Попередній розділ

Алкогольні напої на Мадейрі

По-перше, це всесвітньовідоме кріплене вино мадера. Якщо ви раніше пили кримську солодку мадеру і думаєте, що це не зовсім ваш напій – дайте мадері ще один шанс саме на її батьківщині. Мадера складніша для розуміння, багатогранніша ніж тихі вина з невеликою витримкою чи легке ігристе. Вона буває 4 сортів: серсіал (суха), вердельйо (напівсуха), мальвазія (солодка) і боал (напівсолодка). Як щодо обрати спочатку свій улюблений вид, а тоді ще й рік?

Зараз на острові 8 основних виробників мадери. Отут весь список. Найбільш популярний серед туристів – виробник “Блендіс”, бо їхній музей, дегустаційні зали та сувенірний магазин знаходяться одразу в центрі Фуншала. Це також найбільший виробник мадери – декілька мільйонів літрів щороку. Компанія належить англійські сім’ї, уже 7 поколінь якої ведуть бізнес на острові. 

Виробництво мадери – цікавий, довготривалий процес. На вулканічному острові садити виноград можна лише на терасах. Часом вони знаходяться на висоті 700 м. Виноград там збирають лише вручну і зносять донизу теж без використання техніки. Раніше виноград чавили одразу на винограднику – ногами (а в деяких віддалених селах це роблять і зараз!). Опісля рідину переливали в мішки з козиної шкіри по 40 л кожен і під палючим сонцем несли в пункт заготівлі.

На екскурсії розповідають всі деталі довгого процесу витримки та цікаві факти на кшталт: 

  • раніше старші пані з Британії, де мадера надзвичайно популярна, використовували це вино як парфуми;
  • Шекспір кілька разів згадував мадеру в своїх творах;
  • підписання Акту про незалежність США у 1776 році скріпили тостом із мадерою;
  • сорт мадери «дощова вода» з’явився після того, як деякі бочки з вином довго пролежали на пристані Фуншала під сильною зливою і частина дощової води потрапила всередину. Втім товар все ж відправили до США. Замовнику так сподобалося, що він купив знову велику партію.

 Офіційний сайт “Блендіс”.

Ще один виробник мадери, дегустація на виробництві якого мені сподобалася – Vinhos Barbeito. Деталі візиту на його офіційному сайті. 

Ром на Мадейрі

Ром – другий популярний напій острова. Після відкриття Мадейри острів засадили цукровою тростиною – на той час рідкісною та дорогою в Європі культурою. Але коли Португалія заволоділа територією сучасної Бразилії і перенесла виробництво цукрової тростини туди, на Мадейрі її уже не вирощували для виробництва цукру. Натомість почали виготовляти спирт і патоку.

Ром на Мадейрі виготовляють у захищеній географічної місцевості. По суті, це бренді з цукрової тростини – напій отримують шляхом спиртового бродіння і перегонки. Регіональне управління туризму у партнерстві з 15 державними та приватними організаціями облаштували Шлях рому на Мадейрі. До проекту долучилися виробники рому, дегустаційні магазини, музеї, галереї, де можна дослідити історію напою на острові. Велика і змістовна брошура про виробництво рому та про всіх його виробників від Управління туризму Мадейри. Обов’язково подивіться, якщо цікавитеся цією темою.

Понша

Традиційний алкогольний напій Мадейри, приготований з дистиляту з цукрової тростини, патоки, лимонного соку і великої кількості льоду. Його також можна приготувати з іншими соками з цитрусів, але саме лимонний сік використовується традиційно. Поншу змішують спеціальним інструментом караліньйо. Її можна замовити будь-де на острові. За однією з версій, з Мадейри понша перекочувала до Британії і отримала світову славу під назвою “пунш”. Справжня понша – щойно приготована, не купуйте її в супермаркетах (з барвниками і ароматизаторами). Зверніть увагу: понша смачна, але міцна. Це квінтесенція підступності: дві замало, три забагато – не втрачайте пильності.

Нікіта

Ще один цікавий напій, який можна спробувати тільки на Мадейрі. Незвичне поєднання морозива, білого вина та пива, збитих в густу піну. Нікіту п’ють через соломинку. До напою зазвичай подають тарілочку з неочищеним арахісом та маринованими бобами люпина (шкірку не їдять). Легенда каже, що цей напій, як і поншу, вигадали рибалки, які поверталися на берег після виснажливого дня і хотіли одночасно і розслабитися, і охолодитися. І було це у 80-х, в розпал Холодної війни.

Через охолоджуючий ефект нікіту назвали на честь Генсека СРСР Микити Хрущова. Начебто на це ще й надихнула пісня Елтона Джона «Nikita»: “Hey, Nikita is it cold, in your little corner of the world? You could roll around the globe and never find a warmer soul to know” – “Гей, Микито, чи холодно там, в твоєму маленькому куточку Землі? Ти можеш об’їхати довкола світу, але ніколи не знайдеш спорідненішої душі”. З нікітою споріднені душі знаходяться швидше.

Виробники тихих вин

Португалія славиться своїми винами, особливо значенитим молодим, “зеленим” вином – Вінью Верде. Але Мадейра – не найкраще місце для вирощування винограду. По-перше, немає достатньо рівних поверхонь. По-друге, вулканічні грунти мають досить високу кислотність, вітри забезпечують солоність, а в горах взагалі прохолодно. А ще – використання ручної праці під час виробництва суттєво здорожчує вино.

