Нарешті Франція відкрита і ми не просто “знову хочемо в Париж”, а й маємо нагоду туди полетіти. Тож продовжуємо розповідати цікаві історії про пам’ятки французької столиці: сьогодні – про ботсади та парки. Це друга серія нашого паризького серіалу. Його авторка – фотографка Інна Власюк, українка, яка вже 15 років живе в Парижі. Перша частина – про найвідоміші пам’ятки міста була тут.
💡 Також ми уже писали про ТОП інста-місць та оглядових майданчиків Парижа, в якому районі зупинитися та все про транспорт у столиці Франції і про 10 найвідоміших історичних кафе Парижа.
Серед іншого, Париж створений для прогулянок на свіжому повітрі. Його ботанічні сади та зелені зони – витвори садово-паркового мистецтва і їх слід неодмінно відвідати. Загалом у Парижі понад 500 парків та скверів загальною площею 2300 га. Це і королівські сади, сучасні зелені зони, прикрашені мистецькими об’єктами, приємні алеї для прогулянок та заховані від чужого ока внутрішні сади. Парижани високо цінують оази посеред сучасного міста: щойно пригріє сонечко, як всі збираються на пікніки на зелених газонах та вечірні аперитиви на зелених терасах. В місті створюють так звані висячі сади на дахах будівель. Піднімеш голову – і навіть вгорі є оази свіжості.
Найбільших парків – чотири: два знаходяться в Булонському лісі, а інші два – у Венсенському лісі. Всі вони утворюють один Ботанічний сад міста – Jardin botanique de la Ville de Paris. Інші парки не такі великі, але теж надзвичайно красиві, а деякі – ще й всесвітньо відомі. В одному тексті немає нагоди описати їх усі, тому розповім про свої улюблені.
В королівські часи прогулянки садами та парками були привілеєм заможних людей. Публічними були лише сади при монастирях. Врешті для парижан зробили публічним сад Тюїльрі поблизу Лувру. У 19 ст. Наполеон Бонапарт відкрив для всіх Люксембурзький сад та потурбувався, щоб парк обладнали для прогулянок та розваг дітей.
А більшість парків у Парижі з‘явилися за часів правління Наполеона ІІІ. Він вважав, що будь-хто, не залежно від соціального статусу та рівня доходів, має право на прогулянку серед краси. А сьогодні кожен парижанин може знайти клаптик природи щонайбільше за 30 хв пішки з того місця, де знаходиться.
Люксембурзький сад (Jardin du Luxembourg)
Запевняю вас: це найкрасивіший парк Парижа. Коли потрапляєш сюди, наче залишаєш за воротами щоденні турботи, бо Люксембурзький сад наповнений якоюсь тихою радістю. Тераси, алеї, сад, квіти в кам’яних вазах, красиві парижани, які неспішно прогулюються…
Люксембурзькому саду вже більше 400 років. У 1612 р. землю та попередній маєток викупила королева Франції Марія Медічі. Вона прагнула збудувати особистий палац, втомившись від придворного життя в Луврі. А який палац без садів? Тим паче, площа земель, які отримала королева, була аж 17 га. В цих садах юний Людовік ХІІІ вправлявся в мисливстві та полював на поросят, яких спеціально для нього випускали.
На 8 га королева розмістила сад флорентійського типу, який нагадував про її рідну Флоренцію. Прототипом Люксембурзького саду став італійський сад Боболі (до слова, він існує і донині). Щоб подати воду до центрального фонтану, довелося відновити римський акведук. Вода поступала з містечка Рунжи, аж за 11 км від саду.
Під час революції в палаці влаштували в’язницю. Похмурі, закинуті алеї відвідували лише сім‘ї бранців, які приходили на короткі побачення з родичами. З приходом до влади Наполеона Бонапарта сад знову почав дихати. Одіозний імператор наказав облаштувати парк також для дітей. І архітектори розробили спеціальні майданчики для ігор, встановили кіоски, де торгували смаколиками. Тут вперше катали малечу на візочках, запряжених козенятами.
Під час німецької окупації в часи Другої світової війни в Люксембурзькому саду розташовувався штаб 3-го німецького повітряного флоту. Місце зачинили для публіки, а за колючим дротом ховали стоянку для військового транспорту. Також під садом збудували два бункери. Сьогодні в будівлі палацу Медічі розмістився Сенат – верхня палата сучасного парламенту Франції.
