(фото - Дарка Горова)
Херсонська область – чи не найбільш недооцінений регіон України! Поїздка туди нагадує навколосвітню подорож. Багато було розмов і жартів про ‚українські Мальдіви‘ (острів Джарилгач), але істинно кажу вам: Херсонщина – це не тільки Мальдіви, а ще й українські Кенія, Франція, Монголія, Ізраїль та Ісландія одночасно! В одній двотижневій поїздці сюди ми побачили кілька морів, прекрасні заповідники, гейзер, теплі джерела, рожеві озера, пустелю, гори, шато зі смачними винами. А також у дикій природі: пеліканів, зебр, зубрів, дельфінів, і дуже багато лисиць, фазанів, зайців та інших звірів. А ще приємно здивували люди – прості, добрі, по-південному гостинні і майже всі україномовні!
Навесні Херсонщина дивовижно квітує. Цвіте степ і особливо ковила, вся дорога в плантаціях маків, квітучої акації і дельфініума, всі садки в різнокольорових ірисах і трояндах. Плюс соковита зелень і насичене дощами та веселками весняне небо. Якщо у вас є нагода, з”їздіть туди саме навесні, або звісно, морська класика – літо та оксамитовий сезон.
– Херсон отримав назву від Херсонесу біля Севастополя.
– область з’явилася внаслідок помилки. У 1944 р. Радінформбюро подало інформацію про визволення Херсона від окупації, помилково назвавши його обласним центром. Насправді ж місто з 1937 р. належало до Миколаївської області. Публічно визнати огріх державної інформагенції було неможливо, тому союзне керівництво ухвалило рішення про заснування нової області.
– тут знаходиться найвищий і один із найбагатших в Україні курганів – Огуз. Це, ймовірно, могила нащадка скіфського царя Атея. Численні знахідки звідти зараз прикрашають скіфські колекції Ермітажу та Національного музею коштовностей.
– також в області знаходиться найвищий маяк України – Аджигольський (64 м). Це перший у світі маяк легкої конструкції. Унікальність конструкції в тому, що ажурна решітка маяка тримає всю споруду. Прототипом ідеї такого гіперболоїда стала звичайна плетена корзина.
– Херсонська область – єдина в Україні має вихід до двох морів. Але місцеві жартують, що їх аж п’ять: Чорне, Азовське, Каховське (водосховище, ширина сягає 8 км), Гниле море (величезне солоне озеро Сиваш зі специфічним запахом і кольором) і пшеничне. Я і справді не бачила жодного поля, яке б не було чимось засаджене. Уже багато років поспіль Херсонщина – стабільно найбільш продуктивний регіон із вирощування овочів і фруктів (понад мільйон тонн). Вони експортуються в десятки країн – ЄС, ОАЕ, навіть Австралія. Тут є цілі “села капусти” чи “огірків”, найпопулярніша реклама вздовж дороги – генно-модифіковані помідори. А ще після анексії Криму, Xерcoнщина стала ocнoвним виробником рису в Україні, зараз фермери випробовують нову технологію – вирощування рису на крапельному зрошенні.
Номер один на Херсонщині та одне з найкрасивіших місць в країні! Найяскравіші враження від нашої експедиції Херсонщиною – звідси. Білий, дрібний пісок, дивовижно рипить під ногами. Бірюзова вода, ідеальної чистоти. Риби біля берега – дельфіни і багато! Ми були наприкінці травня, сезон ще не почався, людей взагалі не було – оце враження екзотичного, безлюдного острова. Детально про Джарилгач читайте в нашому великому матеріалі.
Для геологів це оголення гірських порід четвертинної системи. Для екологів – ділянка площею 660 га, яка входить до Ландшафтного парку «Станіславський». Місцеві називають просто скелі, а в туристичних путівниках це Херсонські (Станіславські) кручі і навіть Херсонський Гранд-Каньйон.
З огляду на переважно степовий ландшафт Причорномор’я місце справді красиве і цікаве: рідкісне поєднання гір і моря. А ще стратегічне – високе, з панорамним видом на Дніпровсько-Бузький лиман, у гарну погоду можна побачити Кінбурнську косу. Тому тут споконвіку хтось жив – греки, скіфи, римляни, готи, гунами. Навпроти через Південний Буг, зовсім близько – колишнє грецьке місто-колонія Ольвія. На думку істориків, ці землі були пов’язані. Ймовірно, на території села Станіслав розташовувався грецький храм Деметри, описаний Геродотом. Місце стало відомим після зйомок кліпу “Скрябіна” на пісню “Місця щасливих людей”. Графіті з Андрієм Кузьменко зустрічає в центрі села. Є можливість орендувати морські каяки. Також поруч стоять кілька маяків.
