, а звідтіля до соляних промислів, до пустинних устричних мілин і островів, де живуть мільйони пронизливо і голосно крикливих бакланів, чайок, мартинів і різних інших, де чаплі не бояться людей, а дельфіни живуть в домашній обстановці – лежать на піску та повільно і ліниво жують рибу, котра сама повзе до роту. Ловив камбалу, дресирував ящірку, після роботи ходив по ґрунту, засипаному устричними черепашками. Все це – Бретань, Нормандія, все, що завгодно, тільки не Чорноморське узбережжя”.
На острові можна умовно виділити дві природні зони: це степи (одне з небагатьох місць в Україні, де можна побачити нерозораний, первинний степ) та солончаки (гніздяться багато птахів, є лікувальні грязі).
Затоку біля Джарилгача заполонили водорості – їх тут цілі плантації, а повітря відтак добре збагачене йодом. Глибина невелика, в літній час вода добре прогрівається, плюс багато сонця, що дуже сприяє росту водоростей.
Дивним чином Національним природним парком унікальний Джарилгач став лише у 2009 р. Думаю, цього сезону його чекає справді масове туристичне нашестя, тому тримаю кулаки, щоб дирекція парку якомога швидше ввела обмеження на відвідування. Активісти та фанати острова, які відпочивають там роками, нарікають, що сміття залишається чимало, і їм доводиться вивозити його самотужки човнами в Скадовськ. Це фантастичне, прекрасне відчуття – гуляти чистою, первозданною природою, я дуже хочу, щоб Джарилгач залишився таким назавжди і готова заради цього збирати сміття, стояти в черзі, платити гроші (зараз, до речі, плата за вхід до заповідника – лише 5 грн.), чи які там ще бувають обмеження, щоб потрапити туди знову. Також закликаю усіх відвідувачів острова не залишати після себе жодних слідів, крім тих, що на піску! Офіційний сайт заповідника.
Легенда походження
Як і інші острови Північного Причорномор’я, Джарилгач згадується в давніх грецьких текстах – у Геродота, Птолемея та багатьох інших істориків. Дивовижно, що колись ця місцевість була покрита деревами, а назва острова в перекладі з тюркської означає «обпалені дерева».
Багато-хто чув про непереможного античного воїна Ахілла (Ахіллеса), учасника Троянської війни та його єдине вразливе місце – п’яту. Але мало-хто знає, що за однією з версій, він походив із цих місць. Частково цим можна пояснити культ Ахілла у Чорному морі (статуї та храми, йому присвячені). Римський географ Мела Помпоній (І ст. н. е.), переповідає легенду, про те, як Ахілл після перемоги над ворожим флотом у водах Чорного моря, святкував перемогу разом із своїми товаришами, і на одному півострові влаштував змагання з бігу. Це місце отримало назву Dromos Achilleos, тобто Ахіллів Біг, а сьогодні ми називаємо його Джарилгач.
На відміну від римлян, античні греки вважали, що значущі події не обходяться без участі всемогутніх богів Олімпу, і вищезгадана версія була для них банальною. За версією греків, Ахіл біг за Іфігенією, яку хотів взяти силою за дружину. Дівчина натомість дала обітницю не мати шлюбу і стала жрицею Артеміди. Богиня прийшла на допомогу своїй улюблениці і почала посипати під ноги Ахіллу білий дрібний пісок так довго, аж поки богатир не втомився. В такий спосіб, на думку греків, утворилась у морі коса більш ніж на сто кілометрів, яку вони назвали Ахіллів Біг (або Ристалище). У Еврипіда, в епосі “Іфігенія в Тавриді” (V cт. до н. е.), вже є згадка про “острів, від пташиних зграй весь білий, Ристалищем Ахілла і славний і прекрасний…”. До речі, в цих місцях греки проводили спортивні змагання, названі на честь героя Ахіллеї. На яких були представлені такі дисципліни: біг, стрибки, метання списа та диска, боротьба, стрільба з лука.
Корисна інформація для тих хто їде на Джарилгач:
- враження від поїздки можуть сильно відрізнятися внаслідок погодніх умов: влітку часто трапляється два “стихійних лиха” – нашестя медуз і комарів. Їх стає справді дуже багато і це суттєво ускладнює перебування там. В будь-якому випадку хороший антимоскітний засіб не буде зайвим.
- на острові заборонено розводити багаття, тому якщо плануєте наметовий відпочинок, візьміть із собою пальник та достатньо газових балонів;
- дикі звірі обов’язково оглянуть ваші запаси у пошуках смачненького, тому їжу пакуйте надійно і заздалегідь потурбуйтеся про її безпечне зберігання;
- для прогулянки степами та солончаками краще взувати високе, закрите взуття, бо на острові водяться отруйні змії та павуки;
- мобільний зв’язок та інтернет є в двох місцях – біля маяків та на косі Глибокій.
- приблизно посередині острова живе монах-відлюдник. Люди говорять, що в минулому він був заможною людиною, але вирішив відректися від матеріального і разом із сім’єю почав монашити. Якщо у вас є потреба усамітнитися чи побесідувати на духовні теми, можна завітати в гості. В тому місці теж є джерело води, щоправда дуже невелике.
Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!
Никита
8 Червня, 2020 в 5:05 pm
На самом деле ничего там хорошего нет. Летом там невыносимо. Нет туалета, очень жарко и нигде не спрятаться от солнца. Ужасно воняют медузы и водоросли. Наверное съездить все таки туда стоит, но только в начале лета.