Що варто подивитися у Люксембурзькому саду? Я рекомендую помилуватись відомим фонтаном Медічі, який сховався в тіні платанів, розглянути білосніжні статуї королев Франції на терасах, пограти або спостерігати за грою в шахи, послухати оркестр під арками критої альтанки (якщо прийдете в неділю), відпочити в тіні олеандрів та навідати Пані Свободу, зменшену копію символа Сполучених Штатів.
На території Люксембурзькому саду знаходяться також і оранжереї. Можна помилуватися неймовірною колекцією орхідей. Непросто уявити, як в одному місці зібрали понад 400 видів цих екзотичних квітів! Побачити це на власні очі можна лише раз на рік з нагоди днів відкритих дверей у Дні спадщини (Journees du patrimoine), які проходять восени.
➡ Де знаходиться: 6-й округ. RER B Luxembourg.
Сад Тюїльрі (Jardin des Tuileries)
Цьому паризькому парку вже майже 450 років. Вважається, що назва Tuileries, походить від французького слова «tuile», тобто «черепиця». У 14 ст. на цьому місці розташовувалися 3 фабрики з виготовлення черепиці.
Шумне робітниче передмістя стало вишуканим садом завдяки Катерині Медічі. На 32 га вона розбила пишний сад: 6 алей із фруктовими деревами і 8 алей із листяними утворювали прямокутники.
Згодом розширили головну алею Тюїльрі, облаштували фонтани і терасу вздовж Сени. Побоюючись, що відвідувачі можуть зруйнувати чи пошкодити щось у розкішному парку, доступ хотіли обмежити – лише для осіб королівської сім’ї та наближених. Але на сторону парижан став французький казкар Шарль Перро. Він переконав, що місця там вистачить для всіх у місті. Та все ж для забезпечення порядку територію пильнували королівські охоронці. На терасах відкрили кафе, де подавали каву, морозиво та невеликі десерти. А ті самі тяжкі, зелені, металеві крісла, на яких і зараз можна посидіти безкоштовно, в той час можна було орендувати всього за дві монети.
В саду Тюїльрі можна відпочити біля фонтанів і помилуватися скульптурами Майоля, Родена і Джакометті. Крім того, в саду проходить щорічна виставка сучасного мистецтва. Експонати виставляють у алеях парку.
➡ Де знаходиться: 1-й округ. Метро Concorde, Tuileries.
Сад Королівського палацу (Palais Royal)
Один із найкрасивіших садів Парижа. Особливо гарно там навесні, коли розпускаються магнолії. Знайти парк неймовірно просто: їдете до станції метро Palais Royal Musee du Louvre, прямуєте до виходу на площу Колетт (Place Colette) – і вуаля! Спочатку ви опинитесь під величезними намистинами з кольорового скла (це встановлена у 2000 р. інсталяція митця Жана-Мішеля Отоніеля), праворуч – театр Французької комедії (Comedie Francaise), а за спиною – кафе Le Nemour. Поруч із кафе помітите арку – пірнайте в неї. Потрапите у двір із цікавими чорно-білими колонами – це ще одна сучасна інсталяція, її назва “Колони Бюрена” (Colonnes de Buren). А далі пропоную роззирнутися і насолодитися тишею.
Аж не віриться, що за декілька кроків звідси – шумний і мегатуристичний Лувр. А тут у спокої можна насолодитися атмосферою осіннього парку, практично ніхто з туристів сюди не заглядає. А у тутешнього палацу теж цікава історія.
Ідея його будівництва належить славнозвісному кардиналу Рішельє, прем’єр-міністру Людовика XIII. Кардинал збудував собі палац у 1628 р. зовсім поруч із королівською резиденцією – Лувром – щоб бути із Його Величністю і вдень, і вночі. В палаці знаходилася багата колекція картин епохи Відродження, знаним поціновувачем якої був Рішельє. Також кардинал дуже любив котів – їх розводили в палаці. Точно відомо, що на момент смерті в 1642 р. в кардинала Рішельє було аж 14 пухнастиків.
Через століття новий власник палацу, герцог Шартрський добудував по периметру саду однотипні будівлі. На перших поверхах там облаштували крамнички і не тільки. У 180 аркадах, які існують і донині, працювали численні кафе, ресторації, казино, крамнички ювелірів, театри. Зокрема і театр китайських тіней Домініка Серафіна, театр маріонеток, а пізніше і театр Вар’єте. А в самому саду стояв справжнісінький цирк Шапіто.