(фото – Дарка Горова)

Втім останнім часом на Мадейрі все ж активно почали створювати тихе вино, невтомно намагаючись отримати достойний результат. Навряд чи воно стане найсмачнішим вином у вашому житті, але якщо ви цікавитеся еногастрономічним туризмом, виноробством чи ніколи не були на дегустації вина на винограднику, можливо, варто звернути увагу на:

Quinta do Barbusano

80 тис. пляшок щороку і збільшують виробництво. Постачають здебільшого в місцеві готелі, невеликі магазинчики та продають туристам. Працюють із місцевими сортами Вердельйо, Мальвазія, Тінто Негро, Темпранільйо, а також Совіньйон і Каберне. Пляшка вина в середньому €10-15. Назва в перекладі означає “виноробня серед лаврового лісу” – у них справді душевна локація і побувати там на дегустації особливо приємно через захоплюючі види довкола. Вартість дегустації – €10 (6 вин, нарізка ковбасок чорізо і витриманого сиру), якщо з обідом і кавою – €38. Окрема послуга – романтична вечеря з вином серед виноградників.

Сторінка на ФБ.

Casa Terras do Avо

Невелика сімейна виноробня, яка створює вина з дивакуватими етикетками. Виноградники знаходяться на схилах одразу над Атлантичним океаном в містечку Сейшал. Все виробництво – лише ручна праця, також зібр та транспортування винограду вниз. Першими на острові почали робити ігристе. Бронювати дегустації краще через туристичні агенції – наприклад, Discovering Madeira.

Сторінка на ФБ.

Кухня Мадейри

Зверніть увагу, що порції справді великі! Навіть якщо офіціанти будуть переконувати, що страва для одного – сміливо замовляйте одну на двох+закуски, голодними не залишитеся. В кухні використовують чимало фруктів, причому не тільки в десертах. І звісно, на острові посеред Атлантичного океану їдять багато морепродуктів.

Візитівка місцевої кухні – риба-шабля (ешпада – espada) з бананом. Обсмажене в клярі філе поєднують із карамелізованими бананами – дуже смачно і незвично. Ешпада – глибоководна риба, яку виявили та почали виловлювати в промислових масштабах відносно недавно. Вона живе на глибині більше 1000 метрів. Має величезні очі, а також витягнуте, чорне, стиснуте з боків тіло. М’ясо надзвичайно соковите і ніжне, при цьому має щільну текстуру.

Молюски на грилі (lapas grelhadas) – мушлі, смажені на грилі з часником і травами. Подають до столу прямо в сковорідці. Повинні бути ніжними.

(фото – Дарка Горова)

Обов’язково спробуйте різні страви з атлантичного тунця і візитівку португальської кухні – восьминога. М’ясо повинно бути максимально ніжним.

Калдейрада (caldeirada) – рибне рагу з картоплею, цибулею та іншими інгредієнтами. Як варіант – будь-який рибний суп.

(фото – Дарка Горова)

Болу-ду-каку (bolo do caco) – круглий, грубо зроблений домашній хлібець, просочений всередині часниковим маслом. У гірських районах подають із розплавленим сиром. Улюбленець більшості туристів.

Смажені у фритюрі кубики з кукурудзяної каші (milho frito). Часто подають до м’яса чи риби, можна замовити окремо. Якщо не знати з чого зроблена ця закуска, ніколи не здогадатися, що це кукурудзяна каша – більше нагадує пюре зі спеціями. Такий ефект досягають внаслідок довготривалого приготування.

(фото – Дарка Горова)

Ешпетада (espetada, не плутати з рибою ешпадою) – аналог шашлика. Його родзинка в тому, що мясо нанизують на свіжозрізані прути лаврового дерева і підсмажують над вугіллям також лаврового дерева. Прути вибирають досить товсті і довгі, тому на кожному такому шампурі досить м’яса. Уточніть розмір порції у офіціанта.

Традиційний різдвяний, медовий пиріг зі спеціями, горішками та патокою з цукрової тростини – bolo de Mel. Чудовий сувенір, може не псуватися цілий рік. За задумом, моряки брали бісквіт з собою в море, і він мав бути все ще їстівний, коли вони поверталися назад на Мадейру.

(фото – Дарка Горова)

Десерти з маракуєю. Наприклад, пудинг або панакота з соусом із маракуї.

(фото – Дарка Горова)

Льодяники (rebuсados). Виготовляють із поширених на острові рослин – фенхеля, евкаліпта та інших.

(фото – Дарка Горова)

💡 Користуйтесь кнопками навігації нижче, щоб продовжити читання та перейти до потрібного розділу:

  1. Загальні враження про Мадейру
  2. Місто Фуншал
  3. Дельфіни на Мадейрі та інші цікаві місця Мадейри
  4. Активний відпочинок на Мадейрі
  5.  ➡ Алкогольні напої та кухня на Мадейрі
  6. Коли їхати, як дістатися з аеропорту до міста, правила в’їзду на Мадейру для українців
Сторінки 1 2 3 4 5 6
Завантажити більше пов'язаних статтей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зверніть увагу

“Гра в кальмара”: локації та туристичні атракції з популярного серіалу

«Гра в кальмара» чи не найбільш популярний серіал минулого року. Його поява на телеекранах…