Де знаходиться: поблизу сіл Олександрівка та Станіслав
Відкриття останніх років – рожеві озера на Херсонщині. Одне з них називається Генічеське. Фантастичний колір озеро має завдяки мікроводорості дуналіелла солоноводна. Вона може жити у дуже солоному середовищі і виробляє каротиноїди, які надають воді, а також, наприклад, пір’ям фламінго різних відтінків червоного. Більше каротиноїдів – рожевіша вода, рожевіше оперення. Крім цього ‚рожевість’ озера залежить від багатьох чинників: часу доби, освітлення, ракурсу, погоди (наприклад, були дощі чи стояла спека).
У воді високий вміст калію, магнію, йоду, брому, заліза. Солоність влітку сягає 22-26%. В цей період сіль кристалізується, а глибина озера зменшується – лише кілька см. Через такі особливості в цьому регіоні здавна видобували сіль. Під час розкопок тут знаходили залишки чумацьких стоянок, якраз сюди і вів один із їхніх ‚соляних‘ шляхів. Коли територія стала частиною Російської імперії, соляний промисел на цьому та сусідніх озерах вели в промислових масштабах. Видобуток солі щороку складав десятки тисяч тонн.
У радянські часи в прилеглому селі Приозерне побудували солезавод. Це після нього на озері залишилися рейки, якими колись їздили вагонетки, та сектори, розділені стовпчикам. На них влітку виростають чималі соляні кристали. Місцеві набирають сіль вручну і продають цілими пластиковими відрами – 3 кг за 25 грн. А ще продають рожеву воду, її називають ропа – 0,5 л за 10 грн. Це все можна набрати самому: туристи тягнуть у машини 6-літрові фляги, кажуть, полощуть горло, вмиваються і розбавляють у ваннах. Щоб набрати для себе ропу і сіль, доведеться заходити вглиб озера. З цим треба обережно – під півметровим шаром ропи ховається мулисте дно, товщиною 1,5-3 м.
Де знаходиться: Приозерне, біля Генічеської гірки на Арабатській стрілці (не плутати з Приозерним поблизу Херсона).
Ще одне рожеве озеро має настільки насичений колір, що місцями аж бордове. Ми були там в похмурий, вітряний день, та з подивом виявили, що хмари над водою віддзеркалюють її і теж стають рожевими, натомість деінде на небі залишаються похмуро-грозовими. Вздовж берегів цілі купи білої піни, наче сніг – інша планета, сон Сальвадора Далі!
Місцеві називають це озеро просто ямою, а туристи прозвали Лемурійським (на честь міфічного континенту Лемурія, але не зрозуміло, до чого тут він). Прийнято вважати, що озеро утворилося внаслідок авіакатастрофи. 26 серпня 1969 р. з материка до Криму летіли три радянських бомбардувальника з повним боєкомплектом. Раптом один із них почав швидко втрачати висоту і врешті розбився на пустельному березі Сиваша, спричинивши грандіозний вибух і утворивши величезну воронку. На місце вибуху приїхали військові, справу відразу ж засекретили, деталі досі невідомі. Дістаючи рештки бомбардувальника, військові поглибили воронку до 18 м, зачепивши при цьому водоносні горизонти. З часом яма почала наповнюватися водою, дуже солоною і чомусь рожевою.
Через рожеве озеро проходить кордон із Кримом. Неподалік, одразу на березі озера – відділення заводу «Кримський Титан». Здебільшого завод виробляє діоксид титану (який застосовують під час виробництва пластмас, лакофарбових матеріалів, поліграфічних фарб), а також мінеральні добрива, сірчану кислоту, сульфат алюмінію, рідке натрієве скло, залізний купорос. У серпні-вересні 2018 р. там сталися кілька надзвичайних подій із викидом у повітря забруднюючих речовин (сірчистого ангідриду, який викликає подразнення шкіри, слизових оболонок та набряк легенів). В Армянську оголосили надзвичайну ситуацію, а влада України почала евакуацію дітей із семи прикордонних сіл Херсонської області в Скадовськ. 37 українських прикордонників із КП Чаплинка і Каланчак отримали отруєння і теж були евакуйовані. Перш ніж мазатися грязями і користуватися рожевою ропою, цікаво було б дізнатися про результати лабораторних досліджень води з цього озера.