Річ у тім, що територія палацу все ж формально належала королівській родині, а отже поліцейські патрулі не мали права тут контролювати порядок. Таким чином утворилось місто в місті. В історичних архівах можна навіть знайти записи про таке собі «механічне кафе». Замовлення там передавали однією ніжкою стола, а з іншої ніжки з’являлись готові страви. Уявляєте, скільки спокус і розваг у той час там було!
У віці 18 років майбутній французький імператор Наполеон Бонапарт навчався у паризькій Вищій військовій школі. Щоправда в той час він був мало схожий на першу особу держави. Походив зі збіднілої сім‘ї дворян та ще й мав непривабливу зовнішність. Перше своє кохання Наполеон зустрів саме в садах Пале Рояль. Серед тамтешнього шумного натовпу дівчина вирізнялася скромністю, що і привабило непоказного Наполеона. А от юна Венера виявилась жрицею кохання. У щасливих листах до друга Наполеон писав, що він просто втратив розум від її чарів. Тож історики роблять висновок, що з нею він і пізнав радощі кохання вперше.
Нині в садах Пале Рояль вже геть нічого не нагадує ті буремні часи. Але це місце сьогодні є однією із найважливіших історичних пам’яток Парижа. У найстарішій частині палацу зараз розташовані державні інституції. Там ми побувати не можемо, проте сад – до наших послуг. Я люблю тут бувати навесні, коли зацвітають магнолії та каштани і можна пити каву під білими парасольками кафе, розглядаючи рожеві квіти. Ще гарно восени: липові алеї гублять своє листя, і те товстим килимом встеляє доріжки саду.
➡ Де знаходиться: 1 округ. Метро Palais-Royal – Musee du Louvre.
Сад рослин (Jardin des plantes de Paris)
Найбільший і один із найстаріших ботанічних садів Франції. У 16 ст. на місці цього парку доглядав за лікарськими травами королівський фармацевт Ніколя Уель. Він навіть іноді проводив там уроки траволікування.
Тому досить логічно, що через деякий час з’явилася ідея створити на цьому місці Королівський сад рослин (Jardin royal des plantes medecinales). У 1640 р. Гі де Ля Брос, особистий лікар Людовика ХІІІ, відкрив його офіційно та сам став інтендантом. Також там заснували школу для фармацевтів та лікарів. Заняття велися для всіх і до того ж французькою мовою, а отже пояснення були зрозумілими і доступними для простих людей. Дуже швидко цей навчальний заклад став конкурувати з самою Сорбонною, де викладали, як і раніше латиною. А згодом територію саду розширили та започаткували там науково-дослідний центр, один із найвпливовіших у Європі.
В часи Великої французької революції місцю дали сучасну назву. А науковий заклад став Національним музеєм природничої історії (Museum national d’histoire naturelle). Тут створили звіринець, основою колекції якого стало королівське зібрання тварин із Версалю після падіння монархії.
Сьогодні Сад рослин складається з двох парків: англійського (пейзажного) та французького. На території також знаходиться Музей палеонтології (наполегливо рекомендую його відвідати з дітьми, бо їх за вуха не відтягнути від справжніх рештків динозаврів). Також можна відвідати Музей мінералогії та геології, Велику галерею еволюції, звіринець та ще одну перлинку саду – оранжереї та зимовий сад.
Саме оранжереєю les Serres Сад рослин і пишається. Збудована зі скла і металу у 19 ст., вона вважалась найбільшою на той час у світі. Оранжерея має настільки вдалу конструкцію, що вона стала прототипом для будівель такого типу в інших країнах. Зараз тут вирощують рідкісні тропічні рослини родом із Африки, Південної та Центральної Америки. Це одне з моїх улюблених місць у Саду рослин. Вхід в оранжерею платний, але там гарантовано варто побувати.
Також відвідайте і Великий лабіринт та альпійський сад, де зібрали понад 2000 гірських рослин із різних регіонів Європи, Азії та Америки. Я повертаюсь сюди щовесни подивитись на найбільшу сакуру в Парижі – дерево схоже на велетенську рожеву хмарину.
Парк розташований у двох кроках від Венсенського замку. Його горбиста територія приваблює любителів ботаніки і піших прогулянок. Щоліта в парку проводять багато цікавих заходів: Паризький джазовий фестиваль, Класичний фестиваль на природі, тощо.
➡ Де знаходиться: 12-й округ. Esplanade du chateau de Vincennes. Метро Chateau de Vincennes.
