Ексклюзивний репортаж із Нової Зеландії (Північний острів)

Корінне полінезійське населення Нової Зеландії маорі сьогодні – це вже не ті кровожерливі і відважні воїни, якими вони були колись. Прихід європейців змусив їх змінити свої погляди і традиції, проте багата культура цього народу і зараз відрізняється самобутністю і неповторністю.

Традиції татуювання не є винаходом саме маорі. Традиційні знаряддя і методи, що використовувалися в Новій Зеландії, схожі на ті, що використовувалися на інших островах Східної Полінезії. Єдина відмінність – в Полінезії татуюваннями покривали все тіло, а в Новій Зеландії – лише обличчя, тому що клімат тут холодніший і тіло закрите одягом (але це не означає, що татуювання на тілі не робилися зовсім).

Люди, які робили татуювання, називалися тохунга-та-моко і отримували статус недоторканних. Зі ста маорі годі знайти й двох із однаковими татуюваннями. Процедура нанесення татуювань є вкрай болючою. Вони робилися не тонкими голками, а за допомогою долота, зробленого з кістки альбатроса, по якому били молотком і в такий спосіб робили надрізи на шкірі.

У татуювань маорі було кілька значень:

• ініціація для юнаків і дівчат, що знаменує вступ у дорослий світ;
• важлива інформація на обличчі про власника тату (кількість битв, в яких він брав участь, кількість убитих ворогів, отриманих поранень, його положення в суспільстві, сфера занять, кількість шлюбів). Для жінок список був менше, тому що вони не брали участі в битвах;
• привертання уваги протилежної статі.

Оля підготувалася до візиту в село племені маорі і намалювала тату на підборідді – таке ж, як у жінок маорійок – ми часто бачили їх на вулицях.

Ще одна унікальна особливість маорі – ритуальний танець хака, який самі маорі називають національним видом мистецтва. Хака – не просто танцювальні рухи, це певна пластика всього тіла і навіть очей танцюриста, а також хлопки руками і тупіт ногами під шалені вигуки танцюристів.

Імовірно, що маорі зустрічали цим танцем команду самого Кука, а також мандрівника Абеля Тасмана. Колишні полінезійці вбачають в ритуальному танці зв’язок з предками, прояв мужності і відваги, а також спосіб залякування ворога. Саме залякування було початковою метою створення хака. Конвульсивні рухи воїнів могли налякати кого-завгодно, а висунуті язики надавали маорі абсолютно божевільний вигляд. Танець і справді вражає, лякає і заворожує.

До 18 ст. європейці в Новій Зеландії негативно ставилися до танцю хака. Потім звикли, і навіть стали запрошувати аборигенів затанцювати перед королівською родиною. Сьогодні танець став невід’ємною частиною культури збройних сил Нової Зеландії. Ще його виконують перед матчем команди з регбі. До початку 20 ст. новозеландські регбісти майже завжди перемагали своїх суперників. Існувало повір’я, що це хака дає їм таку силу. З 1892 р. новозеландська збірна носила тільки чорну форму, і всі члени команди повинні були вміти виконувати ритуальні танці маорі.

700 років поспіль маорі приходили на мис Реінга проводжати душі тих, хто летів на давню прабатьківщину Гаваікі – це був міст між світом живих і мертвих.

Маяк на мисі побудували в 1941 р. і сьогодні це теж один із символів Нової Зеландії. Зараз він повністю автоматизований, контроль ведеться дистанційно з Веллінгтона. Лампа блимає кожні 12 секунд, ці спалахи видно на відстані 35 км. Вважається, що в цьому місці проходить кордон між Тасмановим морем і Тихим Океаном.

❗ Увага! Користуйтесь кнопками навігації нижче, щоб перейти до розділу, який вас цікавить:

1. Вступ. Про Paganel Studios та карантин в Новій Зеландії
2. Природа Нової Зеландії. Печери з сяючими личинками
3. Вулкани Таранакі та Тонгаріро, нацпарк Егмонт, а також Три Сестри
4. Корінне полінезійське населення Нової Зеландії маорі
5. Хоббітон – місце паломників-толкієністів