Де знаходиться: біля сіл Григорівка, Іванівка та інших, в одній із бухт затоки Сиваш на кримському перешийку.
Сто років тому жив у Таврії заможний німецький барон і було у нього 8 дітей. Один із них – Фрідріх – так любив тварин, що батько завів 11-річному хлопцю вольєр, а згодом виділив кілька гектарів своїх угідь для заповідника та ботанічного саду. Так з’явився найстаріший степовий резерват світу, який входить у сотню найвідоміших заповідних територій планети – біосферний заповідник «Асканія-Нова». Сьогодні він носить ім’я свого засновника Фрідріха Фальц-Фейна і володіє 33,3 тис га. землі Херсонської області.
Яка програма туристів у заповіднику? Є 4 основних пункти:
Традицію розводити тварин не тільки у вольєрах зоопарку, а і на степових просторах започаткував ще Фальц-Фейн. “Асканія-Нова” зробила основний внесок у збереження рідкісного виду – коня Пржевальського, який у 60-х рр 20 ст. повністю зник із дикої природи. У 1992 р популяцію вдалося відновити на їі батьківщині, в Монголії якраз завдяки асканійським коням. А у 98-му частину коней Пржевальського звідси поселили у Чорнобильській Зоні.
Ще дві унікальності “Асканії-Нова” – одне з кількох в Європі стадо американських бізонів та єдине серед заповідників світу стадо степової антилопи сайгака. Цікава й історія роду Фальц-Фейнів, його нащадки зараз живуть у Ліхтенштейні. Вони “з гілки” авіатора Олександра Фальц-Фейна. Він був однокурсником відомого авіаконструктора Туполєва та одним із перших в Україні випробував літальні апарати, прилітав на них навіть сюди, в заповідний степ. Офіційний сайт.
Де знаходиться: смт. Асканія-Нова
Олешки – супутник Херсона і місто, біля якого знаходиться найбільша пустеля Європи, Олешківські піски (220 тис. га). Вони часто фігурують у різних рейтингах на кшталт ‚чим варто гордитися українцям‘. Я втім не вважаю, що це предмет для гордості – це ще одна, імовірно, назавжди втрачена земля (щось типу Чорнобильської зони, але не настільки критично).
У низинах Дніпра піски існували завжди, але їхнє просування стримувала степова рослинність. У 19 ст сюди почали завозити овець, особливо багато їх було в барона Фальц-Фейна. Він був дуже заможним, володів величезними отарами – до мільйона голів. Ці вівці виїли траву, звільнили піски, а вітрова ерозія закінчила справу. Цікаво, що один із 8 дітей Фальц-Фейна, Фрідріх заснував унікальний заповідник Асканія-Нова, де досі збереглися ділянки первинного степу – так, наче збалансував збитки добрим ділом.
Поява пустелі – майже завжди незворотній процес, зробити з неї знову степ практично неможливо, натомість вона розширюється. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Тож дощів тут менше, ніж на іншому березі Дніпра, в Херсоні, трапляються піщані бурі. Пустелю взяли в кільце штучно насаджені соснові ліси, але вони не збагачують землю, легкозаймисті та – моє враження – наче мертві (щоправда бачила там лисицю!). Це найбільший штучний ліс у світі – 100 тис. га. І цією цифрою, мабуть, таки можна гордитися.
В радянський час у Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбардування льотчики з країн Варшавського договору. Внаслідок цього та частих вітрів утворилися величезні бархани заввишки до 15 м, що збереглися і до сьогодні. Дотепер там знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися: майже завжди у звітах туристів буде фото якогось заржавілого залізяччя, ми теж знайшли. А після 2014 р. Міноборони відновило військові навчання на колишньому полігоні, тому доступ у нацпарк обмежений.
Увага: відвідування території Нацпарку “Олешківські піски” без відома та супроводу представників Парку заборонено! Ціна екскурсії екологічними стежками: дорослий – 46,00 грн., дитина до 14 р – 23,00 грн. Якщо група екскурсантів менше 12 осіб, вартість екскурсії – 552,00 грн (дорослі). Будь-які пересування на квадроциклах, баггі, кросових мотоциклах і схожому Нацпарком теж заборонені. Якщо вам пропонуватимуть, майте на увазі, наприклад, людей в баггі на цьому фото шукав лісник. Офіційний сайт.