Парк Багатель (Parc de Bagatelle)
У 1775 р. граф д‘Артуа, молодший брат короля Франції, придбав собі занедбаний маєток на околиці Булонського лісу. Те місце мало заслужену славу місця розпусти. Представники знаті влаштовували там не лише гучні вечірки, але й таємні побачення. Одразу після здійснення купівлі-продажу королева Франції Марія-Антуанетта розмовляла з графом д‘Артуа та, жартуючи, сказала: “Сподіваюся, ви приймете мене у вашому новому маєтку відразу після мого повернення в Париж”. Граф вигукнув: «Bagatelle!» – це буквально значить «дрібниця». І одразу заклався на 100 000 ліврів, що зробить це. Хоча місце потребувало капітального ремонту.
Почалось неймовірне будівництво. Створити проект довірили архітектору Франсуа Беланже. Він намалював план палацу та садів лише за ніч. Відтоді 900 робочих протягом 64 днів працювали вдень та вночі над будівництвом. Коштувала графу ця «дрібниця» аж 1 мільйон ліврів! Втім королева залишилась задоволеною прийомом.
В часи Великої французької революції сад, звісно, націоналізували. Без належного догляду він швидко втратив свою красу, а згодом і палац перетворили в казарми. У 1805 р. це місце припало до душі Наполеону Бонапарту. Він облаштував тут свої мисливські угіддя. У 1905 р. сад та маєток викупила адміністрація Парижа, щоб вони геть не занепали. Сади відновили, висадили 10 000 кущів троянд. Цим прекрасним розарієм Багатель і славний сьогодні.
Нехай сад і не знаходиться в самому серці Парижа, але все ж це один із найгарніших, найромантичніших куточків французької столиці. І не лякайтесь дивних криків в лісі, бо це всього-навсього павичі.
➡ Де знаходиться: 16 округ. Станція метро – Porte Maillot, далі автобусом №244. Інший варіант: від станції метро Pont de Neuilly на автобусі 43 та 93 до зупинки Place de Bagatelle, ну а далі відкривайте карту та йдіть пішки.
Jardin d’Auteuil (Отейський оранжерейний сад)
Отейський оранжерейний сад межує зі стадіоном Ролан Гаррос, де проходить всесвітньо відомий тенісний турнір. Щоправда, таке сусідство засмучує, бо стадіон зазіхає на територію парку.
Його площа – 7 га. Сад збудували ще за наказом Людовика ХV у 1761 р. для вирощування екзотичних оранжерейних рослин у будь-яку пору року. В часи Великої французької революції всім було не до квітів, а з часом місце перетворилося в пустку. Лише в 1895-1898 рр побудову нових оранжерей довірили відомому архітектору Жану-Камілю Форміже, який раніше займався зведенням зимового саду на Єлисейських полях. Нові оранжереї використовували для вирощування квітів для озеленення паризьких вулиць.
Коли у 1968 р. навколо Парижа прокладали кільцеву дорогу, будівельні роботи відкраяли від саду аж третину території. Також стадіону Ролан Гаррос все ніяк не вистачало місця. З 2011 р. тривала запекла боротьба між Французькою федерацією тенісу та захисниками довкілля за територію саду. У 2017 р. частину оранжерей, на жаль, знесли та віддали половину території тенісистам.
Якщо ви завітаєте сюди сьогодні, побачите хай і невелику частину парку, а втім найгарнішу: французький сад та Велику оранжерею з пальмаріумом. Знаєте, за що я люблю це місце? Будь-коли, а особливо взимку, можна прийти сюди почитати чи побути наодинці. В оранжереї завжди тепло, а в пальмовому листі десь вгорі весело щебечуть сотні різнокольорових канарок та папужок. Вхід – безкоштовний. І до того ж, тут завжди малолюдно. Нині оранжереї можуть бути зачинені через пандемію (уточнюйте заздалегідь). Зате у парк завжди можна зазирнути. Там знаходиться чудовий розарій – 1200 сортів троянд, загалом 10 000 кущів. А в літню спеку надзвичайно приємно прогулятися довгою алеєю вікових ялин і сосен.
➡ Де знаходиться: 16 округ. Станція метро Porte-d’Auteuil (10 лінія). Біля станції знаходиться Jardin des po?tes, алеєю якого просто дійти до Jardin d’Auteuil. Один парк ніби перетікає в інший – вони відмежовані лише огорожею.
Інна Власюк, фотограф та гід у Парижі, всі фото – авторки
Підтримати проектБудьте в курсі усіх акцій та розпродажів:
Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер, Viber або читайте наш канал у Telegram!