Дніпро на Херсонщині, мабуть, найкрасивіший, там він прощається з нами і впадає в Чорне море. Колись плавні на Дніпрі простягалися від Києва до самого низу, до Дніпровського лиману. Коли набудували каскад гідроелектростанцій, затопили більшу їх частину. Лише в нижній течії — від Каховської ГЕС до лиману – Дніпро зберіг свій відносно природний стан. І зовсім нещодавно, у 2015 р, там утворили нацпарк «Нижньодніпровський» – 80 тис га, 93 км уздовж русла.
Що взагалі таке плавні? Це коли русло річки розбивається на рукави, створюючи болотисті луки, острови, вкриті важкопрохідними заростями очерету, осоки і рогозу. З часом на таких ділянках накопичуються неперегнилі рослинні рештки. Їх настільки багато, що вони поступово виходять назовні і стають первинним грунтом, а потім серед очерету з’являються перші кущі та дерева. Очеретяні хащі – це потужний природній фільтр, який очищає воду, захищає берег від руйнування, і стає домом для багатьох тварин.
В цих заплутаних лабіринтах завжди партизанили. Навпроти Херсону, наприклад, була колись Олешківська Січ. У ІІ світовій у плавнях переховували поранених бійців Червоної армії та зброю. Зараз тут мало не в кожного свій човен – машини нема, човен є! – а незабудований вихід до води не так і просто знайти. Рибалять всі, більшість готелів на березі – для рибалок. Місцеві розповідають, що в радянський час у цих місцях виловлювали по 20 т товстолоба в один захід сітей. І навіть якщо нулик приписала рибальська уява і поговір, це все одно фантастична цифра.
Як дістатися: в Херсоні та околицях шукайте готелі чи садиби на березі – практично всюди буде можливість орендувати човен і дослідити місцевість (самостійно або з єгерями). Якщо хочете порибалити, майте на увазі, що рибалка з човна має обмеження і цей момент треба заздалегідь перевірити.
Пелікани живуть в Україні в кількох місцях і одне з них – Чорноморський біосферний заповідник. Це найбільший (65 га) і один із найстаріших наших резерватів. Його основна тема – птахи, багато птахів, я стільки ще в житті не бачила! Загалом на території заповідника гніздяться 110 видів – 60-70 % усіх морських птахів півдня України. Решта зустрічаються під час зимівлі та перельотів – загалом понад 120 тис.
Заповідні землі впізнаєш одразу – тут природа яскравіша, чистіша і цнотливіша. Звісно, вражають пелікани і великі ключі лебедів, от побіг заєць, там крякають фазани, росте дикий льон і дуже рідкісні українські орхідеї. На іншому березі – Кінбурнська коса, там знаходиться єдине в Україні поле таких орхідей – аж 60 га! І назва у цих місць така гарна – типчаково-полиновий причорноморський степ і солончаки.
Як дістатися: в Чорноморський біосферний заповідник, на Тендру та Кінбурн краще їхати з організованими екскурсіями. Це дешевше, простіше в питаннях логістики, а заразом гіди розкажуть, де який лебідь. Всі тури, ціни і назви турфірм гугляться.
Колись разом з о. Джарилгач утворювали одне ціле. Тендрівська коса – розкішна: пустельні чисті пляжі, озера-лагуни, багато рапанів – берег, встелений мушлями. Це одне з кількох місць в країні, де живуть дикі коні. Побачити їх можна вранці, коли приходять до маяка на водопій. Цей 30-метровий маяк – найдавніший на Херсонщині, збудований ще 1827р. Територія Тендри є частиною Чорноморського біосферного заповідника.
Як дістатися: потрібен паспорт (прикордонна зона). Доступ лише з води. В інтернеті можна знайти контакти гідів, які доправляють туристів на Тендру постійно. Можна дістатися з курортних селищ Залізний Порт, Лазурне, Приморське в Херсонській області або з Очакова в Миколаївській обл. Іти човном до Тендри кілька годин, саме тому вона менш популярна серед туристів як сусідній Джарилгач.
Це місце ще в часи СРСР облюбувала партійна верхівка, президенти України теж приїжджали і навіть проводили офіційні зустрічі. Зараз острів знову відкритий для туристів після тимчасової «приватизації» сім’єю Віктора Януковича – його син Олександр часто тут бував і влаштовував полювання. Насправді острів є частиною Федотової коси, яка тягнеться від селища Кирилівка. З косою його поєднує лише вузька смуга піску, яку часом навіть не видно під час шторму. Він є частиною Азово-Сиваського нацпарку. Багато озер і бухт, живуть адаптовані благородні олені, лані, сайгаки, кулани, коні, муфлони, та ін. Є чимало готелів та гостьових будинків.
Як дістатися: різнопланові екскурсії можна замовити в Кирилівці чи Генічеську у багатьох турагентствах. Наприклад, щовечора з Кирилівки організовують сафарі для автомобілістів: колона просувається вглиб коси на 18 км – на заході сонця цілі стада диких тварин виходять на водопій і за ними можна спостерігати. Для самостійного відвідання потрібен дозвіл із паспортними даними від Херсонського управління лісового господарства. Але можна зупинитися на базі відпочинку на острові, це автоматично вирішить питання з перепустками.
Гейзер температурою 65°C б’є стрімким потоком із глибини 1,5 км. Вода – коричневого кольору, солона, трохи масляниста, виштовхує на поверхню – потрапляє у басейн, розділений на дві частини. В другому її температура зменшується і стає приблизно 40°C. Поруч із купальнею є “кабінки” для переодягання та масажу. Мінеральний склад води – йодо-бромиста. Таку рекомендують при захворюваннях щитовидки, дихальних шляхів, хворобах суглобів, нирок і нервової системи. Поруч є можливість користуватися лікувальними грязями. Гейзер відкрили ще в 70-х рр випадково: шукали нафту і газ – не знайшли, а принади цього не зацінили, поставили “заглушку”. В 90-х “чорні металошукачі” її зняли – село мало не затопило. Врешті сяк-так обладнали і почали приймати туристів. На жаль, умови і досі спартанські.
Важливо: в комплексі немає прісної води (привозьте з собою), а також жодних медичних рекомендацій, як, кому, з якою частотою краще приймати ванни. Ніхто не цікавиться станом здоров’я та не попереджає про наслідки неправильного поводження у воді. Прийнято вважати, що не можна “паритися” більше 15 хв і це справді важливо! Також краще не їхати в це місце у літню спеку. Натомість комфортно буде в холодну пору року і навіть взимку.
Де знаходиться: Облої, неподалік Залізного Порта. Вхідний квиток: 50 грн за 1 год.
Прийнято вважати, що Азовське море – для діток, нецікаве, мілке, там нічого дивитися. Але давайте поговоримо про його переваги (щонайменше в Херсонській області):
Арабатська стрілка на Азовському морі – це найдовший піщаний пляж Європи, вузька коса, яка відділяє Азовське море від Гнилого – озера Сиваш. По суті Сиваш навіть не озеро, а система мілководних заток, з’єднаних протоками. Вода там перенасичена солями і мінералами і в теплу пору року видає специфічний гнильний запах, за що озеро називають Гнилим морем. Глибина не перевищує 3 м, а здебільшого ледь досягає 1,5 м. Солоність озера настільки висока (150-200 г/л), а поклади солі настільки великі (оцінюють у 200 млн т), що його ставлять в ряд ще із 3 схожими унікальними об’єктами планети: Мертвим морем на Близькому Сході, Кара-Богаз-Гол у Туркменістані та Великим солоним озером у США. Таким чином у Європі Сиваш – єдине солоне озеро.
Воно здавна було великим джерелом солі, яку везли не тільки в Україну та сусідні країни, а й навіть у Єгипет і Японію – Азовським морем пролягали морські торгові шляхи генуезьких купців, а до самої Арабатки вів один із найбільших чумацьких шляхів. Можливо, від фортеці Ребат (означає “військовий пост”) і походить назва – Арабатська. За іншою версією, від тюркського слова “арабат” – “передмістя”.
Важливо: не вся Арабатська стрілка зараз доступна для відвідування. З 2014 р. частина її окупована, блокпост знаходиться в 10 км від села Стрілкове. Зараз Стрілка – це три селища: Генічеська гірка, Щасливцево, Стрілкове. У всіх є переваги та готелі, достойні уваги.
З тюркської Сиваш перекладається як «бруд». Береги його 11 солоних та гірко-солоних заток пологі та багнисті, влітку покриваються шаром солі. А на дні – товстезний шар мулу завтовшки 10—15 м. Ще одна особливість цих місць – гарячі мінеральні джерела. Всі вони мають однакове походження: у 60-х рр на Арабатській стрілці працювала геологічна розвідувальна група – шукали прісну воду, нафту та газ. Нічого такого не знайшли, натомість свердловини глибиною 800 м залишилися і приносять іншу користь. Дослідження Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології виявили у цих термальних водах високий вміст слаболужних йодо-бромних і хлоридно-натрієвих сполук, які позитивно впливають на опорно-руховий апарат, серцево-судинну і нервову системи, лікують захворювання легень, шкіри (особливо псоріаз). Ми коротко розповімо про 4 з них. На жаль, потенціал цих місць поки не розкритий повністю і вони майже не обладнані для комфортного відвідування.
Найкраще обладнане джерело. Водолікарня там з’явилася ще у 1980 р завдяки зусиллям воєнного хірурга Дмитра Кривоноса. Серед інших процедур тут роблять підводне витягування хребта в басейні, заповненому йодо-бромною, хлоридо-натрієвою водою. Офіційний сайт.
Джерело в селі Щасливцеве (свердловина №25)
Знаходиться на території недобудованої водолікарні, але за її межами залишився термальний басейн, куди скидаються надлишки води, і доступ до якого з боку моря залишився вільним. За вхід з боку водолікарні – 5 грн. Увага: хлопчикам до 14 р купатися заборонено!
Йодо-бромне гаряче джерело
Найменш обладнане термальне джерело – за декілька км від села Стрілкове. Воно називається Чокрак і з татарського так і перекладається – «джерело». По суті це велика калюжа, в яку з труби тече гаряча вода 65°C. Вхід безкоштовний.
Гліцеринове озеро
В минулому це котлован, який наповнився водою з найменшими фракціями нафти, які абсолютно прозорі та не залишають слідів на шкірі. Вода прісна, але має солонуватий присмак та жирна на дотик. Залишається прохолодною через те, що живиться підземними джерелами.
Важливо: крім благотворного впливу на організм, купання в термальних мінеральних джерелах має ряд протипоказань, тому краще заздалегідь вивчити це питання і вирішити, чи варто особисто вам приймати такі процедури. Зазвичай, їх не рекомендують людям, які страждають на серцево-судинні захворювання, мають проблеми зі щитовидною залозою, тощо. Також не рекомендується приймати ванни влітку в обідню пору.
Виготовляє перше українське крафтове вино: невеликий колектив, виноград збирають вручну, клієнтів знають в обличчя, постійно експерементують, роблять маленькі партії, тому не можуть працювати з відомими торговельними мережами. “Курінь” – підприємство замкнутого циклу: власний виноградник, винний підвал, цех, дегустаційна зала, готель із рестораном.
Перші лози – каберне – тут посадили у 2000 р, а ліцензію на виробництво вина отримали у 2012 р. Його почали робити через безвихідь. Зібрали хороший урожай винограду, зрозуміли, що ціна, запропонована за нього великими виробниками, не окуповує витрати. Вирішили зробити вино і результат сподобався. Зараз асортимент вин такий: столові, кріплені та вермути. Традиційні сорти червоних – каберне, мерло, сапераві, білих – рислінг, ркацителі, шардоне. Окремо – мускатна лінійка: білий, Оттонель та Іршаї Олівер. Цими винами особливо гордяться, бо цукристість у винограді з землі “Курінь” – 25-32%, тоді як, зазвичай, вдвічі менше. Десертні мускатні вина тут роблять чи не єдині в країні. Плюс вермут – “Степанові хутори”. Назва від села Степанівка, поблизу якого збирають 12 трав, настоюють їх потім на 70-градусному спирті і додають вино. “Вермут пийте ковточками для насолоди під час приємної бесіди, а біле чи червоне – один келих під час обіду, щоб підкреслити смак страв”, – прививають винну культуру в “Курінь”. Офіційний сайт.
Де знаходиться: між Херсоном та Миколаєвом, на 212 км траси Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (М-14).
Справжнє французьке шато, єдине в Україні, яке збереглося до наших днів і працює. Його історія така: після того, як Катерина ІІ зруйнувала козацькі місця, яких було багато в цих краях, вона роздаровувала південні землі високородним дворянам. Так на цих землях з’явився князь Трубецький, який, не зважаючи на відсутність досвіду, вирішив займатися виноробством.
На допомогу запросив тестя – першого і на той час єдиного винороба Російської імперії Льва Голіцина, який заснував у Криму Новий Світ і виготовляв десертні вина та шампанське. Вони разом їздили місцевістю, вибирали на схилах Дніпра найбільш сонячну ділянку і врешті у 1896 р. заклали перші виноградники. Трубецький вирішив займатися сухими винами, з Франції привезли лози каберне і рислінга. У 1900 р. на виставці в Парижі цей рислінг здобув Гран-прі, голіцинське шампанське – золото. Ще, до речі, золото дали коньяку “Шустов”. Це були 3 перші та останні нагороди Російської імперії такого рівня у виноробстві.
Трубецького вбив племінник через ревнощі до своєї дружини за 1 день до його 53-го дня народження. Згодом, після революції шато націоналізували, а Трубецькі емігрували. Господарство стало винрадгоспом імені Леніна, флагманом радянського виноробства і, як це не дивно, навіть залишило слід в історії – три легендарні марочні вина «Оксамит України», «Перлина Степу», «Наддніпрянське». Вони стали візитівкою галузі, подавалися на офіційних прийомах, для верхівки не тільки в СРСР, а й опісля. Ці вина отримали 33 золоті та срібні медалі на міжнародних виставках і дегустаціях – вони справді смачні, рекомендую спробувати хоча б келих у ресторані (ціна в магазині 300-400 грн/пл). В шато, до речі, були з екскурсіями всі президенти України і купа зірок.
Нещодавно комплекс повністю відреставрували троє нових власників: відкрили оглядовий майданчик, банкетну залу, готель, басейн, відновили винні підвали. Там зберігається колекція вин, яку почали збирати у 1958 р. На жаль, історична колекція Трубецького до наших днів не дійшла – під час війни усе випили німці. Але коли пізніше над підземеллями будували склад, екскаватор несподівано викопав пляшки, яким уже понад 100 років!
Шато знаходиться в красивому місці, на березі Дніпра, неподалік Каховської ГЕС. Недалеко від виноробні є мальовнича стежка степових водоспадів. Вартість екскурсії без дегустації – 250-300 грн, з дегустацією – 350-900 (залежить від кількості вин та осіб). Бронювання обов’язкове. Офіційний сайт.
Де знаходиться: вул. Свиридова, 3, Веселе.
Серед всього сільськогосподарського різноманіття Херсонщини є кілька особливих місць. Наприклад, село Любимівка. Там з ініціативи подружжя Лариси та Йохана Боден (засновника компанії «Чумак») першими в Україні почали вирощувати найдорожчу спецію на світі – шафран, екзотичну на той час спаржу, посадили поле тюльпанів, велику ділянку лілей, також росте лаванда і шавлія. В Любимівку не возять організовані групи, але туристів зустрінуть і в індивідуальному порядку на квітучі поля пустять. Також залежно від сезону, можна купити цибулини тюльпанів і шафрану, його рильця, спаржу та інше. Чи актуально приїхати в потрібні вам дати та для попереднього запису пишіть на офіційну сторінку.
Де знаходиться: вул. Мелітопольська 7-А, Любимівка.
Це об’єднані за допомогою водного сполучення та доріг 45 хуторів, кожен із яких спеціалізується на певному промислі і має відповідну назву. Серед них Кінний, Рибацький, Стрілецький, Гончарний, Ковальський, Хлібний, Лозоплетіння, Ляльки-мотанки та інші. Вся територія займає більше 100 га земельних угідь. На території комплексу можна відвідати музей свійських тварин, порибалити або покататися на конях, човнах або катамаранах. Ціна квитка – 70 грн. Офіційний сайт.
Де знаходиться: Адреса: Р-57, 8-км траси Цюрупинськ–Гола Пристань, Херсонська область
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!
Україна та Словаччина погодили запуск нового залізничного сполучення між Києвом та Братиславою. Про це повідомляє…
Український перевізник Autolux анонсував розпродаж квитків до Польщу зі знижкою до 50%! Вартість квитків стартує…
Польський залізничний перевізник SKPL Cargo подав заявку до управління залізничного транспорту Польщі на запуск міжнародного…
FlixBus оголосив про запуск нового маршруту з Києва до Мюнхена. Також компанія повідомила про нове…
Геловін (Halloween) – це пора таємничості, карнавальних костюмів і атмосферних подій для всієї родини. Проте…
Wizz Air відкриває базу та розмістить один літак Airbus A320 в аеропорту столиці Молдови -…